номер провадження справи 7/82/12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.12 Справа № 5009/2369/12
За позовом: ОСОБА_1 підприємства “Житломасив” Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область
До відповідача: Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя
За зустрічним позовом: Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя
До відповідача: ОСОБА_1 підприємства “Житломасив” Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область
Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Кутіщева - Арнет Н.С., судді Проскуряков К.В., Черкаський В.І.
Представники сторін
Від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом):
- ОСОБА_2, довіреність № 20 від05.01.2012р.;
- ОСОБА_3, довіреність б/н від 01.10.2012р.
Від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом):
- ОСОБА_4, довіреність № 15 від 01.08.2012р.;
- ОСОБА_5, довіреність № 11 вд 05.06.2012р.;
- ОСОБА_6, довіреність № 17 від 22.08.2012р.
Заявлено позов ОСОБА_1 підприємства “Житломасив” Мелітопольської міської ради Запорізької області до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення 18.05.2012р. по справі №02/16-12 про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції.
Ухвалою суду від 27.06.2012р. порушено провадження по справі, провадженню присвоєно № 7/82/12. Судове засідання призначено на 25.07.2012р.
24.07.2012р до початку слухання справи надійшла зустрічна позовна заява Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Житломасив” Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 68000 грн. штрафу на підставі рішення №25-рш від 18.05.2012р.
Ухвалою від 24.07.2012р. зустрічну позовну заяву Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Житломасив” Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 68000 грн. штрафу на підставі рішення №25-рш від 18.05.2012р. було прийнято для сумісного розгляду з первісною позовною заявою.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.08.2012, 27.08.2012р.
Враховуючи категорію та складність справу № 5009/2369/12, розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області ОСОБА_7 від 27.08.2012 р. передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Кутіщева –Арнет Н.С., судді Проскуряков К.В., Черкаський В.І.
Ухвалою суду від 27.08.2012р. справа була прийнята до колегіального розгляду, судове засідання призначено на 03.10.2012р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги за первісним позовом позивач посилається на ст. 2 ГК України, ст.ст. 48, 59, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», вказуючи на те, що 18 травня 2012 року адміністративною колегією тервідділення прийнято рішення 25-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції». КП «Житломасив»ММР ЗО (позивач за первісним позовом) вважає, що дане рішення повинно бути визнано недійсним у повному обсязі, так як при прийнятті рішення мають місце не повне з’ясування обставин, які мають значення для справи, не доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права. З підстав викладених в позовній заяві та доданих нормативних обґрунтуваннях позивач просить суд визнати недійсним в повному обсязі рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2012р. по справі № 02/16-12 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».
Відповідач за первісним позовом не визнав заявлені позовні вимоги, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в відзиві на позовну заяву, вказуючи на те, що розглянувши позовні вимоги комунального підприємства «Житломасив» (далі - позивач) вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 18 травня 2012 року адміністративною колегією тервідділення прийнято рішення 25-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким дії комунального підприємства «Житломасив»Мелітопольської міської ради, які полягають у встановленні необґрунтованих цін на послугу з забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. На комунальне підприємство «Житломасив»накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн. Відповідач зазначає, що КП «Житломасив»зобов'язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення для кожного споживача економічно обґрунтованих цін на послугу з забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж в будинках (відзив долучено матеріалів справи).
Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач за зустрічним позовом) вказує на те, що 18 травня 2012 року адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі -тервідділення) прийнято рішення по справі № 02/16-12 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції». Рішенням тервідділення - відповідача (за зустрічним позовом) було зобов'язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення для кожного споживача економічно обґрунтованих цін на послугу з забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж. Копія Рішення від 18.05.2012 № 25-рш, надіслана разом із супровідним листом тервідділення від 21.05.2012 № 02-29.3/07-2278 та отримана Підприємством 24.05.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 6910701110941. Як зазначає позивач (за зустрічним позовом) кінцевий термін для добровільної сплати штрафу - 25.07.2012. Враховуючи викладене, та керуючись ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»позивач просить задовольнити зустрічну позовну заяву та стягнути з відповідача 68000грн. 00 коп. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідач за зустрічним позовом - КП «Житломасив» Мелітопольської міської ради заперечує проти заявлених вимог щодо стягнення з нього 68000 грн. 00коп. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції з підстав викладених в відзиві на позовну заяву.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судовий процес здійснюється із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Судовий процес закінчено 22.10.2012р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін, суд встановив:
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського кодексу України законодавство, регулює відносини, що виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складається з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів.
Згідно ст. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції», цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.
ОСОБА_8 застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.
Згідно ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції», законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України (254к/96-ВР), і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (236/96-ВР), інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.
Особливості застосування законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо певних галузей промисловості, можуть бути встановлені виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. ОСОБА_8 строк не може бути відновлено.
18 травня 2012 року адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету було прийнято рішення 25-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким дії комунального підприємства «Житломасив»Мелітопольської міської ради, які полягають у встановленні необґрунтованих цін на послугу з забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку., накладено штраф на КП «Житломасив»Мелітопольської міської ради у розмірі 68000грн. 00коп. Зобов’язано КП «Житломасив»Мелітопольської міської ради припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення для кожного споживача економічно обґрунтованих цін на послугу забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж.
Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач за первісним позовом –КП «Житломасив»Мелітопольської міської ради звернувся до суду.
Згідно з ч.1 п.2 Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000 р. підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Рішенням від 18 травня 2012 року адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету № 25-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції»(далі-рішення) встановлено:
- згідно з «Положенням про порядок взаємодії операторів (провайдерів) телекомунікацій, виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, комунальних підприємств Мелітопольської міської ради Запорізької області при будівництві та експлуатації мереж та споруд електрозв'язку», затвердженим рішенням 19 сесії V скликання Мелітопольської міської ради Запорізької області від 29.08.2007 №8/3, між комунальним підприємством, на балансі якого знаходиться відповідний житловий фонд Мелітопольської міської ради, та оператором (провайдером) телекомунікацій укладається договір, в якому передбачається: 1) оплата за використання майна територіальної громади при розміщенні мереж та споруд електрозв'язку; 2) оплата за спожиту електричну енергію, яка розраховується на підставі технічних паспортів обладнання за цілодобовою максимальною загрузкою; 3) технічні умови на створення (будівництво) та/або експлуатацію мереж та споруд електрозв'язку; 4) відповідальність оператора (провайдера) електрозв'язку за пошкодження майна територіальної громади в процесі створення (будівництва) та/або експлуатації мереж та споруд зв'язку; 5) обов'язки оператора (провайдера) телекомунікацій за свій рахунок відновити пошкодження майна територіальної громади та інженерних конструкцій житлового фонду.
Доступ операторів телекомунікацій до житлових будинків, що обслуговуються КП «Житломасив», для розміщення телекомунікаційного обладнання та мереж, урегульований договорами КП «Житломасив»з:
- Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_9 (провайдер програмної послуги та Інтернет) договір на розміщення телекомунікаційного обладнання і мультимедійної мережі від 01.02.2011№б/н;
- ПрАТ «Київстар»(Інтернет - провайдер) - договір про участь у витратах на утримання і ремонт будинку від 01.05.2011 № 35868;
- ТОВ «ТВ-Альянс» (провайдер програмної послуги) - договір на розміщення телекомунікаційного обладнання і мультимедійної мережі від 01.03.2011 №4-к/11(далі-Оператори).
В рішенні вказано, що фактично наслідком укладення договорів є виникнення товарно-грошових відносин, товаром якого є послуга з забезпеченням доступу до інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж.
Товар - «послуга з забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж»за своїми споживчими властивостями та функціональним призначенням не має товарів - замінників.
Таким чином, товарними межами ринку є забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж (далі - послуга).
Споживачами вказаного товару є оператори телекомунікаційних послуг, які встановили у житлових будинках телекомунікаційні мережі та обладнання для надання мешканцям цих будинків телекомунікаційних послуг, та перебувають у договірних відносинах з балансоутримувачем цих житлових будинків.
Продавцями товару є балансоутримувачі житлових будинків, мешканці яких виявили бажання отримувати телекомунікаційні послуги у певного оператора телекомунікацій.
Проте, згідно п. 1.1. договору б/н від 01.02.2011, укладеного між КП «Житломасив»Мелітопольської міської ради (далі-установа) та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_9, установа , для реалізації жителями житлових будинків, передбачених у п. 1.2, права на отримання телекомунікаційних послуг від оператора, у будинках, які знаходяться на балансі установи, надає оператору можливість розміщення телекомунікаційного обладнання, яке використовується виключно для надання жителям телекомунікаційних послуг (телефонії, доступу до Інтернет та ін.), а оператор здійснюватиме оплату за розміщення зазначеного обладнання.
Згідно п. 1 договору № 4-к/11 від 01.03.2011, укладеного між КП «Житломасив»Мелітопольської міської ради (далі-установа) та ТОВ «ТВ-Альянс», предметом договору між виконавцем та замовником є розміщення телекомунікаційного обладнання і мультимедійної мережі замовника м. Мелітополь в житловому фонді виконавця з метою підключення організації та приватних осіб до мережі, а також спільне використання технологічних електричних мереж. Замовник обирає стратегію розвитку мережі і слідує їй на протязі дії цього договору. Виконавець надає замовнику право на монтаж і обслуговування обладнання і мережі в житловому фонді виконавця, а також зобов’язується забезпечити передачу електроенергії в межах величин, дозволених Замовнику. Телекомунікаційне обладнання і мережі є власністю замовника.
Згідно п. 1 договору № 35868 від 01.05.2011р. укладеного між КП «Житломасив»Мелітопольської міської ради та ПрАТ «Київстар», установа, для реалізації жителями житлових будинків, передбачених у п.1.2., права на отримання телекомунікаційних послуг від оператора, у будинках, які знаходяться на балансі установи, надає оператору
можливість розміщення телекомунікаційного обладнання, яке використовуватиметься виключно для надання жителям телекомунікаційних послуг (телефонії, доступу до Інтернет та ін.), а оператор прийматиме участь у витратах Установи на утримання і ремонт будинків.
Таким чином, фактично предметами вказаних договорів є надання саме послуги з розміщення телекомунікаційного обладнання в приміщеннях, балансоутримувачем, яких є КП «Житломасив»Мелітопольської міської ради, а надання доступу до даних приміщень є лише складовою цієї послуги.
Згідно ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», товар, це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов’язання та права (зокрема цінні папери).
Тобто, товаром в даному випадку є послуга, яка надається операторами з розміщення телекомунікаційного обладнання в приміщеннях, балансоутримувачем, яких є КП «Житломасив»Мелітопольської міської ради, а не надання доступу до даних приміщень, як це вказано в рішенні № 25-рш від 18.05.2012р.
Згідно ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.
Вищевказані договори, укладались з метою надання можливості операторам саме надавати телекомунікаційні послуги мешканцям будинків.
Прокладення оптоволоконних та мідних кабелів, для з’єднання всіх елементів телекомунікаційної мережі договорами визначено, як право оператора, а не обов’язкова умова порядку та способу надання операторами телекомунікаційних послуг.
Вищевикладене, підтверджується також п. 4 ст. 31 Закону України «Про телекомунікації», згідно якого, замовникам будівництва телекомунікаційних мереж дозволяється в порядку, встановленому законодавством України, прокладати кабельні підземні, підводні та надземні лінії телекомунікацій через мости, тунелі, колектори, вулиці, шляхи, будівлі, ліси і води, а також використовувати для цього опори ліній електропередачі.
Висновок відповідача за первісним позовом, щодо того факту, що оператори телекомунікацій мають можливості надавати телекомунікаційні послуги тільки за умов розміщення на будинках власних телекомунікаційних мереж, який як зазначено в рішенні був зроблений на підставі пояснень операторів телекомунікацій, наданих ними з урахуванням тих технологій та способів прокладення телекомунікаційних мереж, що ними використовуються. Але, а ні в рішенні № 25 - рш від 18.05.2012р., а ні під час розгляду спору відповідачем не надано належного підтвердження того, які саме технологічні можливості мають оператори телекомунікацій, і на підставі яких документів відповідач прийшов до даного висновку.
В контексті вищезазначеного, твердження, викладене в рішенні № 25 рш від 18.05.2012р., про те, що необхідною умовою для надання мешканцям будинку (абонентам) телекомунікаційних послуг є розміщення в цьому будинку телекомунікаційних мереж, не відповідає дійсності.
В рішенні № 25 - рш від 18.05.2012р. зазначено, вартість послуги не підлягає державному регулюванню і встановлюється КП «Житломасив»самостійно. Розмір плати за послугу наведений у договорах з операторами телекомунікацій.
В поясненнях (лист від 20.10.2011 № 1452) КП «Житломасив»зазначено, що підприємство разом з операторами телекомунікацій, відповідно до статей 179, 180 Господарського кодексу України, мають право при укладенні господарських договорів погоджувати будь-які умови договору, включаючи його ціну.
За поясненнями КП «Житломасив»(лист від 23.11.2011 № 1610), зазначена діяльність є для підприємства додатковим джерелом отримання коштів, які направляються на утримання будинків та прибудинкових територій.
Враховуючи зазначене та беручи до уваги, що:
- за укладеними договорами, операторам телекомунікацій надається право розміщення на певній площі житлових будинків телекомунікаційних мереж;
- витрати КП «Житломасив»на утримання та обслуговування цієї площі передбачено у тарифах на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (в тому числі, на поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем, технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою), обґрунтований розмір яких затверджено для КП «Житломасив»рішенням виконкому Мелітопольської міськради від 20.10.2011№ 191/7, Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, проведено порівняння вартості послуги (приведеної до 1 м2 площі, що займають телекомунікаційні мережі, яка за даними операторів телекомунікацій становить 0,23 м2) із розміром тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (за 1 м2 загальної площі квартир).
Так за результатами вибіркового аналізу встановлено, що, наприклад, у січні - березні 2012 року в залежності від провайдера та будинку:
- перевищення вартості послуги (приведеної до 1 м2 площі, що займають телекомунікаційні мережі) розміру затвердженого тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (з урахуванням вартостей усіх послуг, передбачених цим тарифом: прибирання прибудинкової території, дератизація, дезінфекція, обслуговування димовентканалів, поточний ремонт конструктивних елементів тощо) становило від 30 до 118 рази;
- перевищення вартості послуги (приведеної до 1 м2 площі, що займають телекомунікаційні мережі) затвердженого тарифу на послугу з поточного ремонту конструктивних елементів та інженерних систем, що використовується під прокладання телекомунікаційних мереж, електропостачання ліфтів та освітлення місць загального користування становило від 19,1 до 118,0 рази.
При цьому, окремі роботи з утримання будинків та прибудинкових територій, які виконуються КП «Житломасив» (зокрема, прибирання прибудинкової території, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування димовентиляційних каналів, дератизація, дезінсекція, обслуговування внутрідшьобудинкових систем тепло водопостачання, водовідведення та зливової каналізації тощо) не мають відношення до забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж, і виконання цих робіт не входить в обв'язки КП «Житломасив»за договорами з операторами.
Але, відповідачем за первісним позовом, в спірному рішенні, не вказано на підставі чого для порівняльного розрахунку вартості послуги взято саме даний об’єм площі, яка надається під розміщення телекомунікаційного обладнання (0,23 м2). Територіальним відділенням не надано належних доказів в підтвердження інформації наданої операторами телекомунікацій щодо розміру фактично займаної площі під розміщення телекомунікаційних мереж.
В резолютивній частині рішення від 18.05.2012 № 25-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції»по справі № 02/16-12 адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вирішила:
- визнати, що КП «Житломасив»Мелітопольської міської ради, за результатами діяльності з лютого 2011 по квітень 2012 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання обслуговування телекомунікаційних мереж в територіальних межах м.Мелітополь, де розташований житловий фонд, що переданий цьому підприємству на баланс, як таке, що має жодного конкурента.
- визнати дії комунального підприємства «Житломасив»Мелітопольської міської ради, які полягають у встановленні необґрунтованих цін на послугу з забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої Розпорядження Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р. N 49-р зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 р. за N 317/6605, встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках (п.1.2 Методики).
Об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання –декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах.
Загальнодержавний ринок - ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію держави.
Територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.
Відповідно до п. 2.1. Методики, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:
2.1.1. Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами)господарювання.
2.1.2. Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.
2.1.3. Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).
2.1.4. Визначення товарних меж ринку.
2.1.5. Визначення територіальних (географічних) меж ринку.
2.1.6. Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку.
2.1.7. Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.
2.1.8. Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку.
2.1.9. Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
2.1.10. Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
2.1.11. Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
2.2. Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
Приймаючи рішення від 18.05.2012р. № 25-рш по справі № 02/16-12 та роблячи висновки, що КП «Житломасив»Мелітопольської міської ради (позивач), займає монопольне (домінуюче) становище на ринку з забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання обслуговування телекомунікаційних мереж в територіальних межах м.Мелітополь, адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не проаналізовано територіальні (географічні) межі по м.Мелітополь, а необґрунтовано звужено дослідження і визначення меж ринку по м.Мелітополь, обмежуючись лише будинками, перебувають на балансі КП «Житломасив».
Тобто, відповідачем за первісним позовом, при винесенні оспорюваного рішення, не було надано порівняльної характеристики, щодо надання послуг з розміщення телекомунікаційного обладнання в приміщеннях, наприклад між Об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), кооперативами та Комунальними підприємствами м. Мелітополь, як то КП «Житломасив», на балансі яких перебувають приміщення в яких розташовано телекомунікаційне обладнання.
Висновок адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з розміщення телекомунікаційного обладнання є недоведеним належними доказами, оскільки адміністративною колегію не проаналізовано, чому неможливо встановлення такої ціни на даного виду послуг та в чому саме полягає зловживання з боку КП «Житломасив», в розумінні ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Згідно ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.
Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує
70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.
Згідно ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. ( Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2596-IV ( 2596-15 ) від 31.05.2005 )
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Приписами ст. 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, він визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва –підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення», рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неповне з'ясування та не доведення обставин Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, які мають значення для справи (справа № 02/16-12) при винесенні рішення № 25-рш від 18 травня 2012 року «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», вказане рішення підлягає визнанню недійсним, а вимоги ОСОБА_1 підприємства “Житломасив” Мелітопольської міської ради Запорізької області до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним даного рішення 18.05.2012р. по справі №02/16-12 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.
Розглянувши зустрічну позовну заяву, суд встановив, що в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 18 травня 2012 року адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - тервідділення) прийнято рішення по справі № 02/16-12, яким дії комунального підприємства "Житломасив" (далі - КП "Житломасив", Підприємство), які полягають у встановленні необґрунтованих цін на послугу з забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", шляхом зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Товариство притягнуто до відповідальності у вигляді накладання штрафу у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.
Рішенням тервідділення Товариство зобов'язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення для кожного споживача економічно обґрунтованих цін на послугу з забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж.
Частиною 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Копія Рішення від 18.05.2012 № 25-рш, була надіслана позивачем за зустрічним позовом разом із супровідним листом тервідділення від 21.05.2012 № 02-29.3/07-2278 та отримана відповідачем за зустрічним позовом 24.05.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 6910701110941.
Згідно з частинами 3, 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Кінцевий термін для добровільної сплати штрафу, згідно з рішення від 18.05.2012р. № 25-рш - 25.07.2012р.
Згідно з абз. З ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.
Відповідач за зустрічним позовом, в порядку ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскаржив рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду.
Враховуючи той факт, що судом встановлено обставини щодо недійсності рішення від 18 травня 2012 року адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету № 25-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», задоволення позовних вимог за первісним позовом, в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 підприємства “Житломасив” Мелітопольської міської ради Запорізької області 68000 грн. штрафу слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, слід залишити за позивачем за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 22, 28, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 підприємства “Житломасив” Мелітопольської міської ради Запорізької області, м.Мелітополь, Запорізька область, до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Запоріжжя, задовольнити.
Визнати недійсним рішення від 18 травня 2012 року адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету № 25-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».
В задоволенні зустрічного позову Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Запоріжжя до ОСОБА_1 підприємства “Житломасив” Мелітопольської міської ради Запорізької області, м.Мелітополь, Запорізька область відмовити.
Стягнути з Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 69107, м. Запоріжжя, проспект Леніна, 164 (ЄДРПОУ 20497824) на користь ОСОБА_1 підприємства «Житломасив»Мелітопольської міської ради Запорізької області, 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Бєляєва, 18 (ЄДРПОУ 32723194, р/р 26001054400001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.
Дата підписання «29» жовтня 2012р.
Головуючий суддя Н.С. Кутіщева - Арнет
Судді К.В. Проскуряков
ОСОБА_10