Справа №2-4779/2009р.  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05 жовтня 2009 року                                Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                                                                   головуючої судді   Остапенко Н.Г.

                                                                при секретарі           Недільченко В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:  

Позивачка 05 серпня 2009 року звернулась до Ленінського районного суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з ОСОБА_2, оскільки шлюбно-сімейні відносини між ними припинені з червня 2008 року.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав, проти їх задоволення не заперечував.

Суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України, згідно якої у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 04 липня 1992 року, зареєстрованому Відділом ЗАГС Жовтневого райвиконкому м. Дніпропетровська, актовий запис №651 (а.с.6). Від спільного подружнього життя мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Встановлено, що з червня 2008 року сторони припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарювання, внаслідок розбіжності характерів, різних поглядів на сімейне життя та відсутності взаєморозуміння, що призводило до частих сварок. Почуття любові втрачено, примирення та подальше подружнє життя між ними неможливе. Майнового спору немає. Сторони наполягають на розірванні шлюбу, оскільки вважають, що шлюб існує лише формально і збереження їх сім’ї неможливе.

За таких встановлених обставин справи слід вважати, що сім'я розпалась остаточно, примирення сторін неможливо і шлюб необхідно розірвати, а судові витрати покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 57-60, 130, 213-215  ЦПК України, суд, –  

ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 –   задовольнити  .

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 04 липня 1992 року Відділом ЗАГС Жовтневого райвиконкому м. Дніпропетровська, актовий запис №651.  

При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути держмито з ОСОБА_2 на користь держави в розмірі 17,00 гривень.

ОСОБА_1 від сплати держмита звільнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 22,50 гривень.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

       Суддя:                                                                                           Н.Г. Остапенко