Справа  № 2-31  

    2009  рік  

Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

29 жовтня 2009   року                                         Ялтинський міський суд Криму  

у складі судді  :                                                          Бондаренко Г.М.  

при секретарі    :                                                        Григор’євській І.В.  

за участю адвоката:             ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі  Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом  

ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконкому Ялтинської міської Ради, за участю третіх осіб: Ялтинської міської Ради, управління головного архітектора, виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства Південного берегу Криму про усунення перешкод в користуванні квартирами, земельною ділянкою шляхом знесення самовільних будов та стягнення матеріального збитку і моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: виконавчого комітету Ялтинської міської Ради про усунення перешкод у користуванні власністю, прибудинковою територією і стягнення моральної шкоди,  

В С Т А Н О В И В :  

  Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, збільшивши вимоги якого просять суд:  стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 матеріальний збиток  - 1220 гривень,  майнову шкоду з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в сумі 82432 гривень; моральну шкоду з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у розмірі 5000 гривень і на користь ОСОБА_3 в сумі 5000 гривень, з ОСОБА_9 – в рівних частках на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в сумі 15000 гривень; визнати незаконними і скасувати рішення виконкому Ялтинської міської Ради «Про затвердження рішень МВК по реєстрації будов № 297 від 01 березня 2006 року; № 594 від 29 квітня 2004 року (п. 30)»; зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні квартирами шляхом знесення самовільно збудованих приміщень літер «У», «О», «О1», «О2», «П», «М1», «е6», а також бетонні сходи і металеву огорожу і приміщення без літера, збудовані над проходами до квартир № 5 і № 7; зобов'язати ОСОБА_9, ОСОБА_9 О.С., ОСОБА_8, ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні їх квартирами шляхом знесення самовільно збудованих будов літер «е10», «е11», «е12», «е13», приміщення без літера над сходами, ведучими в господарчий блок літер «М».  

  Вимоги мотивують тим, що вони є власниками часток домоволодіння № 1 по вул. Масандрівській в м. Ялта, на підставі договорів дарування (Каріман – власником 6\100, а ОСОБА_3 – власницею 3\100  часток домоволодіння). Відповідачі є власниками 2\100 часток домоволодіння і самовільно, без їхньої згоди і дозвільних документів, з порушенням будівельних норм і правил, прибудували до стіни квартири ОСОБА_2 приміщення літер «У», зверху якого також збудували приміщення літер «О» і закриту терасу літер «е6», які розташовані в безпосередній близькості від стен і вікон квартири № 5, належної ОСОБА_3, перекрили до неї доступ світла і повітря, в результаті їх зведення звузили загальні проходи.  Крім того, ці споруди збудовані над міським каналізаційним колектором, що є грубим порушенням будівельних норм і правил, створює аварійну ситуацію в будинку.  Також відповідачами були збудовані житлові кімнати літер «П» і «М1», зареєстровані п. 30 рішення виконкому № 594 від 29 квітня 2004 року, які теж перекрили доступ світла і повітря в квартиру № 7, належну ОСОБА_2 і звузили загальний прохід до квартири, у зв'язку з чим вони вважають рішення виконкому  незаконним, а будови самовільними і підлягаючими зносу. В грудні 2004 року відповідачами було самовільно збудовано приміщення літер «О-2», зареєстроване п. 31 рішення виконкому Ялтинської міської Ради № 297 від 21 березня 2006 року, яке позивачі вважають  незаконним, а споруду – самовільною і підлягаючою знесенню з тих підстав, що вона перекрила вихід на сходи другого поверху в квартиру № 7, що істотно порушує права ОСОБА_2, як власника квартири, так само як і навіс літер «О-1», що примикає до стіни квартири. Вимоги про знесення бетонних сходів, металевої огорожі на земельній ділянці мотивують тим, що вони зведені на земельній ділянці, якою має право користуватися одноособово тільки Каріман.  Крім того, протягом 2006-2007 років відповідачами були збудовані приміщення літер «е10», «е11», «е12», «е13», приміщення без літера зверху над сходами, ведучими  до господарчого блоку «М» і над загальним проходом, ведучим в квартиру № 7, поряд з приміщенням літер «е6», які також були збудовані без їхньої згоди, дозвільних документів, в результаті зведення яких була зайнята більша половина даху господарчого блоку літер «М», істотно погіршені соціально – побутові умови ОСОБА_3. Вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1220 гривень мотивують тим, що весною 2006 року відповідачі виламали і відвезли встановлені ОСОБА_2 металеві двері, які вели до проходу загального користування, і їхня вартість і вартість їхньої установки складають вищезгадану суму. Вимоги про відшкодування майнової шкоди в сумі 84432 гривень мотивують тим, що збудовані відповідачами приміщення літер «е10», «е11», «е12» і «е13» створили додаткове навантаження на перекриття і стіни господарчого блоку літер «М», належного ОСОБА_3, що призвело до їх значного руйнування і вартість робіт по приведенню його до попереднього стану складає вищезгадану суму.  Вимоги про відшкодування моральної шкоди мотивують тим, що вони, впродовж тривалого часу вимушені миритися з порушенням їх прав, терпіти житлові незручності, звертатися за захистом своїх прав зі скаргами до різних інстанцій, у тому числі і до суду. Розмір заподіяних їм моральних страждань вони оцінюють у розмірі 5000 гривень кожному з позивачів з боку ОСОБА_4 і 15000 гривень з боку ОСОБА_9  

  Відповідачі і їх представник позовні вимоги не визнали, свої заперечення мотивують тим, що всі будови, на самовільність яких вказують позивачі в своєму позові, зареєстровані ними у встановленому законом порядку, для чого у виконком Ялтинської міської Ради були зібрані і представлені узгодження всіх необхідних служб і зацікавлених осіб. Позивачі свої вимоги мотивують тим, що їхні будови перешкоджають в користуванні власністю і земельною ділянкою, проте всі зведені ними будови примикають не до власності позивачів, а до їхніх самовільних будов, а тому користуватися житлом позивачам вони жодним чином не перешкоджають. Що стосується земельної ділянки, то вона не знаходиться в користуванні позивачів, а була захоплена ними самовільно і є власністю Ялтинської міської Ради, яка вимог про їх знесення не пред'являє. Крім того, позивач ОСОБА_3 стала власницею частки домоволодіння вже після того, як всі споруди були збудовані і зареєстровані ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, а на їх зведення в них був дозвіл колишньої власниці – ОСОБА_10, яка ніяких претензій до них не пред'являла. Крім того, 20 грудня 2006 року ОСОБА_4 був укладений договір дарування з ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5  належних їй 2\100 часток домоволодіння, до яких увійшла і частина спірних будов – літер «О», «О2» і сарай літер «У», проте до нових власників позивачі ніяких вимог відносно даних будов не пред'являють. Вимоги про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди також не визнають, вважаю  їх бездоказовими.  

  Відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 пред'явлена зустрічна позовна заява, в якій вони просять зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні житловим будинком і прибудинковою територією шляхом знесення самовільно збудованих будов – сараю літер «Я5», балкона «а-18» і інших споруд, зведених над сараєм, приміщення літер «а-5», сушарки «а-19» на горищі загального користування, навісу – тамбура над вхідними дверима приміщення літер «а-5»; зобов'язати ОСОБА_2 відновити вхідні двері в квартиру АДРЕСА_1 в колишньому місці і в колишніх розмірах і стягнути на їхню користь в рівних частках моральну шкоду 10000 гривень.  

  Ухвалою суду від 28 жовтня 2009 року вимоги ОСОБА_5 в частині знесення приміщення літер «а5», на підставі їхньої заяви, були залишені  судом без розгляду.  

  Вимоги зустрічного позову мотивують тим, що відповідачем самовільно, без їх згоди і дозвільної документації, була збільшена площа частки домоволодіння, що належить ОСОБА_2, шляхом зведення вищеперелічених будов, у тому числі і сараю літер «Я5», який не був придбаний ОСОБА_2 за договором дарування, а збудований знов, в іншій стороні будинку. При цьому їм була захоплена земельна ділянка, яка є власністю Ялтинської міської Ради і необхідна їм для обслуговування своїх будов, зареєстрованих в законному порядку. Дана територія вже була предметом судового розгляду і рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено, що вона є загальною прибудинковою територією і раніше збудовані на ній самовільні будови ОСОБА_2 були знесені. Рішення суду було приведене у виконання, проте Каріман знов здійснив самовільне будівництво у вигляді триповерхової будови, в результаті зведення якої квартира позивачів опинилася в «кам'яному мішку», до неї перекритий доступ світла і повітря. Сушарка літер «а19» переобладнана ОСОБА_2 в одноосібне користування з горищного приміщення, яке повинне знаходиться в загальному користуванні всіх співвласників будинку. Вимогу про перенесення вхідних дверей в квартиру № 7 мотивують тим, що в даний час вона знаходиться в безпосередній близькості від вхідних дверей в сарай літер «У», до неї прибудований навіс – тамбур, який повністю перегородив ділянку загального користування. Вимоги про відшкодування моральної шкоди мотивують тим, що через необґрунтовані претензії відповідача, вони вимушені постійно давати відповіді на його скарги, що надсилаються ним до різних служб міста, доводи яких жодного разу не підтвердилися. Крім того, відповідач постійно влаштовує скандали на очах у всіх сусідів. Його поведінка неодноразово була предметом перевірок правоохоронних органів, з ним проводилися профілактичні бесіди, які, проте, ніяких результатів не дали. Свої моральні страждання позивачі оцінюють в 5000 гривень кожен.  

  Відповідач зустрічні позовні вимоги не визнав, стверджує, що ніяких самовільних будов він не зводив, а всі будови, на які вказують позивачі, їм тільки перебудовані, але знаходяться  в рамках тих, що існували раніше. Що стосується сараю літер «Я-5», то він був їм придбаний за договором дарування, постраждав при пожежі, яка мала місце 9 січня 2000 року і був ним відновлений на тому ж місці.  

  Представник відповідача  виконкому Ялтинської міської Ради і третьої особи Ялтинської міської Ради позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не визнав, вважає оскаржувані рішення виконкому  обґрунтованими, прийнятими в рамках закону і повноважень і що підстав для їх скасування немає. По зустрічному позову просив суд ухвалити рішення на свій розсуд.  

Представники третіх осіб управління головного архітектора, виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства ПБК в судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не представили.  

  Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, а зустрічний позов ОСОБА_5 слід задовольнити частково.  

  Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником 6\100 часток домоволодіння № 1 по вул. Масандрівська в м. Ялта (квартира № 7), згідно з договором дарування від 25 вересня 1995 року (т. 1, а.с. 25-26).  

  ОСОБА_3 є власником 3\100 часток домоволодіння, згідно з договором дарування з ОСОБА_10 від 02 листопада 2006 року. Згідно з даним договором, в користуванні ОСОБА_3 також знаходиться розташований на ділянці сарай літер «М» (т. 1, а.с. 28).  

  ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 є в рівних частках  власниками 2\100 часток житлового будинку, тераси літер «О», тераси літер «О2» і сараю літер «У», розташованих на ділянці, згідно з договором дарування від 20 грудня 2006 року (т. 2, а.с. 107-108).  

  ОСОБА_4 є власником житлового будинку літер «Е», тераси літер «е3», балкона «е4», тераси літер «е6», відкритої тераси літер «е9», згідно вытягу про реєстрацію права власності від 15 грудня 2005 року (т. 2, а.с. 111).  

  Рішенням Ялтинського міськвиконкому № 594 від 29 квітня 2004 року ОСОБА_4 була дозволена реєстрація сараю літер «У», терас літер «О», «П», «М1» (т. 2, а.с. 74-77)  

  Рішенням Ялтинського міськвиконкому № 310 від 11 березня 2005 року і рішенням суду від 01 грудня 2005 року їй була дозволена реєстрація будови літер «Е», до складу якої також входять тераси літер «е», «е-3», «е4», «е6» і «е9» (т. 2, а.с. 80-85, 111)  

  Рішенням Ялтинського міськвиконкому № 297 від 01 березня 2006 року за ОСОБА_4 на праві власності була зареєстрована тераса літер «О2» (т. 2, л.д. 86).  

  Потім, будови літер «У», тераси літер «О» і «О2» були передані ОСОБА_4 -  ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 за договором дарування від 20 грудня 2006 року.  

  Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заявляють суду вимоги про зобов’язання  ОСОБА_4  припинити перешкоджати в користуванні житлом шляхом знесення у тому числі і будов літер «У», «О», «О2» і «е6», які вони вважають  самовільними.  

  Разом з тим, суд вважає дані вимоги  незаконними і не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.  

  ОСОБА_4, до якої пред'явлені вимоги про знесення будов «У», «О» і «О2» вже не є їх власником.  

  Позивачам роз'яснювалося їх право змінити або збільшити розмір їх позовних вимог, проте вимог про знесення даних приміщень до інших відповідачів – ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_5 вони не пред'явили. Вимог про визнання недійсним договору дарування позивачі також не заявляли. Таким чином, суд не має права вийти за межі заявлених позовних вимог, вирішивши питання про права  і обов'язки даних осіб.  

  Тераса літер «е6», реєстрація права власності якої була проведена БТІ м. Ялта за ОСОБА_4 15 грудня 2005 року, не є самовільно збудованим об'єктом.  Дана обставина також підтверджується відповіддю начальника БТІ міста Ялта від 13 жовтня 2009 року щодо достовірності виданого ОСОБА_4 технічного паспорта. Позивачі, пред'являючи вимоги про знесення даної тераси, як самовільної, вимоги про визнання незаконною і скасування правової реєстрації не пред'являють.  

Стаття 41 Конституції України і стаття 386 ЦК України  свідчать, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений  в його здійсненні. Приватна власність охороняється державою, яка забезпечує її недоторканність і саме через це ніхто не може бути обмеженим в її здійсненні.  

  Таким чином, вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про знесення будов, які зареєстровані за ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_4  на праві власності у встановленому законом порядку і скасування рішень виконкому № 297 від 01 березня 2006 року № 594 від 29 квітня 2004 року в частині реєстрації будов літер «У» і «О» є неправомірними і не підлягаючими задоволенню.  

  Також позивачі просять визнати незаконним і скасувати рішення виконкому № 594 від 29 квітня 2004 року в частині реєстрації будов літер «П» і «М1» і зобов'язати ОСОБА_4 знести їх.  

  Згідно п. 4 ст. 376 ЦК України, самовільне будівництво підлягає знесенню особою, яка його здійснила або за її рахунок у випадку, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самовільне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб.  

  На даний момент будови літер «П» і «М1» не є самовільними, а зареєстровані виконкомом Ялтинської міської Ради відповідно до Регіональних правил забудови і використання територій в АРК, що підтверджене представником виконкому в судовому засіданні. Що стосується будови літер «О1», то згідно  визначенню БТІ міста Ялта, вона є навісом над вхідними дверима в сарай літер «У», не є капітальною спорудою і окремій реєстрації не підлягає, як і не вимагає дозвільної документації на її спорудження.  Ялтинська міська Рада, як власник землі, вимог про знесення вказаних приміщень не заявляє. Позивачі вважають, що дані будови істотно порушують їхні права, як власників часток домоволодіння, звузили загальний прохід, доступ світла і повітря в квартири, проте доказів на підтвердження даної обставини суду не представили.  

По цивільній справі № 2-2895\06 за аналогічним позовом ОСОБА_2, провадження по якому було залишене без розгляду, а також у даній справі були призначені і проведені судові будівельно – технічні експертизи, на вирішення яких зокрема було поставлено питання про відповідність вищеперелічених будов вимогам будівельно – технічних норм і правил. Згідно висновків експертизи,  проведеної у справі № 2-2895\06, порушення будівельних норм полягає в тому, що з крівель даних будов влаштований неорганізований водостік дахів. Дане порушення не є істотним і таким, в результаті наявності якого приведення будови у відповідність з вимогами будівельних норм і правил є неможливим. Інших – істотних порушень – експертизою і судом не встановлено. Висновком експертизи, проведеної у даній справі, порушень будівельних норм і правил при зведенні вказаних будов також встановлено не було, як і перешкод для ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в користуванні їх квартирами.  

  Таким чином, суд вважає дані вимоги  необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.  

  Також позивачі просять зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні житлом шляхом знесення самовільно збудованих будов літер «е10», «е11», «е12», «е13», приміщення без літера над сходами, ведучими в господарчий блок літер «М»,  приміщення без літера, збудованого над проходами в квартири № 5 і № 7, оскільки вони збудовані без їхньої згоди, розташовані на будові літер «М», у зв'язку з чим вони не можуть використовувати його дах як майданчик для відпочинку, сушки білизни і складування інвентарю, що істотно погіршує соціально – побутові умови ОСОБА_3.  

  При цьому позивачі посилаються на ст. 386 ЦК України, відповідно до якої власник може звернутися до суду з вимогою про заборону здійснення особою дій, які можуть порушити його права, а також ст. 376 ЦК України, що самовільна будова підлягає знесенню, якщо вона порушує права інших осіб.  

  Разом з тим, як встановлено судом, 13 січня 2006 року між ОСОБА_5 і колишньою власницею квартири № 5 ОСОБА_10 було складено договір, згідно умов якого ОСОБА_5  зобов'язався провести капітальний ремонт будови літер «М», а ОСОБА_10 дозволила будівництво над нею тераси. ОСОБА_5, зі свого боку, умови цього договору виконав. Позивачка ОСОБА_3 стала власницею квартири тільки 2 листопада 2006 року, тоді як спірні будови були зареєстровані в БТІ ще 10 травня 2006 року (т. 1, а.с. 49-50), що говорить про те, що при придбанні нею частки домоволодіння (квартири № 5), в користуванні якої знаходиться будова літер «М», дані споруди вже існували, тобто про недоліки об'єкту дарування їй було відомо.     Приміщення без літеру над сходами, ведучими до господарчого блоку літер «М» і над проходами в квартири № 5 і № 7, як слідує з пояснень сторін, не є окремими будовами або спорудами, а лише перегородками між  вже існуючими, не мають фундаменту і цільового призначення, а тому будь - якої дозвільної документації для такого роду переобладнання не вимагається. Крім того, як пояснили відповідачі, рішенням виконкому Ялтинської міської Ради від 24 листопада 2005 року ними отриманий дозвіл на виробництво реконструкції будови літер «Ез» з надбудовою мансардного поверху і пристрій цих перегородок зведено в рамках реконструкції і проекту (т. 2, а.с. 114).  

  Відповідно до висновку проведеної у справі експертизи, будови літер «е10», «е11», «е12», «е13» і будова без літера, влаштована над проходом до господарчого блоку  літер «М», - збудовані без проектної документації і відповідних дозволів, є самовільними і можуть створювати перешкоди в користуванні будовою літер «М» - обслуговуванні, походу, освітленості. Проте, однозначної і категоричної відповіді, що дані приміщення дійсно створюють перешкоди ОСОБА_3 або ОСОБА_2 в користуванні їх власністю, у висновку експерта не має, а рішення суду відповідно до ст. 60 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях.  

  Вимоги позивачів про знесення бетонних сходів і металевої огорожі суд також вважає  необґрунтованими, оскільки бетонні сходи є додатковим виходом на Масандрівський пляж, з будь- якими  будовами позивачів не стикаються, площі двору не зменшують, і самі по собі перешкоджати в користуванні власністю або земельною ділянкою не можуть. Що стосується металевої огорожі, то її на даний момент не існує, вона знесена, за фактом чого співвласники будинку № 1 по вул. Масандрівській зверталися зі скаргами до правоохоронних органів, проводилася перевірка. Дану обставину сторони в судовому засіданні не заперечували, а тому в цій частині позовних вимог предмету спору на сьогоднішній день не існує.  

  Пояснення позивача ОСОБА_2 про те, що спірні будови знаходяться на земельній ділянці, якою має право користуватися тільки він, оскільки платить земельний податок, також неспроможні. Згідно відповіді ОСОБА_2  на його звернення до відділу землеустрою, земельна ділянка із західного боку домоволодіння, де і розташовані всі спірні споруди, самовільно зайнята громадянами під забудову і знаходиться у веденні міста, а отже претендувати на неї як на прибудинкову територію, без згоди на те Ялтинської міської Ради, він не має права. Ялтинська міська Рада вимог до ОСОБА_5 про звільнення самовільно захопленої земельної ділянки не пред'являла.  

  Що стосується тверджень позивачів, що будови ОСОБА_5 розташовані на міському каналізаційному колекторі, у зв'язку з чим провокують виникнення аварійної ситуації в будинку, то суд вважає, що вони не є належною стороною в даних правовідносинах. ВП ВКГ ПБК є юридичною особою,  яка володіє повним обсягом прав і обов'язків і має право самостійно, у разі порушення їхніх прав, пред'явити позов про усунення таких порушень.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачами не представлено суду доказів наявності перешкод в користуванні ними житловими приміщеннями і земельною ділянкою як з технічної, так і з правової точки зору, створюваних зведеним відповідачами будовами.  

  У вимогах про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди також слід відмовити.  

  Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування заподіяної йому майнової і моральної шкоди.  

  Відповідно до ст. 1167 ЦК України, майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала, за наявності її вини.  

  Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок порушення її прав.  

  Разом з тим, в ході розгляду справи, позивачами не було представлено доказів того, що в результаті винних дій ОСОБА_5 їм був завданий  матеріальний збиток і моральна шкода на вказану ними суму, а також  судом не було встановлено яких-небудь порушень прав позивачів.  

  Позивачі також не представили доказів того, що металеві двері, вартість яких вони просять стягнути з відповідачів, дійсно належали ОСОБА_2 і були відвезена відповідачами, як він стверджує. Відповідачі дану обставину заперечують.  

  ОСОБА_3 представлений кошторис витрат на відновлення сходів виходу, що існували раніше, з господарчого блоку «М», відновлення стен і перекриття приміщення 1-1  будови «М» по вул. Масандрівська, 1 в Ялта на суму 82432 гривень, яку вона просить стягнути з ОСОБА_4, проте у зв'язку з чим виникли його пошкодження, чи існували вони на момент придбання нею частки домоволодіння або виникли пізніше в результаті винних дій ОСОБА_4, нею суду не викладено і доказів даним обставинам не представлено.  

  Що стосується зустрічних позовних вимог, то суд вважає  їх підлягаючими частковому задоволенню.  

  Як встановлено судом, згідно даних БТІ м. Ялта, ОСОБА_2, на прибудинковій території домоволодіння № 1 по вул. Масандрівська в м. Ялта, були самовільно збудовані сарай літер «Я-5», балкон «а18», сушарка «а19» (т. 2, а.с. 116).  

  Крім того, перевіркою проведеною інспекцією ДАБК виходом на місце 22 грудня 2003 року було встановлено, що ОСОБА_2 були проведені будівельні роботи по зведенню залізобетонного навісу розмірами в плані 2*5 метрів, заввишки 2 метри, двоповерхового сараю заввишки 4 метри, комори заввишки 2 метри, перебудовані сходи на прибудинковій території, за що він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності  (т. 2, а.с. 43).  

  30 вересня 2004 року комісією КП РЕО № 3 також була проведена перевірка і складений протокол про адміністративне порушення, згідно якому Каріман самовільно розширив тамбур, переобладнав веранду «а5», прибудував двоповерховий сарай і залізний навіс у вигляді тамбура (т. 2, а.с. 45-46).  

  Крім того, виконком Ялтинської міської Ради, своїм рішенням від 27 січня 2005 року зобов'язав ОСОБА_2 знести самовільно збудований сарай на прибудинковій території (т. 2, а.с. 41), проте рішенням від 11 серпня 2005 року скасував раніше ухвалене рішення, зобов'язав його зібрати необхідну документацію і винести питання про можливість збереження самовільно збудованого об'єкту (т. 2, а.с. 42). На сьогоднішній день доказів того, що дане питання виносилося на розгляд сесії виконкому і вирішувалося питання про можливість його збереження, суду відповідачем не представлено.  

  Висновком проведеної у справі експертизи також встановлено, що рішення виконкому від 11 серпня 2005 року про виконання вимог висновку про технічний стан несучих конструкцій сараю ОСОБА_2 виконано не було (п. 11). Також висновками експертизи підтверджено, що всі збудовані будови ОСОБА_2, на знесенні яких наполягають ОСОБА_4, є самовільними і ніяких дозвільних документів на їх будівництво не було, а отже його заперечення про те, що вони такими не є, бездоказові і нічим не підтверджені.  

  ОСОБА_2 посилається на те, що рішенням Ялтинського міського суду від 10 січня 2006 року за позовом прокурора в інтересах Ялтинської міської Ради до нього про відміну рішення виконкому і знесення самовільного сараю було встановлено, що він таким не є. Разом з тим, даним рішенням суду було встановлено лише те, що позивачем не було представлено суду достатніх доказів на підтвердження того, що даний сарай є самовільно збудованим, а тому суд прийшов до висновку, що сарай збудований ОСОБА_2 на місці, де він існував раніше, в тих же розмірах. Ніяких фактів, що мають преюдиціальне значення для розгляду даного питання в подальшому, не підлягають новому доведенню, цим рішенням не встановлено.  

  ОСОБА_2 стверджує, що сарай літер «Я-5» є сараєм літер «1», 1\2 якого знаходиться в його користуванні згідно з договором дарування. Площа даного сараю складає 3,9 кв. метрів, тобто в його користуванні знаходиться 1,95 кв. метрів його площі. Разом з тим, перевіркою, проведеною інспекцією ДАБК було встановлено, що розміри збудованого ОСОБА_2 двоповерхового сараю складають 3*2 метри, заввишки 4 метри, що значно перевищує площу сараю літер «1».  

  Згідно технічному паспорту ОСОБА_2, виготовленому після оформлення ним договору дарування видно, що на тому місці, де в даний час знаходиться сарай літер «Я5» - є вільна земельна ділянка (т. 2, а.с. 28). При цьому сарай літер «1» існує,  зображений на поверховому плані домоволодіння, розташований під будовою «а2», а отже знаходиться в іншій частині домоволодіння (т. 2, а.с. 17, 29).  

  У сьогоднішніх планах БТІ також відсутнє посилання на те, що сарай літер «Я5» переобладнаний з сараю літер «1».  

  Таким чином, суд приходить до висновку, що сарай літер «1» і сарай літер «Я5» не можуть бути однією і тією ж будовою, сарай літер «Я5» є новим, збудованим відповідачем самовільно.  

  Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.  

  Згідно  висновків судової будівельно – технічної  експертизи від 29 грудня 2006 року (справа № 2-2895\06), сушарка «а19», балкон літер «а18»  погіршують інсоляцію і провітрювання житлових приміщень, розташованих в цокольному і першому поверсі в літер «А-2». Квартира літер 10 (2\100 часток) домоволодіння № 1 по вул. Масандрівська в м. Ялта, 1\4 частка якої належить в даний час ОСОБА_5, розташована на першому поверсі житлового будинку літер «А». Крім того, згідно  висновків цього експерта, а також висновку експертизи, проведеної у даній справі, балкон літер «а18» і літер «Я5» побудовані по лінії межі домоволодіння, що є порушенням будівельних норм і правил, якими передбачена відстань не менше 1 метра  між бічною межею ділянки і стіною споруди, що є порушенням, яке неможливо усунути шляхом переобладнання, без зносу будови (цив. справа № 2-  2895\06).  

    Що стосується сушарки «а19», то вона влаштована ОСОБА_2 в горищі домоволодіння № 1 по вул. Масандрівська в місті Ялта шляхом самовільного виділення ним частини горищного приміщення всього домоволодіння в своє одноосібне користування. Доказів того, що решта співвласників домоволодіння, у тому числі і ОСОБА_5 відмовлялися на користь ОСОБА_2 від користування горищним приміщенням, ним суду також не представлено, а тому суд вважає виділення ним на свою користь частини спільної часткової  власності незаконним.  

  Таким чином, як встановлено судом, в результаті самовільних будівельних робіт ОСОБА_2, були  погіршені житлові умови позивачів ОСОБА_5, порушена інсоляція і провітрювання належних їм  житлових приміщень, а отже обмежено їх право користування і розпорядження майном.  

  Тобто, суд приходить до висновку, що в результаті дій відповідача за зустрічним позовом порушені права позивачів як співвласників домоволодіння, і їх порушені права підлягають судовому захисту шляхом зобов’язання  ОСОБА_2  демонтувати самовільно зведені будови.  

  Також судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 не вперше зводяться самовільні будови на прибудинковій території. Питання про усунення перешкод в користуванні спірною ділянкою території вже було предметом судового розгляду і рішенням суду від 19 березня 2002 року позов ОСОБА_4 про усунення перешкод був задоволений, а споруди ОСОБА_2 – знесені (т. 2, а.с. 34-37).  

  Разом з тим, що стосується позову в частині зобов’язання відповідача  відновити вхідні двері в колишньому місці і в колишніх розмірах, то в цій частині позову слід відмовити, оскільки позивачі не представили суду доказів, що двері дійсно були перенесені відповідачем і на яку відстань, а також де вона повинна знаходитися на думку позивачів.  

  Зустрічний позов в частині відшкодування моральної шкоди суд також вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки доказів того, що позивачами дійсно було завдано моральних страждань саме в результаті протиправних дій відповідача, ними суду не представлено.  

  Оскільки зустрічний     позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_2 на їхню користь підлягають стягненню також судові витрати у справі в сумі 33 гривни у вигляді судового збору і витрат на інформаційно – технічне забезпечення справи.  

Також з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 слід достягнути суму витрат за проведену по справі експертизу, які не були ними доплачені.  

Згідно ст. 217 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, про що зазначає в рішенні.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 23, 376, 386, 391, 1166, 1167 ЦК України,  ст.ст. 10,11,60, 212-218 ЦПК  України, суд  

В И Р І Ш И В :  

В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконкому Ялтинської міської Ради  про зобов’язання усунути перешкоди в користуванні квартирами шляхом знесення самовільно збудованих приміщень, про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету № 297 від 01 березня 2006 року; № 594 від 29 квітня 2004 року, про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.  

  Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 – задовольнити частково.  

Зобов'язати ОСОБА_2 усунути  ОСОБА_5, ОСОБА_4 перешкоди  в користуванні житлом шляхом знесення сараю літер «Я-5», балкону літер «а-18» та інших споруд, зведених над сараєм літер «Я-5», сушарки  літер «а-19» і навісу – тамбура над вхідними дверима в приміщення літер «а-5», розташованих на прибудинковій території будинку № 1 по вул. Масандрівська в місті Ялта.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частках судові витрати у справі в сумі 33 (тридцять три) гривні.  

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в рівних частках на користь Кримського Науково – дослідницького інституту судових експертиз (розрахунковий рахунок № 35224001000218, ОКПО 26225794, банк УДК в АРК, МФО 824026)  не доплачені витрати за проведену експертизу в сумі 1876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) гривень 80 копійок.  

В інший частині зустрічного позову про зобов’язання відновити вхідні двері, стягнення моральної шкоди – відмовити.  

У випадку, якщо відповідач ОСОБА_2 не виконає рішення суду про знесення споруд протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 мають право провести їх знесення своїми діями з подальшим стягненням витрат з ОСОБА_2.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді АРК через Ялтинський міський суд в строки та порядку згідно статей 294, 296 ЦПК України.  

  Суддя :