Справа № 2-а-1405/09/0470
П О С Т А Н О В А
Іменем України
20 серпня 2009 року о 10 годині 19 хвилин м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чабаненко С.В.
при секретарі – Кошляк Ю.В.
за участю позивача - ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, –
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Київського міського військового комісаріату у вигляді невидачі йому посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка згідно вимог ч. 2 ст. 6 та ст. 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 та примусити відповідача вручити йому посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 26.10.1985 по 18.11.1987 він проходив військову службу в Республіці Афганістан, а з 03.02.1988 по 20.04.1988 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
При звільненні з лав Збройних Сил в 1990 році мав статус учасника бойових дій згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії згідно ч. 3 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
15.07.1997 йому була встановлена 3-я група інвалідності по контузії, отриманої при виконанні обов’язків військової служби в Афганістані 12.09.1987 і його статус змінився на інваліда війни 3-ї групи у зв’язку з отриманою травмою при виконанні обов’язків військової служби згідно ч. 7 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії, яке залишилось без змін. При цьому посвідчення учасника бойових дій було ним здано у військовий комісаріат.
15.11.2004 йому була встановлена 3-я група інвалідності по захворюванню, пов’язаному з виконанням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та знята 3-я група інвалідності у зв’язку з отриманою травмою в Республіці Афганістан. Таким чином, він отримав статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії – інваліда війни 3-ї групи згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та соціальне забезпечення щодо нього здійснюється місцевим органом соціального захисту населення.
Отже, він фактично був позбавлений статусу учасника бойових дій, внаслідок погіршення його стану здоров’я.
З метою поновлення статусу учасника бойових дій він звернувся до Київського міського комісаріату з відповідною заявою, однак у задоволенні його вимог було відмовлено.
Відсутність статусу учасника бойових дій суттєво погіршує його можливості по соціальному захисту. Так він не має можливості проходити лікування як учасник бойових дій. Вважає, що бездіяльність посадовців Київського міського військового комісаріату суттєво порушує його права та інтереси. Позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяву щодо розгляду справи без його участі суду не надав та не повідомив про причини неприбуття до суду. Отже, у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України неприбуття відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 позивач є інвалідом 3-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Довідкою МСЕ підтверджено, що позивач є інвалідом 3-ї групи з 01.12.2008 у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Військовим квитком позивача серії НОМЕР_3 підтверджено, що позивач проходив службу у Республіці Афганістан з 26.10.1985 по 18.11.1987 та має право на пільги, встановлені Постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 17.01.1988.
Відповідно до довідки архіву військово-медичних документів від 23.05.1997 № 7/0/0/738, позивачем, в період виконання обов’язків військової служби у Республіці Афганістан, 12.09.1987 отримана травма.
Експертним висновком Центральної міжвідомчої комісії від 13.10.2004 № 4036-8001 захворювання, яким страждає позивач, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Листом № 217 від 20.01.2009, отриманим позивачем у відповідь на заяву від 08.12.2008, Київський міський військовий комісаріат роз’яснив, що згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 № 16 «Про внесення змін до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни» особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видається лише одне посвідчення за їх вибором. У разі виникнення підстав, за якими особа має статус інваліда війни, видане їй раніше посвідчення учасника бойових дій вилучається органом, який його видав.
Як пояснив в судовому засіданні позивач, після отримання ним інвалідності, за його добровільним вибором йому було встановлено інвалідність як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та отриманий статус інваліда війни 3-ї групи згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв’язку з чим посвідчення учасника бойових дій ним було повернуто до військового комісаріату.
Таким чином, особа має статус ветерана війни – інваліда війни та особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в етеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
«Положенням порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» Особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видається лише одне посвідчення за їх вибором. (п. 12-1)
У разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видане їй раніше посвідчення вилучається уповноваженим на видачу посвідчень органом, з повідомленням органу, який видав таке посвідчення. (п.13-1).
Завданням адміністративного судочинства, згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. При цьому, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи обґрунтоване рішення, чи використані повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та ін.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За викладених вище обставин, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 70-72, 86, 128, 160-162, 167, 186, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
На постанову протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд може бути подано заяву про її апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви – апеляційна скарга на постанову суду.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання – після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.
В повному обсязі постанова суду викладена 26.08.2009.
Суддя С.В.Чабаненко