Справа № 2-а-872/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Затолочного В.С.,
при секретарі Морозовій Н.М.,
за участі:
- позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії.
Позов, на задоволенні якого в ході судового розгляду справи наполягав позивач, обґрунтований тим, що позивач відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дана допомога відповідачем у 2006, 2007 роках не виплачувалася, а у 2008 році виплачувалася в меншому, ніж визначено законом, розмірі. Вважаючи, що повинен отримувати кошти в більшому розмірі, звернувся до відповідача із відповідною заявою про поновлення своїх прав, на що отримав відповідь про те, що підстави для перерахунку здійснених виплат немає. Просить визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій з перерахунку та виплати підвищення пенсії, як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року., зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому підвищення пенсії за вказаний період відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Справа розглядалася за відсутності представника відповідача, від якого надійшли клопотання про розгляд справи у відсутність його представника. При цьому відповідач зазначив, що позов не визнає.
Як вбачається із письмових заперечень проти позову, позивач дійсно має статус дитини війни. Передбачена законодавством надбавка до пенсії як дітям війни у 2006 році не виплачувалась, тому що законодавством ці виплати не були передбачені. У 2007 році підстав для виплати позивачу надбавки до пенсії не було. У 2008 році такі виплати здійснювалися відповідно до чинного законодавства. Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу є неналежним відповідачем в даній справі, оскільки кошти на виплати надбавок до пенсії в розмірах, які вказані в позові, бюджетними асигнуваннями не передбачались. Законодавством не передбачена можливість застосування для обрахування надбавки до пенсії дітям війни мінімальної пенсії за віком, яка визначається згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». В позові просить відмовити. Відповідач також просить врахувати, що позивач знав про свій статус дитини війни, але своєчасно із відповідними вимогами до суду не звертався. Тому відповідач просить врахувати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду.
Вислухавши позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни повинна виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2006 та 2007 роках році така допомога позивачу не виплачувалася.
З 01.01.2008 року надбавка до пенсії позивачу як дитині війни виплачувалася у розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,2 грн., 01.10.2008 року – 49,8 грн., що підтверджується відповідними довідками та розпорядженням відповідача.
Законами України від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно зі статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Відповідно до пункту 17 статті 77 вказаного Закону з метою прискорення приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2006 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Проте Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 «Закону України про Державний бюджет України на 2006 рік» виключений, тобто дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік була поновлена.
Таким чином у 2006 році перешкод для нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірах, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не було.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
З 01 січня 2008 року таке підвищення становило 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зазначене положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України «було також визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008.
Відповідно до пункту 4 Вказаного Рішення Конституційного Суду України законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина».
Статтею 52 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрачання чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов’язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.
Статтею 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Таким чином, Конституційний Суд України, виходячи зі змісту статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України», може поширювати або не поширювати рішення у справі на правовідносини, які виникли внаслідок дії оспорених нормативно-правових актів.
Тому суд вважає, що зазначені рішення Конституційного Суду України дають підстави для визнання неправомірними дій відповідача щодо обмежень виплат надбавок до пенсії позивачу відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Такими чином, посилання відповідача на обмеження виплат надбавки до пенсії, визначеної статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підзаконними актами, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є безпідставними.
Так само суд відкидає і посилання відповідача на те, що у Державному Бюджеті України на 2006 рік не було закладено грошових коштів для виконання статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також не передбачено механізму, порядків і строків виплати надбавки дітям війни, а Державними Бюджетами України на 2007 та 2008 рік не було передбачено коштів для таких виплат в розмірі, який зазначив в позові позивач, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину виконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Посилання відповідача на неможливість застосування мінімального розміру пенсії, визначеного відповідно до частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для призначення розмірів пенсій, призначених за цим законом, є безпідставними. Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії, встановленого законом, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційних гарантій права на пенсію в розмірі, встановленому законом.
Також суд визнає неправомірними твердження відповідача, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки виплата пенсії позивачу здійснюється саме відповідачем, а виплата сум, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у вигляді надбавок до пенсії.
Оскільки суми, виплачені позивачу у 2008 році у вигляді надбавки до пенсії як дитині війни є нижчими встановленого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розміру, який складав з 01.01.2006 року – 350 грн., з 01.04.2006 року – 359 грн., з 01.10.2006 року – 366 грн., з 01.01.2007 року – 380 грн., з 01.04.2007 року – 406 грн., з 01.10.2007 року – 411 грн., з 01.01.2008 року – 470 грн., з 01.04.2008 року – 481 грн., з 01.07.2008 року – 482 грн., з 01.10.2008 року – 498 грн., а у 2006-2007 роках такі виплати позивачу не здійснювалися зовсім, відмова відповідача поновити права шляхом виплати передбачених законодавством надбавок є неправомірною, а права позивача підлягають поновленню шляхом зобов’язання відповідача здійснити передбачені законодавством виплати.
При цьому суд, згідно з положеннями частини 2 статті 11 КАС України вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту права позивача.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності Безпідставними суд також визнає, оскільки в даному випадку слід застосовувати загальний строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, а доказів того, що позивач знав про своє порушене право за межами строку позовної давності, в справі немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, ст.. ст.. 6, 19, 46, 95, 116, 117 Конституції України, ст. ст. 4, 23, 51, 77, 110 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії задовольнити .
Визнати неправомірним дії відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо відмови в перерахуванні та виплаті позивачу, ОСОБА_1 недоплаченої йому щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з січня 2006 року по грудень 2008 року.
Зобов’язати відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити позивачу, ОСОБА_1 недоплачену йому щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по грудень 2008 року у розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідно до статті 28 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням виплачених сум.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження рішення суду спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Суддя В.С. Затолочний