Справа № 2-а-282/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня  2009 року Жовтоводський міський суд у складі:

головуючого судді:              Чепурнова Д.В.,

при секретарі:                    Андрусенко А.Л.,

з участю позивача:             ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Жовті Води адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, та стягнення  щорічної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1.  звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області в якому просить визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування та виплати їй щорічної допомоги в розмірах нижчих ніж передбачено ст. 48 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стягнути з відповідача на його користь щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007, 2008 роки у розмірі 4625 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних зарплат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Так за 2007, 2008 роки позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення по 100 грн., що не відповідає встановленим законом розмірам.

  Позивач у відкритому судовому засіданні підтримав позовні вимоги просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у відкрите судове засідання не з’явився, надав судові письмову заяву в якій просив розглянути справу без його участі підтримує свої письмові заперечення.  В своїх  запереченнях  представник відповідача, як на підставу відмови  у задоволенні позовних вимог  посилається на те, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок державного бюджету. Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.05 р. головним розпорядником коштів державного бюджету  з 2004 року для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є Міністерство праці та соціальної політики України. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня  визначаються головні управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрацій, а розпорядниками бюджетних коштів третього рівня є районні, міські УПСЗН. Виплати сум щорічної допомоги на оздоровлення позивачу здійснювалися у розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26 липня 1996 р., із змінами внесеними постановою КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12 липня 2005 р.,  якою розмір допомоги було збільшено. Видатки на реалізацію положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснювалися в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України. Посилання позивачки на рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 р. та № 10-рп від 22.05.08 р. якими були визнанні неконституційними положення норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» в частині призупинення дій норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосовно виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати не надає відповідачу права для застосування показника мінімальної заробітної плати, встановлених на відповідний рік, оскільки  КМУ надано право встановлювати розміри соціальних виплат в абсолютних сумах в межах асигнувань передбачених відповідними бюджетними програмами. Також посилається на пропуск позивачем  річного строку звернення до суду за захистом свого права.

 Суд, перевіривши письмові матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ої категорії, що  підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Позивач  перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, де їй нараховується  і виплачується щорічна допомога на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Таким чином, право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем не оспорюється.

Відповідно до довідки  № 1950 від 12 серпня 2009 року виданих відповідачем, позивачу виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 100 грн., а саме 11.07.07 р. , 15.07.08 р. (а.с.3). Тобто виплати були здійсненні у розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12 липня 2005 р.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що була чинна до вступу в силу Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» (в ст.71 якого передбачене  право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до  законодавства  визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної  плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ої категорії виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати  визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Із змісту ст. 1 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 цього Закону.

В період 2007-2008 років мінімальна заробітна плата встановлювалася Законами України «Про державний бюджет України». Законом України  «Про державний бюджет України на 2007 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2007 року була встановлена у розмірі 400 грн.; з 01.04.2007 року – 420 грн.; з 01.07.2007 року – 440 грн.; з 01.10.2007 року – 460 грн. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата з 01.01.2008 року була встановлена у розмірі 515 грн.; з 01.04.2008 року – 525 грн.; з 01.10.2008 року – 545 грн.; з 01.12.2008 року – 605 грн.

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» було призупинено дію частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ця стаття викладена у наступній редакції: «Одноразова компенсація  учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України. Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки у ч. 1 ст. 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.

В Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в тому числі в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати (ст. 48 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») та в Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) згідно якого розтлумачено ст. 95 Конституції України, яка в сукупності зі ст. 38 Бюджетного кодексу України визначає вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет – встановлення тільки доходів та видатків на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в частині внесення змін до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Таким чином позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 48 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відповідно право останнього порушено та підлягає захисту.

Відповідач повинен був нарахувати та  виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення 11.07.2007 року - не 100 грн.,а 2200 грн.;15.07.2008 року - не 100 грн., а 2625 грн.

Право позивача на отримання щорічної допомоги у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке  право надане державою і закріплено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України» рішення від 08.11.2005 року). В зв’язку з чим посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути покладені в обґрунтування рішення суду.

В письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову в зв’язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач в своєму позові  зазначив, що не знав про своє порушене право а тому просив поновити цей строк.

Вирішуючи дане клопотання суд встановив, що відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення  до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд вважає, що саме на відповідача, як на орган державної влади закон покладає обов’язок по своєчасному нарахуванню усіх соціальних виплат. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із невиконанням суб'єктом владних повноважень (відповідач у справі) норм Закону, які не пов'язують право на перерахунок соціальних виплат із заявою особи. Суд дійшов висновку, що для здійснення перерахунку соціальних виплат у даному випадку необхідною умовою є саме зміна розміру мінімальної заробітної плати, а не заява позивача чи наявність інших обставин , у зв’язку з чим суд доходить висновку про поновлення пропущеного строку  звернення з адміністративним позовом до  суду з метою виконання завдань, покладених на адміністративні суди в Україні.

Таким чином суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача  має бути стягнута недоотримана щорічна допомога на оздоровлення за 2007рік  у розмірі (440х5-100) = 2100 та за 2008  рік у розмірі (525х5-100) = 2525 грн., - всього (2100+2525) = 4625 грн.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 19, 50 Конституції України, ст. 48 Закону України ««Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ст.ст. 9-12, 70, 71, 86, 99, 100, 158-163  КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, та стягнення  щорічної допомоги на оздоровлення – задовольнити.

Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 -2008 роки, передбаченої ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області на користь  ОСОБА_1 суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки у розмірі 4625 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі до Жовтоводського міського суду у 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про намір оскаржити постанову  і поданням  після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя