Справа № 22-Ц-1073 2006р. Головуючий у 1-й інстанції Клименко А.Я.
Категорія 21 Суддя-доповідач Данильченко Л.О.
РІШЕННЯ іменем України
13 липня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Данильченко Л.О.
суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
з участю адвоката - ОСОБА_2
та осіб, які приймають участь у справі - позивачки ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Сумиобленерго» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ВАТ «Сумиобленерго» про відшкодування матеріальної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Данильченко Л.О., вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, та її адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до суду в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 з позовом до ВАТ «Сумиобленерго», ВАТ Сумське обласне підприємство «Сільгоспенерго», ВАТ Сумське «Райагропроменерго» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 8 386,46 грн. та моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. в зв'язку з отриманням їх сином електротравми.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2002 року позов було задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Сумиобленерго» на користь батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 5590,98 грн., моральну шкоду у розмірі 13 333,34 грн. Стягнуто з ВАТ Сумське «Райагропроменерго» на користь батьків ОСОБА_1, ОСОБА_3 матеріальну шкоду розміром 2 795,48 грн., моральну шкоду розміром 6 666,66 грн. Стягнуто на користь неповнолітнього ОСОБА_4 з ВАТ «Сумиобленерго» моральну шкоду у розмірі 33 333,34 грн., з ВАТ Сумське «Райагропроменерго» моральну шкоду у розмірі 16 666,66 грн.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26 грудня 2002 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2002 року було змінено. Встановлено, що немає законних підстав для стягнення з ВАТ Сумське «Райагропроменерго» на користь позивачів матеріальної та моральної шкоди, оскільки відсутня вина в діях цього відповідача. Крім цього, апеляційний суд визначив також ступінь вини батьків 30%, а ступінь вини ВАТ «Сумиобленерго» залишив той же - 70 %. Виходячи з ступеню вини, апеляційний суд стягнув з ВАТ «Сумиобленерго» на користь батьків ОСОБА_1. ОСОБА_3 1725 грн. матеріальної шкоди, та по 7000 на кожного з батьків моральної шкоди. Також стягнуто з ВАТ «Сумиобленерго» на користь батьків 35 000 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої неповнолітньому ОСОБА_4. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на додаткове харчування ОСОБА_4, рішення суду скасоване, а справа направлена на новий розгляд.
В подальшому позивачі неодноразово уточнювали і доповнювали свої позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, остаточно просили стягнути: витрати на додаткове посилене харчування у розмірі 65 080,80 грн., витрати на спеціальний медичний догляд у розмірі 2 089,15 грн., витрати на звичайний догляд у розмірі 3 333,4 грн., витрати на побутову допомогу у розмірі 1 666,7 грн., витрати на харчові добавки та діагностику «Доктор Нона» у розмірі 2 613,1 грн., витрати на навчання в ліцеї у розмірі 1708 грн., витрати на придбання комп'ютера 4291,7 грн., а всього матеріальну шкоду у сумі 80 782,85 грн., а крім цього, судові витрати 3 900 грн., з яких 3500 грн. -оплата послуг адвоката та 400 грн. - оплата судово-економічної експертизи.
Рішенням Зарічного районного суду від 16 травня 2006 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ВАТ «Сумиобленерго» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 78 637 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди. Стягнуто з ВАТ «Сумиобленерго» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 3 795 грн. Стягнуто з ВАТ «Сумиобленерго» на користь приватного аудитора ОСОБА_5 витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 995 грн. 20 коп.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачами були надані достатні докази про понесені ними витрати на додаткове посилене харчування, спеціальний медичний догляд, сторонній догляд та побутову допомогу, придбання лікувальних препаратів та проведення діагностики, навчання сина, придбання комп'ютера в сумі 78 637 грн., а також те, що всі ці витрати були необхідні для дитини, так як внаслідок електротравми стан здоров'я дитини значно погіршився, розвилося ряд супутніх хвороб, виникла потреба в індивідуальному підході при навчанні, додаткових заняттях, а також потреба в комп'ютері для компенсації обмеженості спілкування і навчання дитини.
Відповідач не спростував ці докази. При цьому суд прийняв до уваги всі надані позивачами документи і розрахунки в повному обсязі, крім чеку на комп'ютери, оскільки позивачі надали чек на суму про придбання двох комп'ютерів, тому суд встановив лише підтверджену суму витрат на придбання одного комп'ютеру.
В апеляційній скарзі ВАТ «Сумиобленерго» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення судових витрат, а також витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 995,20 грн.
В доводах скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, судом неповно встановлені обставини, які мають значення для справи. Апелянт вказує, що суд неправомірно надав перевагу одному висновку експертизи перед іншим. Також представник відповідача вказував суду на помилку при розрахунку додаткового харчування при проведенні експертизи експертом ОСОБА_5, однак суд не з'ясував обґрунтованість експертного висновку. Крім цього, апелянт зазначає, що експертом судово-економічної експертизи вартість додаткового харчування нарахована не з січня 2000 року, коли почалась відновлювана терапія, а з 13 жовтня 1999 року, тобто з моменту отримання травми, що на думку апелянта, є невірним.
Також апелянт вважає, що позивачі не надали доказів про понесені ними витрати на спеціальний медичний догляд, сторонній догляд та побутову допомогу, а суд неправомірно не дослідив цих питань і при стягненні керувався лише розрахунками, наданими позивачами.
Апелянт вважає, що позивачі не надали доказів про оплату ними ліків «Доктор Нона», оскільки рахунок свідчить про вартість ліків, а не про факт сплати.
Також апелянт зазначає, що суд не дослідив чи є причинний зв'язок між отриманою травмою та необхідністю придбання комп'ютера, а також заперечує проти задоволення витрат на придбання принтера, оскільки це інший прилад.
Апелянт також не погоджується з стягненням з нього на користь експерта ОСОБА_5 витрат за проведення судово-економічної експертизи, оскільки вважає, що судом не враховано пропорційно ступінь вини відповідача, чим порушено вимоги ст. 88 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення суду змінити з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 1999 року неповнолітній син позивачів ОСОБА_6, 1990 року народження, в приміщенні високовольтної трансформаторної підстанції (ІНФОРМАЦІЯ_1), не обладнаної дверима та попереджувальними знаками, розташованої в центрі АДРЕСА_1 Сумського району Сумської області, одержав електротравму, а саме: електроопік обох верхніх кінцівок, тулуба, гангрена передпліччя і кісті, внаслідок чого йому було ампутовано частковоправу руку, а ліва рука втратила рухомість. При цьому відповідно до ухвали апеляційного суду Сумської області від 26 грудня 2002 року, вина позивачів - батьків дитини у нещасному випадку становить 30%, а вина відповідача ВАТ «Сумиобленерго» - 70%.
Згідно ст. 1199 ЦК України, у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.
Відповідач не оспорює того факту, що шкода завдана з його вини. Основні доводи апелянта зводяться до того, що позивачі не надали достатніх доказів щодо понесених ними витрат на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний догляд тощо.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта щодо того, що суд неправомірно надав перевагу одному висновку експертизи перед іншим, посилаючись на те, що експертиза проведена експертом авторитетної установи з таких підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що по справі проведено декілька експертиз. Позивачі були незгодні з висновком комісійної судово-медичної експертизи, проведеної Сумським обласним бюро судово-медичної експертизи, і заявили клопотання про виклик в судове засідання всіх членів експертної комісії для їх допиту. При цьому колегія суддів зазначає, що в суді першої інстанції представник відповідача не заперечував проти цього клопотання (а.с. 120). Оскільки допит експертів не був проведений в зв'язку з їх неявкою, сторони заявили клопотання про призначення судово-медичної експертизи (а.с. 130), проведення якої суд доручив іншій експертній установі, а саме Лабораторії дитячого харчування Інституту екогігієни і токсикології ім. Медведя, що є спеціалізованим закладом (а.с. 131).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку кожному з висновків з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження, як цього вимагає діюче законодавство, при цьому в рішенні суд не вказав, що він надає перевагу одному висновку перед іншим з тих підстав, що експертиза проведена експертом авторитетної установи, а навпаки, вказав об'єктивну причину: до складу експертної комісії Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи, що проводила експертизу, не був включений лікар-дієтолог, спеціаліст з дитячого харчування, який би мав належну кваліфікацію для відповіді на питання стосовно визначення розміру та складу посиленого харчування для дитини на період реабілітації. Колегія суддів вважає таку думку суду першої інстанції обґрунтованою і такою, що заслуговує на увагу з урахуванням всіх обставин справи.
Колегія суддів також не може погодитись з доводами апелянта щодо не дослідження судом необхідної кількості продуктів для задоволення потреб дитини, а також нез'ясування коли та де були придбані продукти харчування, оскільки в цілому ці доводи не спростовують висновків суду. Також колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що продукти додаткового харчування в основному придбавались позивачами на ринку, у приватних осіб, в зв'язку з чим, а також в зв'язку з тим, що пройшов значний проміжок часу, могли не зберегтися чеки чи інші докази, підтверджуючі покупку продуктів у тому чи іншому місці. В той же час позивачі наполягають на тому, що все необхідне придбавали для збереження і підтримки здоров'я сина.
Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, доводи апелянта з приводу ненадання позивачами доказів понесених ними витрат на спеціальний медичний догляд, сторонній догляд та побутову допомогу, оскільки ця обставина підтверджується довідкою з Сумської міської дитячої клінічної лікарні (а.с.31), з якої вбачається, що ОСОБА_6 один раз на квартал проходить курс відновлювальної терапії (що включає в себе спеціальний медичний догляд), а у зв'язку з порушенням функції кінцівки потребує стороннього догляду і побутової допомоги. Крім того, у висновку експертизи (а.с.92) також зазначено, що ОСОБА_4 призначався спеціальний медичний догляд, стороннє побутове обслуговування, щоденна побутова допомога, що було виконано. При цьому колегія суддів приймає до уваги, що витрати на кожен вид допомоги відшкодовуються незалежно від того, ким вона здійснюється. Судом першої інстанції було досліджено, що розрахунки розміру витрат виконані у відповідності з вимогами законодавства, а тому з ними можна погодитись.
Однак, колегія суддів не погоджується з думкою суду щодо відшкодування витрат на комп'ютер, і приймає до уваги доводи апелянта з цього приводу, оскільки позивачі не надали доказу, що придбання комп'ютера є обов'язком відповідача. Це не є обов'язковим видом матеріальної шкоди, а тому рішення суду в цій частині колегія суддів вважає за необхідне змінити і зменшити на суму 3343, 44 грн.
З доводами апелянта стосовно відсутності доказів придбання ліків фірми «Доктор Нона» колегія суддів також погоджується, і вважає, що висновок суду в даній частині не ґрунтується на достатніх доказах. Фірма «Доктор Нона» не є спеціалізованим медичним закладом і позивачами не надано доказів, що такі харчові добавки потрібні дитині для лікування його захворювань, які виникли після цієї травми. З а.с. 140 вбачається, що дані харчові добавки були рекомендовані для вживання, але не є обов'язковим елементом лікування, тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині стягнення витрат на препарати фірми «Доктор Нона» на суму 3663 грн., а рішення в цій частині змінити.
На підставі викладеного, керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.2 ч.1.ст. 309, 313-314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів:
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ «Сумиобленерго» задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 травня 2006 року в даній справі змінити в частині задоволення вимог про стягнення витрат на придбання препаратів фірми «Доктор Нона» та на придбання комп'ютера.
Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_3 в задоволенні вимог про стягнення вартості препаратів ізраїльської фірми «Доктор Нона» в сумі 3663 грн. та вартості комп'ютера 3343 грн. 44 коп., зменшивши на ці суми загальну суму відшкодування матеріальної шкоди та визначивши остаточну суму матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ВАТ «Сумиобленерго» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3 - 71 630 (сімдесят одну тисячу шістсот тридцять) грн. 56 коп., а не 78 637 грн., як вирішив суд першої інстанції.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набрало законної сили, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.