Р І Ш Е Н Н Я №2-3038\09
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2009 року
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Соколянської О.М.,
секретарі Косяк А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Голубівської сільради Новомосковського району про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому вказала, що за життя ОСОБА_2 склала заповіту на позивачку, яким заповіла їй земельну ділянку площею 5.230 га та на грошові вклади. ОСОБА_2. була одинокою людиною, одружена не була, дітей не мала. Позивачка надавала їй всіляку допомогу. В осені ОСОБА_2 запропонувала купити у неї будинок. Позивачка звернулася з цього приводу до нотаріуса, той порекомендував які необхідні документи для оформлення угоди. ОСОБА_2 потребувала гроші на лікування, а тому 18.10.2008 року вона придбала у ОСОБА_2 садибу, яка розташована по вул.Упорній, 26 в с.Голубівка Новомосковського району за 7 тисяч гривень. Позивачка передала гроші у присутності двох свідків ОСОБА_2. Угода не була оформлена нотаріально, бо 24.11.2008 року ОСОБА_2 померла. Вона користується придбаним майном до теперішнього часу. Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання договору дійсним, та визнання права власності.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої вимоги повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач територіальна громада в особі Голубівської сільради Новомосковського району в судове засідання не явилася, просила заслухати справу без її участі, позов визнає ас.23.
Суд, вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.60 ч.1, ч. 4 ЦПК України, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 ЦПК України. Доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановляються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до вимог статті 205 ЦК України угоди можуть здійснюватися в усній або письмовій формі.
Відповідно до ст.208 ч.1 п.3 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочин між фізичними особами між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Як встановлено в судовому засіданні 18.10.2008 року позивачка уклала письмовий договір купівлі-продажу садиби по вул.Упорній, 26 в с.Голубівка Новомосковського району з ОСОБА_2 ОСОБА_2 отримала від позивачки гроші у сумі 7000 гривень в присутності свідків, що підтверджується документом на ас.10. 24.11.2008 року ОСОБА_2 померла ас.8.
Відповідно до вимог ст.209 ЦК України сторони повинні були договір купівлі-продажу садиби посвідчити нотаріально. Дані вимоги закону ними не були виконані.
Згідно ст.ст.216, 220 ЦК України угода, невідповідна вимогам закону є нікчемною. Однак відповідно до вимог ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір за дійсний. В цьому випадку подальші нотаріальне посвідчення договору не потрібне. Не дивлячись на недотримання встановленої законом нотаріальної форми посвідчення угоди, її умови фактично були виконані, угода фактично відбулася, внаслідок чого наступили правові наслідки. Позивачка після укладення договору 18.10.2008 року отримали нерухоме майно - садибу по вул..Упорній, 26 в с.Голубівка Новомосковського району, якою користується до теперішнього часу, а ОСОБА_2 гроші у сумі 7 тисяч гривень.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтвердили, що були присутні при укладені договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_2 позивачці. ОСОБА_2 отримала від позивачки гроші 7 тисяч гривень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати договір купівлі-продажу садиби по вул.Упорній, 26 в с.Голубівка Новомосковського району від 18.10.2008 року, укладений між сторонами дійсним.
Відповідно до ст.328 ч.1 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим визнати за позивачкою право власності на на садибу по вул.Упорній, 26 в с.Голубівка Новомосковського району, яка складається: будинку «А», прибудови «а», навісу «а-1», сараю «Б», сараю «В», огорожі №1 .
Тому, керуючись ст. 10, 60, 88 ЦПК України, ст.ст.205, 209, 220, 328 ЦК України, ст.60 СК України, суд -
в и р і ш и в:
Визнати договір купівлі-продажу садиби в с.Голубівка по вул.Упорній, 26 Новомосковського району Дніпропетровської області заключний між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 18.10.2008 року - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на садибу по вул.Упорній, 26 в с.Голубівка Новомосковського району, яка складається: будинку «А», прибудови «а», навісу «а-1», сараю «Б», сараю «В», огорожі №1.
З дня проголошення рішення протягом 10 днів може бути подана заява про апеляційне оскарження рішення суду.
На рішення суду протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.М.Соколянська