Справа № 2-60
2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2009 року Ялтинський міський суд Криму
у складі судді : Переверзєвої Г.С.
при секретарі : Кононової Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, житлово – будівельне товариство «Лаванда», виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства Південного берегу Криму про встановлення земельного сервітуту для прокладки системи каналізації, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства Південного берегу Криму, житлово – будівельне товариство «Лаванда», ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу каналізаційної системи, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просить суд встановити сервітут без обмеження терміну для прокладки системи каналізації по земельній ділянці № 25 Житлово – будівельного товариства «Лаванда», розташованій в с. Відрадне, смт. Масандра, м. Ялта, належній ОСОБА_2 від належної їй суміжної земельної ділянки № 28, об'єднаної з ділянками № 27 і № 26 Житлово – будівельного товариства «Лаванда», розташованої за тією ж адресою.
Вимоги мотивує тим, що раніше земельна ділянка № 26 була надана в користування, а потім у власність ОСОБА_5 для будівництва індивідуального житлового будинку. ОСОБА_5 почав будівництво житлового будинку з підключенням до мереж комунікацій, у тому числі і каналізації, а потім продав їй на підставі договору купівлі – продажу незавершений будівництвом житловий будинок. Після придбання будови нею був розроблений робочий проект для завершення будівництва, який передбачав у тому числі і пристрій в господарчій будівлі двох санвузлів і кухні. Технічні умови передбачали проведення каналізації до господарчої споруди через суміжну земельну ділянку № 25, належну ОСОБА_2 У зв'язку з цим, ними були проведені переговори з братом ОСОБА_2 – ОСОБА_3, який дозволив їм провести каналізаційну трубу через земельну ділянку № 25, що належить його сестрі, направивши на їх адресу телеграму з відповідним змістом, а ОСОБА_1 в свою чергу сплатила право даного сервітуту, внісши за ОСОБА_2 оплату членських внесків ЖБТ «Лаванда» в сумі, еквівалентній 800 доларів США. Проте, після проведення каналізації між ними почали виникати конфлікти і ОСОБА_2 почала вимагати демонтувати каналізаційну трубу. У зв'язку з цим вона звернулася до суду із даним позовом, про встановлення сервітуту, оскільки прокласти каналізацію до господарчої споруди, розташованої на земельній ділянці № 26 іншим шляхом, окрім як через земельну ділянку ОСОБА_2, неможливо.
Представник відповідачки ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, підтримав зустрічний позов ОСОБА_2, в якому вона просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою № 25, розташованою в м. Ялта, смт. Массандра, с. Відрадне, вул. Лавандова, шляхом демонтажу самовільно встановленої ОСОБА_1 на даній земельній ділянці каналізації, а також просить стягнути моральну шкоду в сумі 50000 гривень.
Свої заперечення і зустрічні позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 ніяких дозволів ОСОБА_1 на прокладку системи каналізації через належну їй земельну ділянку не давала, а що стосується її брата – ОСОБА_3, то він ніякого відношення до належної їй земельної ділянки не мав і не міг нею розпоряджатися. На сьогоднішній день каналізація прокладена ОСОБА_1 без її (ОСОБА_2) згоди, як власника земельної ділянки і практично унеможливлює її використання за цільовим призначенням, оскільки труба проходить на глибині не більш ніж за один метр від поверхні землі, через всю земельну ділянку. Таким чином, влаштувати фундамент для подальшого будівництва на даній земельній ділянці стало неможливим, що ущемляє її права власника землі. Також вважає, що по-перше, на земельній ділянці № 26 розташований не житловий будинок, який повинен обов'язково передбачати наявність каналізації, а господарча споруда, наявність в якій каналізації не є обов'язковою, а по-друге, - ОСОБА_1 має масу можливостей задовольнити свої потреби в проведенні каналізації іншими шляхами, у тому числі і шляхом встановлення стаціонарного приладу, для чого їй всього лише потрібно виконати технічні умови, проте вона не хоче цього робити, вважаючи за краще ущемляти її (ОСОБА_2) права власника земельної ділянки. Також вважає, що діями ОСОБА_1 їй заподіяна моральна шкода в сумі 50000 гривень, яку вона мотивує тим, що діями відповідачки були ущемлені її законні права і інтереси.
Представник третьої особи ЖБТ «Лаванда», якій також представляє інтереси позивачки ОСОБА_1 її позовні вимоги підтримала, в зустрічному позові просила відмовити.
Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник виробничого підприємства «Водоповодно – каналізаційне господарство ПБК» в судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не представили.
Суд, вислухавши думку сторін, пояснення експерта, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № 25, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Масандра, с. Відрадне, ЖБТ «Лаванда», на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (т. 1, а.с. 52).
ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки № 27 і 28, розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Масандра, с. Відрадне, ЖБТ «Лаванда», на підставі державного акту на право власності від 22 грудня 1998 року (т. 1, а.с. 57).
19 вересня 2000 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 незавершений будівництвом будинок з об'ємом виконаних робіт – 21 %, розташований на земельній ділянці № 26, а 12 грудня 2001 року продав йому і дану земельну ділянку (т. 2, а.с. 202, 203).
07 червня 2003 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_1 і незавершений будівництвом будинок і земельну ділянку № 26 (т. 1, а.с. 58, 102).
21 листопада 2005 року ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку № 26 ЖБТ «Лаванда», розташовану а с. Відрадне, на підставі договору дарування земельної ділянки від 07 червня 2003 року (т. 1, а.с. 58).
Рішенням виконавчого комітету Масандрівської селищної ОСОБА_5 № 205 від 10 грудня 2003 року, ділянки № 26 і № 28 були об'єднані і їм привласнена адреса – с. Відрадне, ЖБТ «Лаванда», ділянка № 28 (т. 2, а.с. 36).
Як пояснила в судовому засіданні представник ОСОБА_1, на земельній ділянці № 28 вже збудований житловий будинок, в якому є належна каналізація, а не каналізована ділянка № 26, на якій розташована господарча споруда, яка іменується гостьовим будиночком.
В 2001 році ОСОБА_1 провела каналізаційну трубу до земельної ділянки № 26 до системи ЖБТ «Лаванда», через земельну ділянку № 25, що належить на праві власності ОСОБА_2.
ОСОБА_1 посилається на те, що каналізаційна система була нею проведена відповідно до чинного законодавства і з відома брата ОСОБА_2 – ОСОБА_3, який на той момент управляв її земельною ділянкою.
Разом з тим, суд не може вважати телеграму, направлену ОСОБА_3 ОСОБА_1 про згоду проведення по ділянці ОСОБА_2 каналізації, оскільки яких-небудь доказів, що в нього дійсно були повноваження на прийняття таких рішень відносно чужої власності, сторонами суду представлено не було. Представник ОСОБА_2 пояснює, що їй про здійснення таких дій відносно її власності взагалі відомо не було.
На сьогоднішній день ОСОБА_1 просить встановити їй земельний сервітут для користування вже прокладеною на ділянці ОСОБА_2 каналізації до земельної ділянки № 26.
Відповідно до ст. 100 ЗК України, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.
Згідно ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлений щодо земельної ділянки або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (користувачу) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Відповідно до ст. 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає в можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладки і експлуатації ліній електропередач, зв'язку трубопроводів, забезпечення водопостачанням, меліорації і т. інше.
При встановленні земельного сервітуту необхідно враховувати інтереси як власника земельної ділянки, на яку особа просить накласти обмеження, так і інтереси особи, яка просить встановити сервітут.
По справі була призначена і проведена судова експертиза, згідно якої через земельну ділянку ОСОБА_2 № 25 дійсно проходить каналізація до ділянки ОСОБА_1 № 26, проте судом було встановлено, що проведена вона була самовільно, без дозволу власника ділянки, без відповідного проекту і технічних умов.
Наявні в матеріалах справи технічні умови видані не на ім’я ОСОБА_1, а на ім’я ОСОБА_5 – попереднього власника ділянки № 26 і були видані ще в 2000 році і були дійсні протягом одного року. Як пояснила в судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1, вона за отриманням технічних умов до Водоканалу не зверталася.
Згідно висновків експерта, запропонувати інший варіант підключення господарчої будови, розташованої на земельній ділянці домоволодіння № 28 до магістральних мереж каналізації ЖБТ «Лаванда» самотечным способом, окрім того, що є, - через ділянку № 25 - шляхом будівництва каналізаційної насосної станції або пристрою люфт – клозету, вигрібної ями не представляється можливим відповідно до діючих будівельних норм. Проте суд відноситься до даного твердження експерта критично.
В судовому засіданні була допитана експерт, яка пояснила суду, що діючими будівельними нормами пристрій стаціонарних насосних станцій або люфт – клозетів не передбачений, оскільки це є новаціями, а тому можливість їх пристрою вона не досліджувала. Також вона не дослідила можливість проведення каналізації від системи каналізації селища Никіта, оскільки на її думку такого питання на експертизу їй постановлено не було.
В пункті четвертому висновків експертизи нею також вказано, що не була нею досліджена і можливість каналізації господарчої споруди на ділянці № 26 за допомогою пристрою каналізаційного виходу на 2 поверсі господарчої споруди з підключенням до існуючої каналізації на ділянці № 28, оскільки ОСОБА_1 не були розроблені відповідні технічні умови спеціалізованої організації ВПВКГ ПБК (т. 2, а.с. 159-166).
Представник відповідачки ОСОБА_2, в свою чергу стверджує, що у ОСОБА_1 є маса можливостей каналізувати господарчу споруду на колишній ділянці № 26 іншим шляхом, не зачіпаючи майнових прав власника землі ОСОБА_2, у тому числі і шляхом встановлення стаціонарної насосної станції, яка може розміщуватися в приміщенні і не вимагає ніякої санітарної зони. Експерт можливість встановлення такого устаткування не спростувала, пояснивши, що нею дане питання не досліджувалося.
В матеріалах справи є лист директора КРП ВПВКГ ПБК, в якому вказано, що є маса можливостей каналізування господарчої споруди ОСОБА_1, а саме: пристрій місцевої станції перекачування стічних вод, якій може розміщуватися в житловій або прибудованій до неї будівлі, пристрій компактної насосної установки, які на сьогоднішній день сертифіковані в Україні і широко застосовуються і для їх встановлення необхідно лише звернутися до Водоканалу за отриманням технічних умов. Проте ОСОБА_1 за їх отриманням не зверталася (т. 2, а.с. 84).
Крім того, судом було встановлено, що на ділянці ОСОБА_1 № 28, з якою об'єднана її ж ділянка № 26, є житловий каналізований будинок, а на ділянці № 26 збудована господарча споруда. Експертом в суді були надані пояснення, що будівельними нормами і правилами необхідність обов'язкового каналізування господарчих споруд, на відміну від житлових будинків, не передбачена.
Таким чином суд вважає, що у ОСОБА_1 є інші можливості прокладки каналізації до її господарчої споруди, якщо в неї є така потреба, без порушення прав власника земельної ділянки ОСОБА_2, яка через те, що посередині її ділянки, по всій її протяжності, на відносно невеликій глибині проходить система каналізації, не може в повному обсязі реалізовувати свої права, а також використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням – для будівництва житлового будинку.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням заподіяних збитків.
Таким чином, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання ОСОБА_1 демонтувати каналізаційні труби з належної їй земельної ділянки підлягають задоволенню, а в позові ОСОБА_1 про встановлення сервітуту для їх обслуговування, відповідно, слід відмовити, оскільки, по-перше, нею не було доведено суду, що в неї немає іншої можливості використовувати свою земельну ділянку без обмеження прав ОСОБА_2, що проведення каналізації до господарчої споруди є необхідністю, а по-друге, - оскільки таке обмеження значно порушить права ОСОБА_2, як власника землі.
Що стосується вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки нею не викладено, в чому полягають її моральні страждання, а якщо такі мали місце, то їх причинний зв'язок з неправомірними діями ОСОБА_1.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на її користь підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору і витрат на інформаційно – технічне забезпечення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 317, 391, 401, 404 ЦК України, ст. 100, 152 ЗК України, ст. ст. 10,60, 209,212,213,215,218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту для прокладки системи каналізації – відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою № 25, яка розташована за адресою: м. Ялта, смт. Масандра, смт. Відрадне, вул. Лавандова шляхом зобов’язання ОСОБА_1 демонтувати самовільно прокладену на зазначеній земельній ділянці каналізаційну систему.
У випадку, якщо відповідачка не виконає рішення суду протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили, ОСОБА_2 має право здійснити демонтаж каналізаційної системи своїми діями, з подальшим стягненням витрат з ОСОБА_1.
В зустрічному позові в частині стягнення моральної шкоди – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 16 (шістнадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді АРК через Ялтинський міський суд в строки та порядку згідно статей 294, 296 ЦПК України.
Суддя :