Справа № 1-41/09
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
смт.Турійськ 06 серпня 2009 року
Турійський районний суд Волинської області під головуванням судді Воробей І.В.
за участю секретаря Ганюк З.Ю.
прокурора Книш В.В.
потерпілої ОСОБА_1
представника потерпілої ОСОБА_2
захисника-адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, одруженого, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4, не зважаючи на надіслані йому відділом державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області 16 січня 2004 року за № 43, 10 серпня 2004 року за № 1779, 17 лютого 2006 року за № 421, 28 квітня 2006 року за № 1643, 12 вересня 2006 року за № 3273, 18 вересня 2007 року за № 2989, 25 липня 2008 року за № 2551 та 17 квітня 2009 року за № 1126 попередження про необхідність сплати аліментів та відповідальність за ухилення від неї, злісно ухилявся від сплати на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1/4 частини свого щомісячного заробітку, будучи зобов’язаним сплачувати їх на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2003 року та виданого останнім на його виконання 27 лютого 2003 року за № 2-761 виконавчого листа, внаслідок чого у нього станом на 01 травня 2009 року утворилась заборгованість зі сплати цих аліментів в сумі 10 160.33 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе в інкримінованому йому обвинуваченні визнав повністю та суду пояснив, що він дійсно, навіть після неодноразового одержання надісланих йому відділом державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області попереджень про необхідність сплати аліментів та відповідальність за ухилення від неї, продовжував ухилятися від сплати на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання своєї дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, хоча був зобов’язаний сплачувати їх на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2003 року. Також, ствердив, що через відсутність заробітку станом на 01 травня 2009 року у нього утворилась заборгованість зі сплати цих аліментів в сумі 10 160.33 грн., яку він на даний час погасив на суму 2 000.00 грн.
Щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо його не карати, повністю визнає цивільний позов потерпілої.
Крім власного визнання своєї винуватості винуватість підсудного ОСОБА_4 у вчиненому підтверджується й перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що заборгованість ОСОБА_4 зі сплати на її користь встановлених рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2003 року аліментів на утримання їх дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, станом на 01 травня 2009 року дійсно склала 10 160.33 грн., так як підсудний впродовж приблизно шести років до цієї дати зовсім не сплачував їх. Також, ствердила, що на даний час ОСОБА_4 погасив зазначену вище заборгованість на суму 2 000.00 грн., а тому вона просить суворо його не карати.
Хоча підсудний ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому визнав повністю, сумнівів у добровільності та істинності його показань немає і сам підсудний при з’ясуванні обставин вчинення ним злочину просить обмежитись його допитом та допитом потерпілої, однак його винуватість у вчиненому доводиться й дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.
А саме: заявою ОСОБА_1 від 21 квітня 2009 року, в якій вона повідомляє Турійський РВ УМВС України у Волинській області про злісне ухилення ОСОБА_4 від сплати аліментів (а.с.15), розрахунком заборгованості ОСОБА_4 зі сплати аліментів від 05 травня 2009 року, з якого видно, що станом на 01 травня 2009 року вона склала 10 160.33 грн. (а.с.18-19), виконавчим листом, виданим 27 лютого 2003 року за № 2-761 на виконання рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2003 року, яким передбачене стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1/4 частини його щомісячного заробітку, але не менше 0.5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 14 лютого 2003 року і до повноліття дитини (а.с.20), попередженнями від 16 січня 2004 року № 43, від 10 серпня 2004 року № 1779, від 17 лютого 2006 року № 421, від 28 квітня 2006 року № 1643, від 12 вересня 2006 року № 3273, від 18 вересня 2007 року № 2989, від 25 липня 2008 року № 2551 та від 17 квітня 2009 року № 1126, з яких видно, що ОСОБА_4 неодноразово попереджався відділом державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області про необхідність сплати аліментів та відповідальність за ухилення від неї (а.с.30-37), свідоцтвом про народження серії І-ЕГ № 045438, виданим 30 липня 1999 року Нововолинським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Волинської області, з якого вбачається, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.40), довідкою житлово-будівельного кооперативу “Волинь” від 28 квітня 2009 року, з якої видно, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає зі своєю матір’ю ОСОБА_1 (а.с.44).
Таким чином суд, всесторонньо аналізуючи матеріали даної справи та ті обставини, що були встановлені в судовому засіданні, приходить до висновку, що ОСОБА_4 злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.164 КК України, і за це повинен нести кримінальну відповідальність.
При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є злочином невеликої тяжкості, особу підсудного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
До пом’якшуючих покарання обставин суд відносить підсудному щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та часткове добровільне відшкодування завданого збитку.
2
До обтяжуючих покарання обставин суд відносить підсудному вчинення злочину щодо малолітнього.
Також суд враховує і те, що ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, потерпіла просить його суворо не карати, підсудний має на утриманні батьків похилого віку, вперше притягається до кримінальної відповідальності.
З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_4 в даному випадку можливе без ізоляції його від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов’язковим залученням до праці і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування завданої злочином майнової шкоди в сумі 1 000.00 грн., який підсудний ОСОБА_4 визнав повністю, підлягає до задоволення повністю.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” передбачено, що при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.
Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам, майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Беручи до уваги те, що витрати потерпілої на оплату юридичної допомоги в сумі 1 000.00 грн. підтверджені договором про надання послуг адвоката в кримінальному процесі від 09 червня 2009 року та квитанцією від 20 червня 2009 року № 075954, то вони підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_4, оскільки судовим слідством доведено, що саме в такому розмірі він своїми умисними неправомірними діями завдав майнову шкоду потерпілій.
Керуючись ч.1 ст.1166 ЦК України, ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:
-повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
-періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 1 000.00 (одну тисячу гривень 00 копійок) завданої злочином майнової шкоди.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_4 залишити попередній - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий: