Справа № 22-1127\06 Головуючий у 1 інстанції Папаценко П. I.
Категорія 32 Доповідач Кучерява В.Ф.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2006 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Донецького апеляційного суду у складі:
Головуючого Баркової Л. Л.
Суддів Кучерявої В. Ф.Трушкова М. М.
При секретарі Горбань К. С. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, діючої від свого імені та від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 . ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення в жиле приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, неповнолітньої ОСОБА_2 про визнання останніх такими, що втратили право користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 жовтня 2006 року
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 жовтня 2006 року позовну заяву ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 задоволено.
Вселено ОСОБА_1, неповнолітню ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання останніх такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати, відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про вселення, визнати її такою, що втратила право користування жилою площею в квартирі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів та їх представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
У відповідності із ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення за додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обгрунтованного висновку про задоволення позову позивачки про вселення її та дитини до спірної квартири та про відмову в задоволенні зустрічного позову відповідачів.
У відповідності із ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано і інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно ст. 65 ЖК України. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Судом першої інстанції встановлено, що 3.01.1993 року позивачка та ОСОБА_5. уклали шлюб, позивачка вселилась в спірну квартиру і 23.02.1993 року була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_2, яка з ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована у спірній квартирі. З 2002 року позивачка однією сім'єю з ОСОБА_5 не проживає 06.09.2005 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_5 було розірвано.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачка вселилась в спірну квартиру як член сім'ї наймача і набула рівного права користування цією квартирою з іншими членами сім'ї.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк може бути продовжено.
Суд прийшов до правильного висновку, що позивачка з дочкою з поважних причин не проживає в спірній квартирі понад шість місяців і підстав для визнання її та її доньки такими, що втратили право користування жилою площею у спірній квартирі немає.. З матеріалів справи вбачається, що у позивачки із ОСОБА_5 не склались сімейні стосунки, вона зазнавала тілесних ушкоджень з боку чоловіка, про що свідчить постанова суду від 11 грудня 2002 року про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, з якої вбачається, що ОСОБА_5. побив позивачку, причинивши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження ( а. с. 173), пояснення свідків ОСОБА_6 ( а.с. 159), ОСОБА_7 ( а.с. 176). Суд дав правильну оцінку і іншим доказам, наданим по справі.
Та обставина, що ОСОБА_1 разом з дитиною проживає в якості піднаймача на приватних квартирах і не має в Маріуполі іншого житла, свідчить про те, що вона не мала наміру міняти своє постійне місце проживання. Крім того, відповідачі не звертались до суду і не ставили питання про визнання позивачки та її дочки такою, що втратила право користування жилим приміщенням доти, доки вона сама не звернулась до суду з позовом про вселення її в квартиру, платили за неї та дитину комунальні платежі, що свідчить про те, що вони визнавали за нею та дитиною право на житло.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.