РІШЕННЯ

іменем України

7 жовтня 2009 року.               Тростянецький районний суд Вінницької області в складі: судді Савченка С. М.,

      при секретарі Подолян Т.І.,

з участю представника відповідача Прядка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тростянець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Астра Банк” м. Київ про часткове визнання недійсним та внесення змін до кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся в суд   з позовною заявою до ВАТ “Астра Банк” про  часткове визнання недійсним та внесення змін до кредитного договору. Зазначив, що 29.08.2008 року між відповідачем та позивачем, як фізичною особою (Позичальником) був укладений кредитний договір № ФЛ-290808-002А та видано кредит в іноземній валюті у сумі 55235 доларів США на споживчі цілі – купівлю автомобіля Nissan Murano. Зобов’язання позичальника по кредиту забезпечене заставою придбаного автомобіля. Вказав, що у пункті 1.1 Кредитного договору зазначено, що кредит надається в іноземній валюті, але абзац 2 пункту 2.1 встановлює, що якщо кредит надано в іноземній валюті, то перерахунок коштів на поточний рахунок продавця автомобіля здійснюється у гривнях, з наведеного слідує, що фактично кредит надавався в гривнях і мав чітко встановлену ціну в гривнях А  в частині зазначення валютного кредиту доларів США, кредитний договір, фактично, є удаваним правочином, метою якого є приховати дійсну ціну кредиту.

Зазначив, що відповідач, визначивши у пункті 2.5 і Додатку № 1 до Кредитного договору валютою платежів долари США, переклав всі фінансові ризики, пов’язані із запозиченням ним валюти на зовнішніх валютних ринках та можливим знеціненням національної валюти України – гривні на споживача (позивача). Відповідно до офіційного курсу долара США по відношенню до національної валюти – гривні, вартість кредиту, на момент укладення договору складала 271844 грн. 58 коп. (із розрахунку 55235,00 х 4, 49216 = 271844,58), з яких 247455 грн. було перераховано відповідачем продавцю автомобіля.

Його пропозиції внести зміни у кредитний договір в частині забезпечення дотримання цільового права та інтересу споживача, залишені відповідачем без задоволення, а взамін цього відповідач безпідставно підвищив процентну ставку, що підтверджується копією договору про внесення змін та доповнень від 05.01.2009 року та нового Додатку № 4 до Кредитного договору.

Тому позивач змушений звернутись в суд  та просив визнати недійсним Додаток № 1 та Додаток № 4 до Кредитного договору № ФЛ-290808-002А від 29.08.2008 року, в частині визначення валютного виконання зобов’язань долари США. Просив внести зміни у Кредитний договір № ФЛ-290808-002А від 29.08.2008 року, в наступних частинах: пункт 1.1 доповнити новим реченням наступного змісту: “Вартість (ціна) наданого кредиту складає 271844 (двісті сімдесят одна тисяча вісімсот сорок чотири) грн. 58 коп.”; у пункті 2.5 цифри і слова “1243,00 (одна тисяча двісті сорок три дол. США 00 цент) замінити на цифри і слова “6117 (шість тисяч сто сімнадцять) грн. 55 коп.”. Просив також зобов’язати відповідача зробити перерахунок сплачених позивачем коштів у національну валюту України – гривню та зобов’язати скласти новий Додаток (графік виконання зобов’язань по кредиту та процентах за його користування) у національній валюті України – гривні. Судові витрати покласти на відповідача.

В процесі розгляду справи позивач подав додаткову заяву про визнання недійсним Кредитного договору. В наступному  позивач і його представник відмовилися  від даних доповнень.

 В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. позов підтримав по наведених підставах. Доповнив, що даний кредит він брав для покупки автомобіля вартістю 274950 грн., проплативши 10% його вартості. Тому кредит мав би становити суму 233708 грн. Стверджує, що взяв кредит в доларах, бо іншої валюти не було. Гроші він не отримував а лише підписав документи.

Представник відповідача Прядко  О.А. позов не визнав. Зіславшись на те, що надання позивачу кредиту в іноземній валюті повністю відповідає  чинному законодавству. Підтримав свої письмові заперечення проти позову.

Суд, вислухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги є безпідставними і  в їх задоволенні слід відмовити через наступне.

Суд встановив, що  29.08.2008 року ВАТ Астра Банк (далі Кредитор) і ОСОБА_1.(Позичальник) уклали кредитний договір №ФЛ-290808-002А (далі Договір) (а.с.18-23, 41-43). За змістом якого  Кредитор надав Позичальнику кредит в сумі 55235 доларів США. Термін користування кредитом з 29 серпня 2008 року по 29 вересня 20013 року. Кредит наданий на купівлю  автомобіля NISSAN Murano для споживчих потреб. При цьому  надання кредиту здійснюється  шляхом зарахування  кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника  з подальшим перерахуванням на поточний рахунок  продавця автомобіля ТОВ “Автоприватінвест”. Зобов’язання  Позичальника по кредиту забезпечені заставою придбаного автомобіля. Обумовлено, що  погашення кредиту та нарахованих  процентів здійснюється Позичальником щомісячно в сумі 1243,00 доларів США згідно Додатку №1.

Доводи позивача про неотримання грошей спростовує він же, пояснюючи, що відповідач перерахував гроші на рахунок продавця автомобіля ТОВ “Автоприватінвест”. Крім того, ним був наданий відповідачу рахунок-фактура № СФ-0000205 від 11 серпня 2008 року на придбання товару  названого автомобіля  всього на суму 274950,00 грн. (а.с.6). Позивач 10% цієї суми оплатив, а решту   суми 247 455 грн. за заявою позивача відповідач із поточного рахунку позивача (Позичальника) № 26204000245801, відкритий у ВАТ Астра Банк, перерахував на рахунок продавця ТОВ “Автоприватінвест”. Цю обставину  позивач не заперечує.

29 серпня 2008 року відповідач перерахував  кошти в сумі 55235,00 доларів США на поточний рахунок позивача відповідно Договору, що стверджується випискою з  особового рахунку.

Відповідно заяви позивача на видачу готівки  № 17602 від 29 серпня 2008 року  в день укладання Договору відповідач отримав з каси кошти в сумі 55235,00 доларів США (а.с. 9,  49). Відповідно до  квитанції  №17617 (а.с. 7, 50) про здійснення валютно-обмінної операції  від 29.08.2008 року Позичальник здійснив валютно-обмінну операцію. Обміняв  кредитні кошти отримані в доларах СЩА на  гривні. Після чого відповідач, за заявою позивача на переказ готівки № ПН24 від 29.08.2009 року, перерахував кошти  в сумі 247455,00 грн.на рахунок ТОВ “Автоприватінвест” (а.с. 51) . Призначення платежу оплата за легковий автомобіль NISSAN Murano згідно з договором №18/08-08 від 18.08.2008 року у тому числі  ПДВ 41242,58 грн., платник ОСОБА_1. Договір №18/08-08 від 18.08.2008 року укладений позивачем з ТОВ “Автоприватінвест” м. Київ на купівлю нового названого автомобіля.

Позивач вибирав продавця та автомобіль, домовлявся з продавцем про ціну, валюту та шляхи перерахування  коштів. Відповідач не перебував в договірних відносинах з продавцем автомобіля.

Таким чином, відповідач, виконавши умови п. 2.2 Договору,надав  Позичальнику  кредит у доларах США. Подальші операції  з кредитними коштами позивач вчиняв за своїм волевиявленням.

Доводи позивача про те, що Договір є удаваним правочином метою якого є приховати  дійсну на його думку ціну кредиту 271844 грн. (із розрахунку 55235,00 доларів США х 4,9216 грн. до офіційного курсу долара США) не відповідають змісту договору. Згідно п 1.1 Договору  кредит надається  в доларах США.  Позивач відповідно п.2.1 Договору, отримавши зазначений кредит, здійснив валютно-обмінну операцію, тобто обміняв  кредитні кошти   в доларах США на гривні в банку по комерційному курсу банку, що діяв на момент здійснення цієї операції.

 Щодо вираження договірних зобов’язань  в грошовій одиниці України – гривні то відповідно  ч. 3 ст. 533 ЦК України  використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно  ч. 1 ст.  3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему  валютного регулювання і валютного контролю” валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими  актами валютного законодавства України.

Згідно змісту  ст. 47, ст. 49  і ч. 1 ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” комерційні банки здійснюють кредитне обслуговування позичальників на договірних умовах.

Відповідно ч.1 ст. 47 даного Закону  банки здійснюють  операції розміщення  залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі ліцензії Національного Банку України (НБУ).

Частиною  3 ст. 47 даного Закону передбачено право  банків здійснювати операції з валютними  цінностями на підставі дозволу НБУ.

Відповідач має право на видачу кредитів в іноземній валюті на підставі ліцензії № 241 від 28.11.2007 року та дозволу № 241-1 від 13.02.2008 року НБУ.

Помилковим є ствердження позивача про підвищення процентної ставки, яка на думку позивача мала місце  в договорі про внесення змін  та доповнень до Кредитного договору. Оскільки позивач звернувся до відповідача з проханням надати йому відстрочку по виплаті процентів. На що йому  запропонували   відстрочити повернення частини кредиту, яку позивач  згідно п. 2.5 мав би щомісяця повертати в розмірі зазначеному в  Додатку №1 до Договору. На це позивач погодився. Таким чином він з 29.01.2009 року по 29.06.2009 року  мав право не погашати  частину кредиту без  застосування до нього штрафних санкцій. Збільшення щомісячних платежів з 29.07.2009 року відображених в Додатку № 4 по відношенню до платежів зазначених в Додатку №1, відбулося  не за рахунок збільшення процентної ставки, а за рахунок того, що проценти за користування  нараховуються в сумі 12,5% річних від суми залишку кредиту. Так як термін дії договору не продовжувався та залишок  по кредиту залишався незмінний протягом шести місяців і порівняно із залишком  станом на 29.07.2009 року, який мав би бути, при дотриманні позивачем графіка повернення  частини кредиту згідно Додатку № 1. Тому сума неповернутої частини кредиту є більшою і відповідно сума щомісячних платежів збільшилася. Сторони Договору 5 січня 2009 року внесли зміни до п. 2.5 Договору  про погашення  кредиту та нарахованих процентів  з 29.072009 року в сумі 1353,00 доларів США, про що відображено в  Додатку №4.

Не  надав позивач доказів того, що кредити мав би становити суму 233708 грн. Крім того, він сам суперечить собі адже заявив, що сума кредиту на його думку 271844 грн.

Відповідно змісту ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні  договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Згідно ч. 1 ст. 628 КЦК України  зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін  і погоджені ними, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи Договір, Позивач був ознайомлений з умовами отримання, погашення та забезпечення кредиту, про що свідчить його підпис на листі ознайомлення. Він виявив бажання  отримати кредит в іноземній валюті та підписав Кредитний договір.

Щодо ствердження позивача про перекладання фінансових ризиків, то відповідач і позивач перебувають в однакових умовах щодо валютних ризиків. При видачі кредиту, відповідно ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банки зобов’язані перевіряти кредитоспроможність позичальника та наявність забезпечення кредиту, додержуватись встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. Позивач  мав би співставити свої доходи з витратами, оцінити необхідність  взяття на себе  додаткових грошових  зобов’язань та фінасову спроможність їх виконання і прийнявши виважене рішення укладати Кредитний договір.

Тому суд вважає, що доводи позивача про необхідність внести  зміни в Кредитний договір  є необгрунтованими, спотворюють  дійсні умови договору і не відповідають чинному законодавству України.

Дані правовідносини регулюються ст. 1054 ЦК України,  кредитний договір та ст. 47, ст. 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Керуючись ст. ст. 13. 16, 203, 205, 229, 625, 627, 628, 638, 651, 652, 1054 ЦК України,  ст. ст.  3, 4  Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст. 3 Декрету КМ України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів”, ст. ст. 47, 49, 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст. ст. 10, 11, 60, 212- 215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

    Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Астра Банк» м. Київ про часткове визнання недійсним та внесення змін до кредитного договору.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення і протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд.

                              Суддя: