Апеляційний суд Запорізької області___________________
Справа № 22-6966 /2006 р. Головуючий у 1-й
інстанції: Ніколова 1С.
Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" листопада 2006 року. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пильщик Л.В.
Суддів: Мануйлова ЮС.
Глазкової О.Г.
При секретарі: Ткаченко М.О.
З участю адвоката: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 10 жовтня 2006 року по справі за позовом справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3про розділ майна, визнання права власності на 3/4 частини житлового будинку, виділ цієї частки в натурі, визнання порядку користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсною, -
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеними позовами, в яких вказує, що 10 листопада 1990 року між нею та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб. На початку квітня 2003 року подружжя відносини припинили.
Рішення Мелітопольського міського суду Запорізької області від 22 квітня 2003 року шлюб між ними розірвано.
В період шлюбу на сумісні кошти подружжя придбали майно, а саме:
· причеп бортовий марки ПФ-01 "Фермер" д.н. НОМЕР_1 - 5000 грн.;
· автомобіль вантажний ЗІЛ д.н. НОМЕР_2 - 4000 грн.;
· причеп марки ПР-15 м д.н.НОМЕР_3 - 2000 грн.;
· причеп марки ПЛ-02 д.н. НОМЕР_4 - 1000 грн.;
· телевізор " Весна "- 100 грн.;
· холодильник "Дніпро-2" -100 грн.;
· електроплиту "Мрія" -50 грн.;
· шафу для одягу - 100 грн.;
· сервант- 100 грн.;
· стіл-книжку - 50 грн.;
· ліжко двоспальне - 70 грн.;
· ліжко односпальне - 50 грн.
· кухонний гарнітур- 100 грн.;
а всього майно на суму 31500 грн.
Крім цього, 16.05.2002 року вони придбали мікроавтобус "Форд-транзит" д.н. НОМЕР_5
22.04.2003 року відповідач ОСОБА_3 без згоди позивачки розпорядився придбаним майном та продав ОСОБА_4 наступне майно:
· причеп бортовий марки ПФ-01 "Фермер";
· автомобіль вантажний ЗІЛ ;
· причеп марки ПР-15 м" Роспуск" а всього на суму 11 000 грн.
Половину вартості цього майна в сумі 5 500 грн. відповідач не бажає виплатити позивачу.
Також відповідач ОСОБА_3 без згоди позивачки, як дружини, продав ОСОБА_4 мікроавтобус " Форд-транзит" д.н. НОМЕР_5 та істотно занизив дійсну (ринкову) вартість проданого майна.
Крім цього, позивачка вказує, що в період шлюбу з відповідачем був збудований двоповерховий житловий АДРЕСА_1. На будівництво цього будинку подружжя витратили 15 000 крб., з яких 7000 крб. Є дошлюбними коштами позивачки, які вона знімала з ощадної книжки в період з травня 1990 року по 22 березня 1991 року, оплативши кладку коробки будинку, придбання будівельного матеріалу - 8000 крб. Є сумісними коштами подружжя.
Позивачка зазначає, що її доля в будинку повинна складати 3/4 частки. Оскільки нею
вкладено у будівництво 11 000 крб., а доля відповідача - 1/4 частка, бо ним вкладено 4000крб.
В позовних заявах позивачка просить суд:
1. визнати угоду купівлі-продажу автомобіля " Форд-транзит" д.н. НОМЕР_5 укладену 22.04.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недійсною, повернути на праві власності автомобіль ОСОБА_3, стягнути з нього на користь ОСОБА_4 вартість автомобіля в сумі 10 000 грн.;
2. стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно 100 грн. судових витрат на користь позивача;
3. визнати за позивачкою право власності на 3/4 частки житлового АДРЕСА_1 виділити цю частку в натурі.
4. Визнати порядок користування земельною ділянкою у відповідності до належних сторонам його часток;
5. визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину проданих відповідачем ОСОБА_3 транспортних засобів; причепа бортового ГІФ -01 " Фермер " д.н. НОМЕР_1; автомобіля вантажного ЗІЛ д.н. НОМЕР_2; причепа ПР-15м "Роспуск" д.н.НОМЕР_3 загальною вартістю 11 000 грн., стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію в розмірі 1/2 частини зазначеного майна в сумі 5 500 грн.;
6. виділити позивачці у користування:
· холодильник "Дніпро-2" - 100 грн.;
· сервант-100 грн.;
· стіл-книжку - 50 грн.;
· кухонний гарнітур - 100 грн.
7. визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину причепу ПЛ-2 д.н. НОМЕР_4, виділити зазначений причеп в користування ОСОБА_3, стягнути з
нього на користь позивачки 1/2 частину вартості причепу в сумі 500 грн.;
8. стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачки судові витрати в сумі 315 грн.
Рішенням мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 жовтня 2006 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна, визнання права власності на 3/4 частини житлового будинку, визнання порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 57/100 частин житлового АДРЕСА_1
Виділено ОСОБА_2 у користування по першому варіанту розділу житлового будинку та надвірних споруд позначену зеленим кольором квартиру № 2 .
Для здійснення варіанту поділу вказаного житлового будинку ОСОБА_2 зобов'язано виконати переобладнання.
Виділено ОСОБА_2 в користування земельну ділянку площею 764,5 м. кв., в особове користування 686,5 м. кв.. в т.ч. під спорудами 115,5 м. кв. на схемі замальовану зеленим кольором.
Визнано за ОСОБА_3 в користування по першому варіанту розділу житлового будинку та надвірних споруд позначену жовтим кольором квартиру № 1.
Для здійснення варіанту поділу вказаного житлового будинку ОСОБА_3 зобов'язаний виконати переобладнання.
Виділено ОСОБА_3 в користування земельну ділянку площею 764,5 м. кв.4 в особове користування 686,5 м. кв., в т.ч під спорудами 134,95 м. кв. на схему замальовано жовтим кольором.
В загальне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділена земельна ділянка площею 156 м. кв. на схемі замальовану червоним кольором.
Виділено ОСОБА_2 в користування та визнано за нею право власності на холодильник "Дніпро-2" вартість 100 грн.; сервант вартістю 100 грн.; стіл-книжку вартістю 5- грн..; кухонний гарнітур вартістю 100 грн., загальною вартістю 350 грн.
Виділено ОСОБА_3 в користування та визнано за ним право власності на: причеп марки ПЛ-2 д.н. НОМЕР_4 вартістю 1000 грн.; телевізор "Весна" вартістю 100 грн.; електроплиту "Мрія " вартістю 50 грн.; шафу для одягу вартістю 100 грн.; ліжко двоспальне вартістю 70 грн.; ліжко односпальне вартістю 50 грн., загальною вартістю 1370 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 З 966 грн. 09 коп.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Відмовлено у повному обсязі ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання угоди купівлі-продажу автомобіля недійсною.
Після вступу рішення в законну силу зняти арешти накладені ухвалою місцевого суду м. Мелітополя від 28.10.2003 року на автомобіль марки "Форд-транзит", д.н. НОМЕР_5 зареєстрований на ОСОБА_4; ухвалою місцевого суду м. Мелітополя від 28.10.2003 року на АДРЕСА_1 зареєстрований на підставі договору на забудову від 11.03.1991 року на ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує. Що рішення суду є незаконним, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Так судом встановлено, що сторони почали проживати однією сім'єю з березня 1990 року. Шлюб зареєстрували 10.11.1990 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, (т. 1 , а.с. 6).
Шлюб розірваний 22.04.2003 року (т.1, а.с. 5).
Крім цього, судом встановлено, що сторони припинили подружні відносини з 2001 року, що підтверджується рішенням місцевого суду м. Мелітополя від 22.04.2003 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яке не оскаржувалося в апеляційному порядку і набрало чинності 23.05.2003 року (т. 1., а.с. 64).
Таким чином, суд правильно прийшов до висновку, що причеп бортовий марки ПФ-1 "Фермер", д.н. НОМЕР_1 вартістю 5000 грн., придбаний у червні 2002 року; автомобіль вантажний марки ЗІЛ, д.н. НОМЕР_2 вартістю 4000 грн., придбаний 31.05.2001 року, та причеп марки ПР-15 м "Роспуск", д.н.НОМЕР_3 вартістю 2000 грн., придбаний у грудні 2002 року, не можуть бути предметами спору про поділ майна подружжя, оскільки ці речі придбані під час окремого проживання сторін.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачка та відповідач за час сумісного проживання, як подружжя, на сумісні кошти придбали:
· у 1993 році-причеп марки ПЛ-2 д.н. НОМЕР_4 вартістю 1000 грн.;
· з 1991 року по 1992 рік - телевізор " Весна " вартістю 100 грн.; холодильник "Дніпро-2" вартістю 100 грн.; електроплитку "Мрія" варістю 50 грн.;
з 1992 року по 1993 рік - шафу для одягу вартістю 100грн.; сервант вартістю 100 грн.; стіл-книжку вартістю 50 грн.; ліжко двоспальне вартістю 70 грн., ліжко односпальне вартістю 50 грн.;
- з 1991 року по 1993 рік - кухонний гарнітур вартістю 100 грн.
а всього на суму 1770, 00 грн.
Крім цього, сторони збудували житловий АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.. 60 СК України майно, яке придбало подружжя у шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст., ст.. 69,70 СК України сторони мають право на розділ майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. При цьому їх долі визначаються рівними, якщо інше не передбачено договором між ними чи шлюбним контрактом.
На підставі викладеного та з врахуванням позовних вимог позивачки, суд визнав за нею право власності та виділив: холодильник, сервант, стіл-книжку, кухонний гарнітур, а всього на 350 грн. також визнав за нею право власності на 1/2 частину причепу ПЛ-2, який виділив в користування ОСОБА_3 і стягнув з нього на користь позивачки 1/2 вартості причепу 500 грн.
Твердження апелянта ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції незаконно відмовив їй в позові про визнання права власності на 3/4 частин житлового будинку, є необгрунтованими. Так, позивачка зазначає, що вона вклала в будівництво житлового будинку своїх дошлюбних 7000 крб. та нажиті сумісно з ОСОБА_3 8000 крб.. а тому на її думку вона має право на значно більшу частку будинку. Як пояснювала позивачка, вона на вказані кошти придбала будматеріал. Проте ніяких доказів суду не надала.
Як вбачається з пояснень свідків, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на будівництво житлового будинку позичали гроші у рідних та сусідів. Будівництво спірного будинку здійснювалось родинами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для майбутньої родини сторін в період проживання ними однією сім'єю. До матеріалів справи додані квитанції, з яких видно, що ОСОБА_3 купував будматеріали на будівництво спірного житлового будинку. Тому доводи апелянта про те, що вона вклала в будівництво дошлюбні кошти та сумісні, а тому їй належить більша частина будинку, суперечать фактичним обставинам справи.
Тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що немає підстав для відступу від принципу рівності часток в сумісно нажитому спільному майні, закріпленому статтями 60 та 74 СК України, та прийшов до висновку виділити сторонам у власність рівні частки будинку.
При визначенні квартир, які будуть виділятися позивачці та відповідачу, суд прийняв до уваги, з ким з подружжя залишаться проживати діти, переобладнання, які потрібно виконати для перепланування будинку, суму компенсації в різниці вартості часток. Суд врахував, що з позивачкою залишаються проживати неповнолітня дочка сторін, а також проживає дочка позивачки від першого шлюбу, наявність в квартирі санузла, сходів на другий поверх та невелику кількість перепланувань.
Оскільки позивачці виділяється більша частина спірного житлового будинку, то з неї на користь відповідача стягнута грошова компенсація, а на відповідача покладені суміжні переобладнання.
Відповідно до часток житлового будинку сторонами виділені в користування земельні ділянки.
Крім цього, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що вимоги позивачки про визнання недійсною угоди купівлі-продажу автомобіля марки "Форд-транзит" д.н. НОМЕР_5 укладеної 22.04.2003 року в Мелітопольському МРЕВ, не підлягають задоволенню, оскільки зазначений транспортний засіб ОСОБА_3 придбав 16.05.2002 року, тобто після припинення подружніх відносин сторін а тому згода позивачки на відчуження цього автомобіля була непотрібна, оскільки він не є спільною сумісною власністю подружжя.
Постановляючи судове рішення, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін, правильно застосував норми матеріального права які регулюють ці правовідносини. Оскільки судове рішення відповідає вимогам закону, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307,308,313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 10 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.