Справа № 2- 1040/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 2 6 жовтня  2009 року Жовтоводський міський суд у складі:

головуючого судді:              Чепурнова Д.В.,

при секретарі:               Кіняк Т.Ю.,

 з участю позивача:                 ОСОБА_1,

представника відповідача:            Акусок О.О.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда» про стягнення заробітної плати середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Восток-Руда» в якій зазначає, що  з 06.09.2005 р. по 05.08.2009 р. працював на підприємстві ТОВ «Восток-Руда». 05 серпня 2009 р. позивач звільнився з підприємства відповідача за власним бажанням  в зв’язку із  невиконанням відповідачем законодавства про працю, умов колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України про що було видано наказ № 240/лс від 05.08.09 р. але в день звільнення позивачу не була виплачена заробітна плата у розмірі 10405 грн. 32 коп. В зв’язку з порушенням строків виплати сум які належать вивільненому працівнику підприємство повинно сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки у розмірі 6535 грн. 80 коп. за 60 календарних днів виходячи із середньоденного заробітку у розмірі 108 грн. 93 коп. Також вважає, що діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка виразилася у втраті нормальних життєвих зв’язків і вимагає у позивача організації додаткових зусиль для організації свого життя, моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 1000 грн.

У зв’язку з викладеним позивач просив стягнути з відповідача невиплачену йому при звільненні суму заробітної плати у розмірі 10405 грн. 32 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 6535 грн. 80 коп., а також моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

 У відкритому  судовому засіданні позивач повністю уточнив позовні вимоги просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в період з  05 серпня по 26 жовтня 2009 року, тобто на момент постановлення рішення суду, за 81 календарних днів у розмірі 8823 грн.  33 коп. підтримав уточнені позовні вимоги просив задовольнити позов в повному обсязі.

 Представник в ідповідача у відкритому судовому засіданні позов визнала частково, була згодна із заборгованістю по виплаті заборгованості по заробітній платі в іншій частині позовних вимог просила відмовити. В обґрунтування своїх заперечень посилалася на той факт, що затримка розрахунку  заробітної плати виплачується лише за наявності вини власника або уповноваженого ним органу. Так в зв’язку із світовою фінансовою кризою, яка найбільше вплинула на гірничо-металургійний комплекс України  підприємство відповідача опинилося у скрутному фінансову становищі в зв’язку  із   знеціненням продукції яку виробляє підприємство та зменшення попиту на її продаж.

 Суд вислухавши пояснення  позивача, представника відповідача та вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

 З  06 вересня 2005 року по 05 серпня 2009 року позивач працював на підприємстві відповідача   (а.с.3).

 Наказом №  240/лс від 05 серпня 2009 року позивач був звільнений з посади майстра дільниці загрузки та вигризки руди ТОВ «Восток-Руда»  за власним бажанням в зв’язку з невиконанням адміністрацією законодавства про труд, умов колективного договору на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 4).

Згідно з довідкою № 108 від 09.09.2009 року заборгованість по заробітній платі підприємства ТОВ «Восток-Руда» перед працівником ОСОБА_1 при звільненні становить 10405 грн. 32 коп. Середньоденна заробітна плата позивача складає  108 грн. 93 коп., середньомісячна заробітна плата складає 2342 грн. 00 коп. (а.с.5).

 На  звернення позивача до підприємства з вимогою погасити заборгованість підприємство не відреагувало. Таким чином суд приходить до висновку, що зі сторони позивача були вжиті усі можливі заходи щодо отримання належних працівникові  сум при звільненні.

 З моменту звільнення з підприємства позивач не працював .

 Сума  заборгованості по заробітній платі у розмірі 10405 грн. 32коп., яка підлягала виплаті при звільненні позивачу на день розгляду справи не виплачена.

Частиною 7 ст. 43 Конституції України гарантовано захист законом право громадян на своєчасне одержання винагороди за працю.

 В силу ст. 116 цього ж Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.  КЗпП України  а саме частиною 1 статті 117 передбачено один із способів такого захисту – в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація  повинні виплатити працівникові  його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

 Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, а саме п. 20 передбачено, що якщо працівникові не були виплачені  належні  йому платежі  при звільненні, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

 Виходячи з викладеного вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі  10405 грн. 32 коп. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи   з 05.08.09 р. по  26.10.09 р. виходячи із середньоденного заробітку – 108  грн. 93 коп. є правомірними та таким, що ґрунтуються  на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

В той же час суд вважає, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку повинен бути визначений у розмірі  6317 грн. 94 коп., при цьому суд виходить із розрахунку не 81 календарних днів, як зазначив позивач, а саме - 58 робочих днів за період з 05 серпня 2009 року по 26 жовтня 2009 року (108,93х58) = 6317 грн. 94 коп. при цьому враховані положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

А тому враховуючи положення п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, щодо пропорційності відшкодування середнього заробітку розміру спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в меншому розмірі, ніж просив позивач, а саме у розмірі 3931 грн. 20 коп.

Посилання представника відповідача на світову фінансову кризу, яка вплинула на гірничо-металургійний комплекс України, в тому числі і на  підприємство відповідача в зв’язку з чим останнє опинилося у скрутному фінансову становищі, не звільняє підприємство відповідача від обов’язку своєчасно розрахуватися з працівником в день його звільнення, який закріплений нормами вищевказаних законів та гарантований Конституцією України.

 Крім того, відповідно до  положень ст. 2371 КЗпП України суд вважає, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100 грн., оскільки невиплата позивачу сум, що належали йому від підприємства в день звільнення є порушенням  діючого законодавства за яке передбачена відповідальність – все це призвело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв’язків і вимагало додаткових зусиль по організації свого життя позивачем. Визначаючи такий розмір моральної шкоди суд виходить з вимог розумності і справедливості, враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача.

 В силу ч.2, 3 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, таким чином з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави у розмірі  167 грн. 23 коп. – за вимоги майнового характеру та 08 грн. 50 коп. – за вимоги немайнового характеру – всього 175 грн. 73, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

 Виходячи з виклад еного, керуючись ст. ст. 116, 117, 2371 КЗпП України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, ст.ст. 10, 11, 57,60, 158 ст.ст. 212-215, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

 Позов  ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда» про стягнення заробітної плати середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.

 Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда», код ЄДПРОУ 19354901 що розташоване по пров. Капітальному, буд. 2 в м. Жовті Води на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні заробітну плату у розмірі 10405 грн. 32 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 6317 грн. 94 коп., моральну шкоду у розмірі 100 грн. - всього 16823 грн. 26 коп.

 Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць у розмірі  2342 грн. 00 коп. допустити до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити в зв’язку їх необґрунтованістю.

 Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда», код ЄДПРОУ 19354901 судовий збір на користь держави в розмірі 175 грн. 73 коп.

 Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда», код ЄДПРОУ 19354901 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи  у розмірі 120 грн.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Жовтоводського міського суду у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про намір оскаржити судове рішення і поданням  після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя