Справа №22-ц-1086 2006р. Головуючий у 1-й інстанції Куц В.І.
Категорія 22 Суддя-доповідач Данильченко Л.О.
УХВАЛА іменем України
13 липня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Данильченко Л.О.
суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
та осіб, які приймають участь у справі - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Сумського прикордонного загону Східного Регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Сумського районного суду від 24 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумського прикордонного загону Східного Регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення 5000 грн. шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Данильченко Л.О., вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
В своїй апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Сумського районного суду від 24 травня 2006 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, стягнуто з Сумського прикордонного загону на користь позивача 3000 гривень шкоди, завданої неправомірними діями органу дізнання Сумського прикордонного загону.
В доводах скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а саме даний позов повинен розглядатись в порядку КАС України, а не ЦПК України, так як Держприкордонслужба України є правоохоронним органом спеціального призначення - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони Державного кордону.
Крім цього, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу одним доказам перед іншими, а саме взагалі не врахував показання свідків з боку відповідача, але в повному обсязі врахував показання свідків з боку позивача, які, на думку апелянта, є зацікавленими в результатах розгляду справи особами.
Дії прикордонників та адміністративне затримання позивача апелянт вважає законними та обґрунтованими, що також було встановлено і перевіркою прокуратури Сумської області та перевіркою військової прокуратури Сумського гарнізону.
Судом першої інстанції було встановлено, що 07 липня 2005 року, близько 18 годин 20 хвилин, на околиці м. Білопілля нарядом прикордонної служби Сумського прикордонного загону був затриманий вантажний автомобіль «ІНФОРМАЦІЯ_1» під керуванням ОСОБА_4, в якому знаходився цукор в поліетиленових мішках. Після цього туди на власному автомобілі прибув ОСОБА_3, який привіз накладну на частину цукру, що йому належала.
07 липня 2005 року, близько 24 години, ОСОБА_3, який є інвалідом 2-ої групи, був затриманий в адміністративному порядку, відносно нього був складний протокол про адміністративне затримання з 3-х годин ночі 8 липня 2005 року (вказаний в ньому час адміністративного затримання не відповідає дійсності) та був складений протокол про адміністративне право порушення, передбачене ч. 2 ст. 185-10 КпАП України.
11 липня 2005 року, близько 16 годин 30 хвилин, після початку розгляду відносно позивача адміністративної справи суддею Білопільського районного суду ОСОБА_3 фактично був звільнений від адміністративного затримання. За постановою судді від 28 липня 2005 року адміністративна справа відносно ОСОБА_3 була закрита за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КпАП України.
Суд визначився, що ОСОБА_3 був незаконно затриманий в адміністративному порядку і не вчиняв злісну непокору вимогам прикордонного наряду, що підтверджується показаннями свідків. Відповідач не довів, що позивач вчиняв злісну непокору законним вимогам прикордонного загону, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач був затриманий незаконно, затримання тривало понад три доби, а тому йому була заподіяна моральна шкода, яка підлягає стягненню з відповідача.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що постановою судді Білопільського районного суду від 28 липня 2005 року адміністративна справа відносно ОСОБА_3 була закрита за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КпАП України (а.с.4-5) .
Колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що в результаті службового розслідування наказом начальника Сумського прикордонного загону НОМЕР_1 від 07 листопада 2005 року посадові особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 були притягнуті до дисциплінарної відповідальності за цей випадок, при цьому формулювання підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності містить в собі такі вислови: «за допущені порушення вимог норм адміністративного законодавства при здійснення адміністративного затримання, що потягнуло за собою порушення конституційних прав громадян».
Таким чином, керівництво Сумського прикордонного загону в своєму ж наказі визнає порушення своїми посадовими особами прав громадян при адміністративному затриманні та невжиття ними заходів щодо збирання доказів, які б підтверджували факти вчинення громадянами адміністративних правопорушень, при яких можна застосувати адміністративне затримання. Тобто даним наказом підтверджується незаконність дій військовослужбовців прикордонного загону при адміністративному затриманні.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта з приводу того, що в листі прокуратури Сумської області, працівниками якої проводилась перевірка, не було визначено, що адміністративне затримання було безпідставним, вбачалось лише порушення норм адміністративного законодавства, пов'язаних з документуванням, оскільки в листі прокуратури Сумської області від 20 жовтня 2005 року НОМЕР_2, підписаного начальником відділу В. Ладан, зазначено дослівно: «Встановлено, що складання відносно Вас (ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4) 7 липня 2005 року протоколів про адміністративні правопорушення та застосування адміністративного затримання здійснювалося з порушенням вимог чинного законодавства».
Тобто, з листа однозначно вбачається, що порушення законодавства пов'язані не тільки з документуванням, тобто зі складанням протоколів, як намагається довести апелянт, а й безпосередньо із адміністративним затриманням.
З доводами апелянта стосовно того, що перевіркою військової прокуратури Сумського гарнізону також не було виявлено ознак правопорушення з боку дій прикордонного загону, колегія суддів також не може погодитись з тих підстав, що в постанові слідчого військової прокуратури від 06 вересня 2005 року (а.с.40-41) йдеться мова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно військовослужбовців прикордонного загону за відсутністю в їх діях складу злочину, однак відсутність складу злочину в діях ще не означає законності і правомірності цих дій.
Колегія суддів не може прийняти до уваги і доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції не врахував свідчення свідків з боку відповідача, оскільки судом були допитані всі ці свідки, але суд обґрунтовано зазначив, що дані свідки є заінтересованими в результатах розгляду справи особами, а їх пояснення суперечать встановленим обставинам. При цьому слід зазначити, що факти злісної непокори позивача працівникам Державної прикордонної служби не підтвердились ні провадженням по справі про адміністративне правопорушення, ні жодною з перевірок, які проводились працівниками прокуратури.
Доводи апелянта з приводу того, що справа повинна розглядатись в порядку КАС України, а не ЦПК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Тобто, оскільки в даній справі позивачем заявлені лише вимоги про відшкодування шкоди без вимоги вирішити публічно-правий спір, то суд першої інстанції вірно розглянув справу в порядку цивільного судочинства.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про незаконність затримання позивача та заподіяння йому цим моральної шкоди, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби відхилити.
Рішення Сумського районного суду від 24 травня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Дана ухвала та рішення місцевого суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.