Справа № 2-2402/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України  

04 вересня 2009 року                       м. Донецьк  

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:  

Головуючий-суддя                   Сенчишин Ф.М.  

При секретарі                     Мазур О.В.  

За участю позивача                   ОСОБА_1  

  відповідача                   ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини,  

ВСТАНОВИВ:  

Згідно позову, рішенням Великоноселківського районного суду Донецької області від 16.03.1990 року на відповідача ОСОБА_2 було покладено обов’язок сплачувати аліменти на утримання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу, починаючи з 06.03.1990 року до її повноліття, на користь позивачки. 12.11.2007 року дочка досягла повноліття. Постановою державного виконавця ВДВС Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку від 02.03.2009 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 6 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”. У постанові зазначено суму заборгованості за аліментами, яка складає 6457,72 гривень. Позивачка вважає, що згідно ст. 196 Сімейного кодексу України, оскільки заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, останній має сплатити на її користь неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.  

Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість з аліментів у розмірі 6457,72 гривень та пеню у розмірі одного відсотка від суми сплачених аліментів за кожен день прострочення.  

Ухвалою суду від 19 серпня 2009 року провадження у справі за позовними вимогами щодо стягнення заборгованості з аліментів закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.  

В судовому засіданні позивачка зменшила обсяг позовних вимог – просить стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з 12.11.2007 року по день подачі позову до суду.  

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються.  

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечив проти задоволення позовних вимог. Пояснив, що він не працює, тому не може сплачувати аліменти, сплачував їх за можливості. На запитання головуючого не зміг надати відповідь щодо причини, з якої він після звільнення з роботи не став на облік до центру зайнятості.  

В судовому засіданні досліджені письмові докази, на підставі яких та пояснень сторін встановлені наступні фактичні обставини:  

Згідно копії вироку суду (а.с. 3), та копії про закінчення виконавчого провадження (а.с. 4), рішенням Великоновоселківського районного суду Донецької області від 16.03.1990 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки усіх видів доходу відповідача до досягнення дитиною повноліття. Згідно копії свідоцтва про шлюб (а.с. 12), 10.10.2008 року позивачка у зв’язку з одруженням змінила прізвище з “Бічева” на “Горкун”. Вироком Будьоннівського районного суду м. Донецька від 10.08.2007 року (а.с. 3), відповідач ОСОБА_2 визнаний винним в ухиленні від сплати аліментів. За вироком, станом на 01.02.2007 року заборгованість з аліментів складала 9940 гривень. Згідно копії постанови про закінчення виконавчого провадження (а.с. 4), 02.03.2009 року державним виконавцем ВДВС Будьоннівського РУЮ м. Донецька винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по стягненню аліментів з відповідача на користь позивачки у зв’язку з досягненням дитиною 12.11.2008 рок повноліття. На підставі оцінених в сукупності копій постанов про закінчення виконавчого провадження (а.с. 4, 30), довідок ВДВС (а.с. 25, 26-27) судом встановлено, що за період з 01.01.2004 року по 12.11.2008 року відповідачу нараховані але не виплачені останнім аліменти на користь позивачки у розмірі 6457,72 гривень. Зазначена заборгованість у період з 12.11.2007 року і на час подання позову до суду (27.07.2009 року) залишалася незмінною.  

  Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду, суд враховує наступне:  

Згідно ч. 4 ст. 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору — судом.  

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.  

  Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідач має прострочену заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 6457,72 гривень. Розмір заборгованості відповідача з аліментів згідно вимог ч. 4 ст. 195 Сімейного кодексу України визначений державним виконавцем та сторонами не оспорений. Суд на підставі оцінених в сукупності:  

-   встановленої вироком суду вини відповідача у виникненні заборгованості з аліментів до 01.02.2007 року внаслідок ухилення від їх сплати;  

-   того факту, що відповідач післі звільнення з останнього місця роботи 01.07.2008 року (а.с. 20) заходів до працевлаштування не вжив, на облік в центр зайнятості для отримання допомоги з безробіття не встав;  

дійшов висновку, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, внаслідок чого позивачка як одержувач аліментів, згідно ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. За наведених обставин позовні вимоги щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягають задоволенню.  

  Визначаючи розмір неустойки, суд враховує, що відповідач на час розгляду справи в суді більше року ніде не працює (а.с. 20), рішення суду про стягнення аліментів фактично в повному обсязі не виконувалося через відсутність у відповідача коштів, і за сукупності наведених обставин, грунтуючись на засадах розумності та справедливості, дійшов висновку, що рішення про стягнення нейстойки при її розрахунку в повному розмірі, визначеному законом, фактично не буде виконане і на підставі ч. 2 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір неустойки слід зменшити до 0,15 %.  

З врахуванням того, за період з 12.11.2008 року по час подання позивачкою позову до суду заборгованість по аліментам у розмірі 6457,72 гривень прострочена на 624 дня, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 6044,42 гривень (6457,72 х 0,15% х 624).  

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України, витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільних справ за позовами про стягнення аліментів покладаються на сторони після розгляду справи судом, тому з відповідача необхідно стягнути такі витрати у розмірі 30 гривень.  

  З відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір 60,44 гривень (6457,72 х 1%).  

Керуючись ч. 4 ст. 195, ч.ч. 1, 2 ст. 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд –  

ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_4, який народився 04 липня 1970 року в с. Коренево, Кореневського р-ну, Курської обл., мешкає за адресою: м. Донецьк, вул. Проскурова, б. 13, не працюючого, іпн НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: м. Донецьк, вул. Краснофлотська, б. 70, кімн. 5-а, пеню за прострочення сплати аліментів за період з 12.11.2007 року по 27.07.2009 року у розмірі 6044 (шість тисяч сорок чотири) гривні 42 (сорок дві) копійки.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) гривень 44 (сорок чотири) копійки та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) гривень.  

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.  

  Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Головуючий :