П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2009 року Юр"ївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого – судді: Ковальчука В.О.
при секретарі Біляковій Г.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №2а-47/2009/46 за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Юр"ївському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та сплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни“, -
В С Т А Н О В И В :
5 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління пенсійного фонду України у Юр"ївському районі Дніпропетровської області (надалі – УПФУ у Юр"ївському районі), зазначивши обставини, що вона народилась 11 лютого 1937 року і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.
Разом з тим, ОСОБА_1, зазначила, що згідно статті 6 зазначеного Закону з 1-го січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30-ти відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках така допомога не виплачувалася, оскільки Верховна Рада України своїм Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», статтями 77 та 110, та Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», пунктом 12 статті 71, призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також, ОСОБА_1 , зазначила, що Конституційний суд рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнав неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Окрім того, ОСОБА_1, вважає, що соціальні гарантії дітям війни не можуть бути скасовані, по скільки відповідно до ст..22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів.
Також, ОСОБА_1, зазначила, що її законні права були обмежені при прийнятті окремих неконституційних положень нормативно правових актів вищої сили, про належні виплати не повідомляли, тому факт порушених прав стало відомо у зв’язку з опублікуванням 7 листопада 2007 року в №4 “Віснику Конституційного Суду України “, після того як півтора року тривало порушення її прав.
В зв’язку з цими обставинами, ОСОБА_1 попросила суд в пред’явленому позові поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, визнати бездіяльність відповідача відносно не виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30-ти відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 1-го січня 2006 року по 1-ше січня 2009 року в сумі 3891 гривень 90 копійок.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, направив в суд письмові заперечення проти пред’явленого позову, зазначивши, що згідно статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни ( в редакції, що діяла протягом 2006-2007 років)» передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте дію цієї статті було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20
-2-
грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та на 2007 рік згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Також зазначив, що згідно ст..95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. А відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.
Окрім того, ОСОБА_2 зазначив, що відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду.
Суд дослідивши письмові докази, приходить до висновку про задоволення позову частково.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народилась 11 лютого 1937 року відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй надано статус дитини війни, обставини підтверджуються пенсійним посвідченням від 11 лютого 1992 року № 108425, виданого управлінням соціального захисту населення Павлоградського районного управління пенсійного фонду Дніпропетровської області в якому міститься відмітка «Дитина війни». Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що діти війни мають право на соціальну допомогу до пенсії в розмірі 30 відсотків. Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року №3367-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» такі зміни: пункт 17 статті 77 виключено, статтю 110 викладено в такій редакції, «установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, результатами виконання бюджету у 1 півріччі, у порядку, визначеному кабінетом Міністрів України погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. ОСОБА_3 України «про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року №3367-IV неконституційним не визнавався. Тому, правові підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання провести перерахунок та виплатити соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2006 рік відсутні, тобто, в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог за 2007 рік, то вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі «Про соціальні гарантії громадян» положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано не конституційним.
Отже, з моменту втрати чинності пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відновилася дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Не зважаючи на таке право положення, яке є з 09 липня 2007 року, відповідач не нараховує та не виплачує позивачу як дитині війни соціальну допомогу в зазначеному розмірі.
У зв’язку з наведеним, дії відповідача щодо не нарахування та невиплати соціальної допомоги позивачеві в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни необхідно визначити протиправним. З метою відновлення порушених прав позивача необхідно зобов’язати відповідача з 9 липня 2007 року провести такі нарахування та виплатити соціальну допомогу по 31 грудня 2007 року.
За період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позовні вимоги задоволенню не підлягають. На цей період були чинними положення пункту 12 статті 71 Закону України
-3-
«Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію статті 6. Суд не може застосовувати при вирішенні цього спору не діючу правову норму.
Також підлягає до часткового задоволення позов щодо вимог за 2008 рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни в ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» зокрема в статті 6 Закону, яка була викладена в новій редакції, за якою соціальна допомога повинна виплачуватися дітям війни в розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України «конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними – положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI. Конституційний Суд України своїм рішенням визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 3 пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суду загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2008 рік підлягають задоволенню частково, за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. За період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року задоволенню не підлягають оскільки в цей період діяв ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а стаття 6 Закону була в новій редакції, тобто правові норми про виплату соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни було. Суд не має повноважень застосувати неіснуючу норму права.
Виходячи з вимог ст..22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін законодавчих законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни. При цьому слід виходити з правової позиції Конституційного Суду України з яких неодноразово розглядав питання конституційності положень Законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсації і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.
Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст..48 Конституції України (254к-96 кВР), який принаймі не може бути нижчим від прожиткового
-4-
мінімуму, встановленого законом ( ч.3 ст..46 Конституції України), тому звуження змісту і обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст..22 Конституції України не допускається. Зупинити його дії можливе за умови введення, відповідно до п.31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану (ст..64 Конституції України) – згідно Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг і компенсацій.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 2000 року, користування будь-яким правом, яке визнане законом, повинно бути забезпечено виконанням без будь-якої дискримінації.
Тому при розгляді справи «Качко проти України» (заява №63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дії держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).
У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону на думку Уряду України, превалюювали як lex specialis.
Суд не прийняв до уваги уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань ( п.26 Рішення Качко проти України).
Відповідно до ч. ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Суд вважає доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом підставними, оскільки, позивач просить суд відновити пропущений строк, тому ця позовна вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з того, що порушення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду тривало з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і припинилось лише 01 січня 2009 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд не вбачає порушення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, передбаченої ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Керуючись ст..22 Конституції України, ч.1 ст.1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04 листопада 2000 року, Законом України «Про виконання рішення застосування практики Європейського Суду з прав людини», Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, Рішенням Конституційного Суду України в 09 липня 2007 року № 6-пр/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №1 рп/2008, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст..ст.158-164 КАС України, суд,-
-5-
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Юр"ївському районі Дніпропетровської про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язанні нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни – задовольнити частково.
Відновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав свобод інтересів за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Юрївському районі незаконними щодо нарахування та не виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Юрївському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Юр"ївський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення та подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя: підпис: ОСОБА_4
Копія вірна: суддя: В.О. Ковальчук