Справа № 2-а-281/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2009 року Жовтоводський міський суд у складі:

головуючого судді:             Чепурнова Д.В.,

при секретарі:                 Андрусенко А.Л.,

з участю позивачки:             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Жовті Води адміністративну позовну заяву ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення недоотриманих сум соціальної допомоги по догляду за дитино до досягнення трирічного віку, матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулася до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області в якому просить визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування та виплати їй допомоги  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на протязі 2007 року  в розмірах нижчих ніж передбачено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім,ям з дітьми». Стягнути з відповідача на її користь недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 8958 грн. 50 коп. за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 6271 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що відповідачем в 2007 році було невірно розраховано та виплачено їй соціальну допомогу по догляду за двома дітьми, що суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Крім того цими діями їй заподіяна матеріальна та моральна шкода.

У відкритому судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги просила задовольнити їх в повному обсязі, вказала, що пропустила річний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, через те, що про зміни в законодавстві щодо виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку дізналася лише із засобів масової інформації тільки у 2009 року і відразу звернулася до суду. Окрім того вказала, що саме на відповідача покладається обов’язок по вірному нарахуванню соціальних виплат.

Представник управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради, у відкрите судове засідання не з’явився надав суду письмову заяву в якій просив розглянути справу без його участі .

 У своєму письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача посилалася на те, що  управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради дійсно  призначило та виплачувало, у тому числі і в 2007 році, позивачці допомогу по догляду за дитиною  – до досягнення нею трирічного віку у розмірах, який був встановлений на час виплат Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», вважає що у задоволені позову необхідно відмовити оскільки наявність рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року само по собі не надає їм законодавчого права для застосування показника прожиткового мінімуму що встановлений для дітей віком до  6 років при виплаті такої допомоги, оскільки  це питання повинно бути врегульовано шляхом внесенням відповідних змін до Закону України «Про державний бюджет» на відповідний фінансовий рік. Окрім того представник відповідача просив застосувати строк позовної давності, що передбачений ст.99 КАС України, вважаючи, що він повинен відліковуватися з дня прийняття рішення № 6-рп/2007 Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року.

    Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

    В судовому засіданні із дослідженої копій свідоцтв про народження  (а.с.7,8) та довідки про нарахування та виплати (а.с.5) встановлено, що позивачка є  матір’ю  малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які народилися ІНФОРМАЦІЯ_1 року  і їй, як особі, що підпадає під дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям  з дітьми» (далі Закон № 2811-Х11), управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради у тому числі і в 2007 році проводило щомісячні  нарахування та виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.

    Наявні у справі довідки  підтверджують, що  виплати позивачці проводилися з урахуванням вимог  Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» і ніяких доплат та перерахунків відповідачем не здійснювалося.

    На думку суду, дії  відповідача в частині нарахування позивачці допомоги за період часу з 01.01.2007 року по 01.01.2008 року є неправомірними виходячи із наступних міркувань.

    Згідно із частиною 1 ст. 15 Закону України № 2811-Х11 допомога по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

    У відповідності до Прикінцевих положень вище згаданого Закону розмір державної допомоги сім’ям з дітьми, передбаченої ст.15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину,  що дорівнює  25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року – 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

    Дію частини 1 ст. 15 та п.3 розділу УІІІ «прикінцеві положення» Закону України № 2811-ХІІ зупинено пунктом 14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У (далі Закон № 489-У).

    Статтею 56 Закону № 489-У встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811-ХІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним  сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано не конституційним положення пункту 14 ст.71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини 1 ст.15 та пункту 3 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 2811-ХІІ щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 152  Конституції України встановлено, що закони України, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Зважаючи на те,  що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії у часі та/або за колом осіб, то втрачання  чинності  нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов’язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.

При цьому ст.74 Закону України «Про Конституційний суд України» визначила, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Пункт 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року  має вказівку на преюдиціальне значення для судів загальної  юрисдикції при розгляді  ними спорів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії  положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Саме з цього періоду відповідній категорії осіб поновлено право на отримання соціальної допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трьох років у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку про існування протиправної бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій по перерахунку та виплати позивачу соціальної допомоги в належному розмірі саме з 09 липня 2007 року, а не з 01 січня 2007 року як те зазначає позивачка.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий  мінімум для дітей віком до  6 років встановлений з 01.04.2007 року – 463 грн. 00 коп., з 01.10.2007 року – 470 грн. 00 коп.

Як вбачається із довідки відповідач в липні місяці 2007 року здійснив виплату позивачці допомогу по догляду  за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку у розмірі 202 грн. 32 коп., у серпні місяці 2007 року – 206 грн. 82 коп.,  у вересні жовтні місяці 2007 року – по 209 грн. 70 коп. за кожен місяць,  у листопаді місяці 2007 року – 215 грн. 46 коп.,  у  грудні місяці 2007 року –221 грн. 76 коп.

Таким чином недоплачена сума допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку за 2007 рік складає: за липень місяць 463,00х2:31х24-202,32 = 514,58 грн.;  за серпень місяць 463,00х2 – 206,82 =719,18 грн.;  за вересень місяць 463,00х2 – 209,70 = 716,30 грн.; за жовтень місяць 470,00х2 – 209,70 = 730,30 грн.;  за листопад місяць 470,00х2 – 215,46 = 724,54 ; за грудень місяць 470,00х2 – 221,76 = 718,24грн.

Таким чином, загальна недоплачена позивачці сума допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними  трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року становить 4123 грн. 14 коп.

Недоотримана сума допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними  трирічного віку у розмірі 4123 грн. 14 коп. не може призвести а ні до заподіяння матеріальної шкоди а ні моральної шкоди, які просила стягнути позивачка з відповідача. Хвороба дітей, та неможливість їх санаторно-курортного лікування не є наслідком виплати соціальної допомоги в меншому розмірі, в зв’язку з чим вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 6271 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000 грн. не ґрунтуються на вимогах закону, є безпідставними а тому задоволенню не підлягають.  

Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності при вирішенні спору, що виник між сторонами, на чому наполягав в запереченні представник відповідача, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні наступне.

Дійсно, ч.ч.1,2 ст. 99 КАС України встановили, що адміністративний позов  може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім того, ч.1 ст. 100 цього ж кодексу передбачила, що пропущення звернення до  адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного  позову  за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У той  же самий час, ч.2 ст.100 КАС України визначила, що у разі, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення  до суду поважною,  адміністративна справа розглядається та вирішується в порядку, встановлено цим кодексом.

Представник відповідача у своєму письмовому запереченні вважав, що строк позовної давності по вимогах позивачки сплив 09.07.2008, а тому, з огляду на те що позивачка звернулася до суду лише 04.06.2009 року у задоволенні її  позову необхідно відмовити із підстав передбачених ч.1 ст. 100 КАС України.

Позивачка, у свою чергу наполягала  на тому, що цей строк пропущений нею з поважних причин, бо вона дізналася про те, що управління праці та соціального захисту населення не вірно нараховує їй щомісячну допомогу із засобів масової інформації тільки у 2009 році. Окрім того, позивачка наполягала на тому, що саме на відповідача, як орган, що відповідає за вірність нарахувань сум соціальної допомоги, покладено обов’язок проводити ці нарахування у  відповідності до діючого законодавства, але останній, достовірно знаючи про наявність рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, про яке їй, як пересічному громадянину не було нічого відомо, навмисно його не виконував, порушуючи її права на соціальний захист.

За таких встановлених в судовому засіданні обставин, суд доходить висновку, що позивачка пропустила річний строк передбачений для звернення до суду за захистом свого порушеного права з поважних причин та вважає за необхідне на підставі ч.1 ст. 102 КАС України поновити їй цей строк.

Не можуть бути прийняті судом до уваги і заперечення представника проти позову в частині того, що позов не може бути задоволено з огляду на відсутність відповідних змін до Закону України «Про державний бюджет України» і в цілому у зв’язку із відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.

У зв’язку із зазначеним суд вважає за необхідне вказати, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути   поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Так, у справі  «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду  щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

Таким чином, невиконання  або не належне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які позивачка понесла у зв’язку із зверненням до суду, суд з огляду на те, що позов  задовольняється частково та з урахуванням вимог ст.94 КАС України, вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки  44 грн. 63 коп. – на відшкодування сплаченого судового збору.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.152 Конституції України, ст. 1,13,74 Закону України «Про Конституційний Суд України», ч.1 ст. 15 та п.3 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» Закону України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 року та у відповідності із ст.ст. 9-12, 70, 71, 86, 99, 100, 158-163  КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення недоотриманих сум соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, матеріальної та моральної шкоди,

- задовольнити частково.

    Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплаті ОСОБА_1  соціальної допомоги по догляду за двома дітьми по досягненню ними трьох років, передбаченої ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради нарахувати та забезпечити виплату на користь ОСОБА_1  4123 грн. 14 коп.в рахунок недоплаченої суми допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  44 грн.  63 коп. – на відшкодування судових витрат.

В іншій частині позовних вимог позивачки відмовити в зв’язку з їх необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі до Жовтоводського міського суду у 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про намір оскаржити постанову  і поданням  після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

    Суддя