Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-6855 2006 р. Головуючий у 1-й
Інстанцій: Кучерук І.Г.
Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" листопада 2006р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщік Л.В.
Суддів: Мануйлова Ю.С.
Глазкової О.Г.
При секретарі: Ткаченко М.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Хортиць кого районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4про стягнення суми за договором позики та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення суми за договором позики 2913 грн., моральної шкоди в сумі 5000 грн. та сплачених судових витрат.
В позові зазначає, що влітку 1998 року відповідачі взяли у нього в борг 300 доларів США;
· 09.02.1999 року - 100 доларів США;
· 25.03.1999 року - 300 доларів США;
· 29.04.1999 року - 70 доларів США, а всього взяли в борг 770 доларів США. На 300 доларів США він має розписку, інші суми давав без належного оформлення.
В рахунок боргу відповідачі передали позивачу на реалізацію автозапчастини на суму 790 грн.., а також ОСОБА_3 виконав роботу на суму 185 грн., всього відшкодував на суму 975 грн.
Залишилося не відшкодовано 2913 грн.
В обгрунтування моральної шкоди позивач вказує, що відповідачі спричинили йому моральні страждання, його здоров'ю нанесено шкоду, порушена психіка, він втратив працездатність, через відсутність грошей у нього утворився борг за квартиру та комунальні послуги, не міг провести експертизу захворювання дитини. Рішенням Хортиць кого районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2006 року позов
ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2408 грн. 50 коп. та судові витрати у сумі 99,50 грн., а всього 2508 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, як ухвалене з порушенням норм чинного законодавства, та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у його позовних вимогах.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 2408 грн. 50 коп., суд не зазначив мотивів, з яких дійшов до такого висновку. Як зазначає позивач, влітку 1998 року, 09.02.1999 року, 29.04.1999 року відповідачі різними сумами брали у нього в борг долари США з поверненням через кожний місяць. Проте ніяких доказів суду не надав, що саме в цей період відповідачі брали у нього в борг долари США. Позивач не заперечує, що таких доказів у нього немає.
Відповідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно розписки від 25.03.1999 року відповідач взяв у позивача в борг 300 доларів США строком на один місяць - 25.04.1999 року.
Як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_3, посилання позивача на боргові зобов'язання по даній розписці не відповідають дійсності, оскільки цей борг ним був повернутий дружині позивача ОСОБА_5 в присутності свідка ОСОБА_6
Крім цього, відповідач звертав увагу суду на строк позовної давності, проте суд не звернув увагу на цю обставину.
Відповідно ст.. 71 ЦК України (1963 р.) загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.
Позивач звернувся до суду з позовом у березні 2006 року, клопотання про поновлення пропущеного строку не заявляв.
Твердження позивача про те, що строк позовної давності ним не пропущений, оскільки в 2002 році та у квітні 2003 року відповідач в рахунок боргу зробив йому ремонт на суму 185 грн. та передав для реалізації автозапчастини на суму 790 грн., є необгрунтованими, не підтверджується будь-якими доказами. Відповідач не заперечує, що робив ремонт, але не в рахунок боргу, а допомагав позивачу, як другу. В суді апеляційної інстанції позивач не заперечує, що письмовий договір на виконання ремонту він з відповідачем не укладав, а запасні частини взяв на зберігання, оскільки відповідач зловживав спиртними напоями і все продавав.
Таким чином, позивач не довів ті обставини, на які посилався.
Крім цього у мотивувальній частині рішення суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені до відповідача ОСОБА_4, є безпідставними, проте у резолютивній частині не зазначив висновки суду про задоволення або відмову в позові повністю чи частково відносно неї.
Суд першої інстанції при ухваленні судового рішення дійшов до висновку, який фактично не відповідає обставинам справи, а тому за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне рішення суду по справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2006 року скасувати.
Ухвалити нове рішення такого змісту:
В позові ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4про стягнення 2913,00 грн. та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.