Справа № 1-12/   2009 р.    

ВИРОК  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  3 листопада 2009 року               Томашпільський районний суд                     Вінницької  області  

  в складі головуючого судді               Ставнійчука В.С.  

  при секретарі                   Ярош Т.М.  

  з участю прокурора                 Мазура І.А.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Томашполі справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше  судимого: 21 жовтня 1991 року Каховським районним судом Херсонської області за ч. 3 ст. 140, 25 КК України до двох років позбавлення волі з конфіскацією майна умовно з обов’язковим залученням до праці; 10 жовтня 1994 року Крижопільським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 140 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки з конфіскацією майна; 29 червня 2000 року Томашпільським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 140 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки та шість місяців з конфіскацією майна, постановою Вінницького районного суду від 15 березня 2004 року від відбування покарання звільнений умовно-достроково на шість місяців і сім днів, у  вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, –  

ВСТАНОВИВ:  

  В кінці вересня 2004 року ОСОБА_1, проходячи біля яру в с. Комаргород Томашпільського району Вінницької області знайшов кущі рослини коноплі, які, зірвавши, помістив на горище житлового будинку ОСОБА_2, розташованого по вулиці Набережній, 38 у с. Комаргород Томашпільського району. Зібрані рослини коноплі висушив і в подальшому зберігав та вживав у вищевказаному місці.  

  17 травня 2005 року о 12.00 годині працівниками міліції при огляді господарства ОСОБА_2 на горищі будинку було виявлено та вилучено речовину рослинного походження, зеленого кольору з пряним запахом, яка згідно висновку криміналістичної експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів № 524 від 18 червня 2005 року, являється особливо небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено – канабісом, масою 408 г у висушеному стані.    

  В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в пред’явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому і вважає, як і інші учасники судового розгляду за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом та допитом свідка ОСОБА_2 З’ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз’яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню визначити допитом підсудного, свідка ОСОБА_2 та доказів щодо заявленого цивільного позову прокурора.  

  По суті пред’явленого обвинувачення ОСОБА_1 суду пояснив, що 22 березня 2004 року він був звільнений умовно-достроково з місць позбавлення волі. По прибуттю за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5, спочатку проживав у свого вітчима ОСОБА_3, а в подальшому, приблизно десь через місяць, почав співмешкати з місцевою жителькою ОСОБА_2 Десь в кінці вересня на початку жовтня 2004 року він проходив біля яру в с. Комаргород і побачив рослини коноплі, які вирішив зірвати, щоб в подальшому їх висушити і вживати шляхом куріння, так як, перебуваючи в місцях позбавлення волі, декілька разів пробував курити коноплю.  

  Зірвані рослини коноплі помістив на горище житлового будинку ОСОБА_2 і в подальшому пару разів пробував курити їх, однак це йому не сподобалось, так як конопля була не міцною. Десь в грудні 2004 року вони з ОСОБА_2 посварилися, підсудний забрав свої речі і знову перейшов проживати до свого вітчима. Про залишену на горищі коноплю він забув, ОСОБА_2 про цю коноплю не повідомляв і десь на початку 2005 року виїхав на заробітки у Миколаївську область. Про те, що залишена ним конопля на горищі будинку ОСОБА_2 була виявлена працівниками міліції, дізнався вже тоді, коли по даному факту була порушена кримінальна справа.  

  Цивільний позов прокурора визнає повністю.  

  Допитана як свідок, ОСОБА_2 суду пояснила, що десь у квітні на початку травня 2004 року вона почала співмешкати з ОСОБА_1 Прожили вони спільно до грудня місяця 2004 року, потім посварилися і ОСОБА_1, забравши свої речі, покинув її домогосподарство. 17 травня 2005 року, коли вона повернулася із лікування, до її домогосподарства прийшли працівники міліції і попросили дозволу оглянути домогосподарство на що вона погодилась.  

  При огляді домогосподарства працівниками міліції на горищі будинку було знайдено рослини коноплі і так, як вона ніколи справи з коноплею не мала, то зрозуміла, що цю коноплю на горище будинку помістив її колишній співмешканець ОСОБА_1, так як цього будь-хто інший не міг зробити.      

  Заслухавши пояснення підсудного, свідка, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину доказана і його дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів без мети збуту.  

  Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.  

  З матеріалів справи вбачається, що злочин ОСОБА_1 скоєно в кінці вересня 2004 року, а зміни в санкцію ч. 1 ст. 309 КК України внесені Законом України від 15 квітня 2008 року № 270-VІ, тобто суд вважає про можливість призначення покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у її новій редакції.  

  Призначаючи покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу підсудного,  який повністю визнав вину і щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, і вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе в умовах застосування покарання у виді штрафу.  

  Оскільки, як на досудовому, так і судовому слідстві більш точно встановити дату скоєння ОСОБА_1 злочину не представилось можливим, цю дату визначено кінцем вересня 2004 року, тому суд вважає доведеним, що новий злочин ОСОБА_1 вчинено після закінчення строку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком суду, строк якого закінчився 22 вересня 2004 року.  

  Цивільний позо прокурора підлягає задоволенню. З ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Вінницькій області належить до стягнення 199,50 грн. судових витрат за проведення криміналістичної експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.  

  На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК  України суд, –                                      

ЗАСУДИВ:  

  ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України і призначити покарання – тисячу гривень штрафу.  

    Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу ОСОБА_1 залишити попередній – підписку про невиїзд.  

  Позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Вінницькій області 199,50 грн. судових витрат за проведення криміналістичної експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.  

  Речові докази по справі, рослини коноплі, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Томашпільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області, знищити.  

  На вирок може бути подана апеляція протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд.  

  Суддя: