Справа № 2-779/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27  жовтня   2009 року Жовтоводський міський суд у складі:

головуючого судді:                        Чепурнова Д.В.,

при секретарі:                   Кіняк Т.Ю.,

 з участю  сторін:                   ОСОБА_1. та ОСОБА_2,

 розгл янувши у відкритому   судовому засіданні у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, посилаючись на те, що відповідно до розписки від 15 грудня 2006 року позичив відповідачу грошову суму у розмірі 58500 грн., зі строком повернення до 31 грудня 2007 року, яку відповідач відмовляється повертати.

У зв’язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідача суму  боргу у розмірі 58500 грн.

 В попередньому судовому засіданні відповідач  ОСОБА_2 пред’явив зустрічний позов в якому  вказує, що він ніяких коштів від ОСОБА_1. не одержував і в розписці не міститься інформації про передачу грошових коштів, крім того розписку відповідач написав під впливом фізичного та психічного насильства з боку позивача.

 У зв’язку з наведеним він проси в визнати недійсним договір позики укладений між сторонами.

 У відкри тому судовому засіданні  позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги за первісним позовом просив задовольнити їх в повному обсязі. Заперечував проти задоволення зустрічного позову, посилаючись на те, що ніякого психічного тиску на відповідача не чинив, крім того грошові кошти передавав відповідачу без свідків.  

 Відповідач  за первісним позовом у відкритому судовому засіданні  позовні вимоги за первісним позовом не визнав, посилаючись на той факт, що борг виник не між фізичними особами, а з господарської діяльності фірми «Янтарь» та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1», керівниками яких є сторони по справі. Розписка писалася ним під психічними впливом позивача ОСОБА_1, який використав залежний стан відповідача, який виразився у наявній заборгованості що існувала між фірмами. Фактично гроші він не отримував. Пояснив суду, що психічний вплив, чинився позивачем шляхом погроз звернутися до господарського суду з позовом щодо стягнення суми боргу з відповідача.  Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

 Суд, заслухавши пояснення  сторін, допитавши свідків та   перевіривши письмові матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

 В судовому засіданні встановлено, що 15 грудня 2006 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до умов цього договору позивач  за первісним позовом позичив відповідачу грошову суму у розмірі 58500 грн. з терміном повернення до 31 грудня 2007 року (а.с. 5).

Факт отримання грошових коштів у розмірі 58500 грн. відповідачем за первісним позовом також підтверджується розпискою вчиненою у письмовій формі (а.с.30).

Але в подальшому відповідач за первісним позовом відмовилася від повернення грошових коштів, встановлених договором позики.  

В силу ст. 1047  ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів  громадян, а у випадках, к коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлено розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 вказав суду, що був присутній при розмові сторін 15 грудня 2006 року.  Позивач ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 якісь розрахунки, сторони почали суперечити після чого ОСОБА_2 під диктовку ОСОБА_1. написав розписку, в противному випадку останній  погрожував звернутися до суду з вимогою про стягнення суми боргу з ОСОБА_2

 Свідок ОСОБА_4 показав суду на те, що був присутній при розмові між сторонами, коли ОСОБА_1 вимагав у ОСОБА_2 повернути суму коштів за поставлений товар, в противному випадку обіцяв звернутися до суду та накласти арешт на майно  фірми «ІНФОРМАЦІЯ_2». Після чого ОСОБА_2 написав розписку. Коли відбувалася ця розмова точно не пам’ятає.

 Викладені обставини справи дають підстави прийти суду  до висновку, що до позивача за зустрічним позовом, не був застосований психічний вплив з боку відповідача, який виразився у погрозі звернутися до суду щодо стягнення суми боргу  в розумінні ст. 231 ЦК України.

 Так для погроз психічного характеру потрібно їх протизаконність, тобто особа яка погрожує не повинна мати права на т і дії, з якими поєднуються страждання для того кому погрожують. Можливість захисту свого права в судовому порядку, тобто вирішення спору в правовому полі у встановленому законом порядку не може бути визнаний судом психічним тиском, що чинився ОСОБА_1 на ОСОБА_2 при написанні ним боргової розписки.

 Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що  позивач за зустрічним позовом при написанні боргової розписки мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача при цьому було вільними, договір був вчинений у формі встановленій законом та був спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, що відповідає положенням ст. 203 ЦК України.

Посилання відповідача за первісним позовом, що розписка не містить в собі інформації про отримання ним зазначеної суми грошей не може бути взяте судом до уваги, та покладене в обґрунтування рішення, оскільки остання містить в собі підтвердження боргових зобов’язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 у розмірі 58500 грн.

Також безпідставними є заперечення відповідача за первісним позовом, що фактично боргові зобов’язання виникли між двома юридичними особами фірмою «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1». Як вбачається із письмових матеріалів справи, а саме розписки написаною власноручно  ОСОБА_2 як фізичною особою, спірні правовідносини виникли між двома фізичними особами, а тому вони не можуть бути підставою для відмови у задоволенні первісного позову. Наявність у справі договору між фірмою «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» на поставку сільськогосподарської продукції  та платіжних документів між цими підприємствами не спростовують вищевикладених обставин справи та не змінюють суб’єктивного складу спірних правовідносин.

Виходячи з викладеного суд вважає обґрунтованими вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 58500 грн.

 Враховуючи, що позивач за зустрічним позовом не довів в судовому засіданні, що договір позики був укладений під впливом насильства  та тяжкої обставини  як того вимагає закон, його позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

 Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст. 88 ЦПК України відповідно до якої, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені  судові витрати.  Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються  позивачеві пропорційно до розміру  задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1. підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір  у розмірі 585 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 30 грн. 00 коп.

 Виходячи з виклад еного, керуючись ст.ст. 203, 231, 525, 526, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88,158 ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

 Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

 Стягнути з  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженцяІНФОРМАЦІЯ_2, працює директором фірми «ІНФОРМАЦІЯ_2», зареєстрований по АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1   суму боргу у розмірі 58500 грн. 00 коп. та сплачені судовий збір у розмірі 585 грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн. - всього 59115 грн. 00 коп.

 У задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Жовтоводського міського суду у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про намір оскаржити судове рішення і поданням  після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя