Справа № 2а-3925/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И
м. Ковель 05 жовтня 2009 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Панасюка С.Л.,
за участю секретаря Віндюк Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командира Рівненської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій посадової особи при накладенні адміністративного стягнення та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 22 серпня 2009 року, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 заявлено адміністративний позов до Командира Рівненської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_2 (далі – відповідач) про визнання неправомірними дій посадової особи при накладенні адміністративного стягнення та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 22 серпня 2009 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, згідно постанови від 22 серпня 2009 року, винесеної відповідачем, його притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Суть правопорушення полягає в тому, що він 07.08.2009 року о 13 годині 56 хвилин на 313 км автодороги Київ-Чоп, керуючи автомобілем, порушив правила перевезення великовагового вантажу – під час перевезення навантаження на здвоєну вісь перевищувало допустиме - 16 т. Без дозволу ДАІ рухався з масою 18 т. 660 кг. Вважаючи дії відповідача щодо винесення зазначеної вище постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності неправомірними, а постанову про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною, позивач вказує на те, що відповідно до подорожнього листа він виконував поставлене завдання по перевезенню молока в кількості 14 т. Завантаження проходило на молокозаводі м. Новоград-Волинський Житомирської області, на якому відсутні засоби вимірювання навантаження на осі. Цистерни були завантажені під горловину для забезпечення безпеки руху. Оскільки згідно результатів здійснення габаритно-вагового контролю повна маса транспортного засобу становила 24,55 т., що відповідає допустимим нормам та вимогам реєстраційного свідоцтва, де зазначена повна маса – 26500 кг., тобто 26,5 т., позивач вважає, що при завантаженні автомобіля він повністю дотримався ПДР України та вимог щодо норми максимального навантаження. Самостійно, без спеціальних вимірювальних (вагових) приладів, визначити навантаження на осі він не мав можливості, а тому й вважає, що його вини у перевищенні навантаження на осі немає. Крім цього, позивач вважає, що при зважуванні відповідачем допущено порушення "Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування", зокрема щодо встановлення пересувного пункту габаритно-вагового контролю та способу вимірювання маси автомобіля, оскільки вантаж був специфічним (рідина - молоко). Вважає, що при зважуванні даного автомобіля слід би було надати рідині спокійного стану (на момент зважування вона могла рухатись) та можливості зайняти повністю горизонтальне положення. Позивач, покликаючись на порушення вказаного вище Регламенту, вказує на те, що якщо вважати, що автомобіль, яким він керував, після зважування виявився великоваговим, то персонал пункту мав би діяти відповідно до вимог Регламенту та мав би визначити суму плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування. Однак цю суму плати за проїзд ніхто не визначав, співробітники підрозділу ДАІ МВС України ніякого дозволу на рух не видавали, а лише склали протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином позивач вважає, що автомобіль, яким він керував, працівниками пункту та ДАІ не вважався великоваговим, а відтак відсутні підстави для притягнення його до відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність саме за порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Позивач вважає, що результати габаритно-вагового контролю в даному випадку не можуть слугувати належним доказом його вини у вчиненні вказаного відповідачем правопорушення, він діяв у точній відповідності до ПДР України, а відповідач, діючи неправомірно, притягнув його до адміністративної відповідальності безпідставно, не маючи для того відповідних доказів. Крім цього, позивач вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанові допустив ряд помилок та неточностей, невірно виклав суть правопорушення, допустив процесуальні порушення, зокрема: не зазначив марки автомобіля, яким перевозився вантаж, зазначив, що позивач рухався з масою 18т. 660 кг., тобто незрозуміло в чому саме полягає суть правопорушення, які вимоги, норми стандарти він порушив, допустив арифметичні помилки при обчисленні навантаження на осі, упустив посилання на відповідні пункти ПДР України, інші нормативно-правові документи. Позивач вважає, що пропустив строк оскарження постанови з поважних причин, оскільки розгляд справи та винесення постанови відбувались без його участі, а він дізнався про наявність такої постанови лише 29 серпня 2009 року після отримання відповідної поштової кореспонденції. Дізнатись раніше про наявність цієї постанови та відповідно про порушення його прав, він не міг ніяким чином.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 в позовній заяві просить поновити строк на оскарження постанови, визнати дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності неправомірними та скасувати постанову серії ВК № 020214 від 22 серпня 2009 року про притягнення його до відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП, як незаконну.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутності. Свою неявку в судове засідання пояснює частими та тривалими відрядженнями по місцю роботи. Позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, вважає, що позов підставний і підлягає задоволенню.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 22 серпня 2009 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Як вбачається з цієї постанови та протоколу про адміністративне правопорушення від 07 серпня 2009 року, суть правопорушення полягає в тому, що позивач 07 серпня 2009 року о 13 годині 56 хвилин на 313 км автодороги Київ-Чоп, керуючи автомобілем, порушив правила перевезення великовагового вантажу – під час перевезення навантаження на здвоєну вісь перевищувало допустиме - 16 т. Без дозволу ДАІ рухався з масою 18 т. 660 кг. Чим порушив вимоги п. 22.5 ПДР України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем наведено ряд обставин, якими він обґрунтовує свою непричетність до вчинення адміністративного правопорушення та неправомірність дій відповідача.
В суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин, які, крім того ж, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та жодним чином не заперечені відповідачем.
Так, згідно довідки ТзОВ Фірма "Бріс" ЛТД № 565 від 31.08.2009 року, позивач працює водієм – експедитором автоколони м. Ковель.
Згідно подорожнього листа № 131600 вантажного автомобіля, виданого 01.08.2009 року, позивачу було поставлено завдання перевезти 07.08.2009 року 14 т. молока з м. Новоград – Волинський в м. Дубно вантажним автомобілем (молокоцистерна) марки "Вольво", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Як стверджується позивачем, завантаження вказаної молокоцистерни проходило на молокозаводі м. Новоград – Волинський, на якому відсутні засоби вимірювання навантаження на осі транспортного засобу. Самі ж цистерни були завантажені під горловину, що й становило 14 т. вантажу.
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого Ковельським ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області, повна маса автомобіля "Вольво" (вантажна молокоцистерна), реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 26500 кг., тобто 26,5 т.
Згідно результатів здійснення габаритно-вагового контролю (довідка, акт), який проводився 07.08.2009 року на 313 км автодороги Київ – Чоп, фактична повна маса вказаного вище автомобіля становила 24,55 т., тобто не перевищувала ні допустимої маси (визначеної ПДР України – 38 т.), ні повної маси, визначеної в свідоцтві про реєстрацію автомобіля.
Таким чином, суд визнає підставним твердження позивача щодо дотримання ним вимог ПДР України щодо норми максимального завантаження автомобіля. Разом з тим, самостійно, без спеціальних приладів, визначити навантаження на осі автомобіля позивач не міг та й не був зобов'язаний, оскільки, знову ж таки, цистерни були завантажені під горловину, що відповідає правилам технічної експлуатації транспортного засобу, а тому мав всі підстави вважати, що таке завантаження передбачено та допускається підприємством – виробником транспортного засобу, а навантаження на осі в даному випадку має відповідати всім нормам та стандартам.
Крім цього, відповідно до п. 22.3(а, б) ПДР України, перевезення вантажу дозволяється за умови, що він не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху та не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним.
Зазначене вище завантаження молокоцистерн під горловину повністю відповідає вказаним вище вимогам ПДР України, оскільки не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху та не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним.
Таким чином позивач, здійснюючи перевезення зазначеного вантажу, повністю дотримався вказаних вище вимог ПДР України.
Підставним є також твердження позивача щодо ймовірних похибок вимірювання маси автомобіля на пункті габаритно-вагового контролю через специфіку вантажу (рідина). Зокрема, як вбачається з акту № 249 від 07.08.2009 року про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень, працівниками пункту габаритно-вагового контролю характеристика вантажу не визначалась та не враховувалась при зважуванні (п. 5 "Характеристика вантажу" вказаного акту не заповнений). Разом з тим, при вимірюванні маси навантаженого автомобіля характеристика вантажу має суттєве значення, оскільки ймовірний рух рідини в цистерні (вона не може перебувати в стані спокою під час руху автомобіля через пункт зважування) може давати значні похибки у вимірюваннях та, на противагу, інші види вантажів (подільні, неподільні, тверді, сипучі, інші) такої похибки давати не будуть, оскільки перебувають на момент зважування в нерухомому стані.
Крім цього, як вбачається з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП - "Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".
Відповідно до вимог п.п. 3.14.-3.17. "Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування", затвердженого Наказом Державної служби автомобільних доріг України, Міністерства внутрішніх справ України від 07.05.2008 року № 219/198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.08 р. за № 800/15491 (далі – Регламент), якщо за результатами габаритно-вагового контролю встановлено, що параметри транспортного засобу перевищують нормативно допустимі параметри (пункт 22.5 ПДР України) більш ніж на 2%, транспортний засіб є великоваговим та/або великогабаритним. У цьому разі на підставі довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю начальник пересувного пункту складає акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та/або акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів. Акти складаються у двох примірниках і підписуються начальником та оператором пересувного пункту габаритно-вагового контролю, а також водієм транспортного засобу, параметри якого перевищують нормативно допустимі. Начальник пересувного пункту відповідно до формули розрахунку (пункт 30 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю) та Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 27 червня 2007 року № 879, визначає суму плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування. Водій великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вносить в установленому законодавством порядку плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування, після чого йому співробітники підрозділу Державтоінспекції МВС України видають дозвіл на рух.
Як стверджується позивачем та жодним чином не заперечено відповідачем, будь-яка плата за проїзд автомобільними дорогами не нараховувалась та ним не сплачувалась, будь-які дозволи на рух співробітниками підрозділу Державтоінспекції МВС України позивачу не видавались. Ця обставина повністю підтверджується вказаним вище актом № 249. Зокрема згідно п. 15 цього акту вжитими заходами є лише складання протоколу, а розмір нанесених збитків (п. 17 акту) та реквізити для сплати компенсації збитків (п. 18 акту) не зазначені взагалі. Відсутні також будь-які відмітки про видачу дозволу на подальший рух дорогами загального користування.
Аналіз зазначених вище вимог Регламенту та дійсних обставин справи дає суду підстави зробити висновок про те, що ні працівниками пункту габаритно-вагового контролю, ні співробітниками підрозділу Державтоінспекції МВС України автомобіль "Вольво" не вважався великоваговим. В іншому ж випадку вони мали б діяти у відповідності вказаних вище вимог Регламенту. Таким чином, оскільки зважуванням не встановлено, що автомобіль є великоваговим, то, відповідно, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів. За таких обставин в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Позивач, виконавши основні вимоги ПДР України щодо перевезення вантажу, не знав, не міг знати та не міг передбачати про перевищення навантаження на осі транспортного засобу, не вчинив жодної дії яка безпосередньо потягла за собою порушення вимог ПДР, тобто він не вчиняв правопорушення ні умисно, ні з необережності (ст.ст. 10, 11 КУпАП), а відтак його вина у вчиненні правопорушення відсутня.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Суд визнає переконливими доводи позивача щодо того, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови вказані вище норми закону не застосовував, оцінку доказів вчинення правопорушення не проводив, не досліджував інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що потягло за собою притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тобто діяв неправомірно.
Відповідач жодним чином не заперечив всіх інших обставин, стверджених позивачем, а тому, за вказаних вище обставин, права позивача, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушені неправомірними діями відповідача щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення з вини відповідача.
Суд визнає достатніми докази того, що позивач пропустив передбачений ст. 289 КУпАП строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення з поважних причин, оскільки він, хоча й знаючи про дату, час та місце розгляду справи, будучи відсутнім при розгляді справи, дізнався про порушення його прав лише після отримання відповідної поштової кореспонденції. Немає жодних підстав для висновку, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів раніше, тобто в день винесення постанови. Доказів щодо цього відповідач не подав. Позивач мав усі підстави вважати, що справа буде розглянута за його відсутності у відповідності до чинного законодавства та буде закрита за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення і такі його сподівання були обґрунтованими. Таким чином позивач не мав реальної можливості у встановлені строки оскаржити постанову, а тому цей строк підлягає поновленню.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, вважає, що для відновлення останнього необхідним і достатнім є визнання дій відповідача щодо накладення адміністративного стягнення неправомірними, визнання протиправною та скасування вказаної вище постанови по справі про адміністративне правопорушення, що позивач і просить.
Таким чином суд повно, всесторонньо та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності слід визнати неправомірними, а постанову серії ВК № 020214 від 22 серпня 2009 року, винесену відповідачем, по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 510 грн. слід визнати протиправною та скасувати цю постанову.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 71, 72, 86, 112, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, на підставі ст.ст. 9, 33, п. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, ст.ст. 280, 287, п. 3 ч. 1 ст. 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Заявлений адміністративний позов ОСОБА_1 до Командира Рівненської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій посадової особи при накладенні адміністративного стягнення та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 22 серпня 2009 року задовольнити повністю.
Поновити пропущений ОСОБА_1 строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в адміністративному суді.
Визнати неправомірними дії Командира Рівненської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_2 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВК № 020214 від 22 серпня 2009 року, винесену Командиром Рівненської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 510 (п’ятсот десять) гривень.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
ГОЛОВУЮЧИЙ: С.Л.ПАНАСЮК