АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-7371 / 06                           Головуючий у 1-й інстанції: Гаркушка Н.В.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 грудня 2006 р.                                                                           М.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ-апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                          Крилової О.В.

Суддів:                                     Боєвої В.В.

Стрелець Л.Г.

При секретарі:   Степановій Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2- представника ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від ІНФОРМАЦІЯ_2 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3. ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок та земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

В ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. В позовній заяві зазначав, що в ІНФОРМАЦІЯ_3 році разом із сином ОСОБА_3 розпочав будівництво на земельній ділянці за адресою м. Мелітополь, АДРЕСА_6. Його участь у будівництві полягала в тому, що з ІНФОРМАЦІЯ_3 по ІНФОРМАЦІЯ_5 p. p., тобто протягом 7 років, він особисто за свої кошти придбав будівельні матеріали та брав участь в будівництві своєю фізичною працею. В ІНФОРМАЦІЯ_4 році його син уклав шлюб з ОСОБА_4, проте він продовжував приймати участь в будівництві будинку, вкладаючи свої кошти та фізичну працю, тому вважає, що вправі.вимагати визнання права власності на цей будинок.

В уточненій позовній заяві від ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_1 вказав, що теперішнього часу син розірвав шлюб і в провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки, тому він вважає, що в разі поділу будинку будуть порушені його права і, посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати за ним право спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_6 м. Мелітополі.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від ІНФОРМАЦІЯ_2 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

2

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2. просить скасувати вказане рішення як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи, ухвалено з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає . рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, в позовній заяві в обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на ст. 331 Цивільного Кодексу України та на ст. 17 Закону України „Про власність", оскільки вважає, що приймав участь в будівництві вищевказаного будинку як член сім*ї сина.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, вірно посилався на ст. ст. 16, 17 Закону України „Про власність".

В ст. 16 Закону України „Про власність" визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, а статтею 17 цього Кодексу передбачено, що майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім*ї. є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази і дав їм належну оцінку.

Виходячи зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок (з послідуючими змінами), яким передбачено, що інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно, суд дійшов вірного висновку, що позивач проживав з дружиною окремо у своїй квартирі, членом сім*ї сина не був і не брав участі в будівлі спірного будинку як член сім*ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4. тому він не вправі вимагати визнання права власності на будинок, а лише може наполягати на відшкодуванні своїх затрат на будівництво.

3

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що висновки суду першої інстанції носять характер припущень, а суд неповно з*ясував обставини справи, допустив невідповідність висновків обставинам справи, спростовуються наступним.

З письмових доказів (а. с. 3-167 ), витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 175), показань свідків та пояснень сторін в ході розгляду справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будували свій жили будинок за вказаною адресою, починаючи з заручин-з ІНФОРМАЦІЯ_3 року, власником спірного будинку за свідоцтвом про право власності, виданим Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради ІНФОРМАЦІЯ_7року, зареєстровано ОСОБА_3 - сина позивача, причому позивач знав про наявність даного правовстановлюючого документу, але не оскаржив його у встановленому законом порядку

Крім того, позивач не надав суду достеменних доказів стосовно придбання будматеріалів для будівництва цього жилого будинку за свої кошти. Так, на а. с 3-167 є квитанції, накладні, рахунки та інші платіжні документи про оплату певних будматеріалів за ІНФОРМАЦІЯ_8 роки, проте, не надано доказів щодо цілеспрямованого їх використання саме при будівництві спірного жилого будинку, а не при будівництві дачного будинку позивача, оскільки у грудні ІНФОРМАЦІЯ_9 року позивачу було надано земельної ділянку у садівному товаристві „Мотор" на землях Новепської сільської ради (а.с.   188).

За таких обставин судова колегія вважає, що позивач не надав суду доказів щодо порушення його права власності з боку відповідачів, а правові підстави для виникнення у ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на жилий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 в м. Мелітополі Запорізької області відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги загалом полягають в переоцінці доказів, які були належним чином досліджені і оцінені судом першої інстанції, проте підстав для такої переоцінки доказів в апеляційній скарзі не наведено.

Судом першої інстанції повно і всебічно з*ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи судом не порушені і застосовані вірно.

За таких обставин судова колегія вважає, що по справі постановлено законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 у особі представника - ОСОБА_2 - відхилити.

4

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від ІНФОРМАЦІЯ_2 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.