У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.06.06                                                                                       Справа №22/159

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Яценко О.М. судді  Яценко О.М.    , Кагітіна Л.П.  , Шевченко Т. М.

при секретарі Соколові А.А.

за участю:

представників позивача: Суханова Є.В. - довіреність №01-967 від 19.06.2006р., юрист академії;

представників відповідача: Базель І.О. - довіреність №7 від 21.06.2006р., юрист;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Одяг”,            м. Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2006 року у справі № 22/159

за позовом: Таврійської державної агротехнічної академії, м. Мелітополь Запорізької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Одяг”, м. Мелітополь Запорізької області

про визнання права власності та витребування майна з володіння відповідача

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Одяг”, м. Мелітополь Запорізької області

до відповідача: Таврійської державної агротехнічної академії, м. Мелітополь Запорізької області

про визнання права власності

     Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1792 від 22.06.2006р. справа № 22/159 передана для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий: Яценко О.М., суддів: Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М.

     Колегія суддів прийняла справу до провадження.

     За згодою представників сторін у судовому засідання 22.06.2006 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.  

     Рішенням від 06 квітня 2006р. (суддя Скиданова Ю.О.) позов задоволено: визнано за Таврійською державною агротехнічною академією право власності на не житлове приміщення загальною площею 38,8 кв.м.; витребувано з володіння товариства з обмеженою відповідальністю “Одяг” на користь Таврійської державної агротехнічної академії житлове приміщення загальною площею 38,8 кв.м.; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Одяг” 232 грн. 70 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Таврійської державної агротехнічної академії 85 грн. 00 коп. державного мита.

     Рішення господарського суду мотивоване нормами Закону України «Про власність»  та статтями 316,317,319,387 та 392 ЦК України.

     Не погоджуючись з рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Одяг» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю, прийняти нове рішення у справі, відмовивши в задоволенні первісного позову та  задовольнивши зустрічні позовні вимоги. При цьому заявник апеляційної скарги посилається на наступні обставини: суд не врахував повноту та об’єктивність аналізу всіх фактичних обставин та доказів наявних в справі; право власності на спірне приміщення до позивача перейшло від орендного підприємства індпошиву та ремонту одягу на підставі договору купівлі-продажу; приміщення знаходиться на балансі позивача, на нього нараховуються амортизаційні відрахування у відповідності до чинного законодавства; позивач відкрито протягом тривалого часу володів приміщенням, ніяких претензій зі сторони відповідача не було, вимоги про укладення будь-яких правових договорів від нього не надходило.

     В запереченнях на апеляційну скаргу Таврійська державна агротехнічна академія вважає рішення суду законним та обґрунтованим, таким що правильно встановлює юридичну сутність і характер спірних взаємовідносин: у відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини законності набуття академією права власності на студентсько-побутовий павільйон при розгляді господарським судом справи № 4/155 є преюдиціальними; академія є власником спірного приміщення з 1972 року, приміщення розташоване на земельній ділянці, яка відведена інституту.

     В судовому засіданні представники сторін підтвердили доводи апеляційної скарги та заперечення на неї.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

     Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

     Згідно статті 392 Цивільного кодексу України  власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, який засвідчує це право. Потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншою особою або оспорюється нею. Метою використання вказаного позову є усунення  невизначеності відносин власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач або тримання документа, що засвідчує його права власності та був раніше втрачений ним..

     Підставою вказаного позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та стаття 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права власності як способу захисту цивільних прав та інтересів.

     Оскільки право власності Таврійської державної агротехнічної академії (правонаступника Мелітопольського інституту механізації сільського господарства) – далі Академія, оспорювалось товариством з обмеженою відповідальністю «Одяг»-далі Товариство, Академія звернулась до суду про визнання права власності на приміщення площею 38,8 кв. метрів  за адресою  по проспекту Б. Хмельницького, 20 в м. Мелітополь Запорізької області. При цьому в обґрунтування свого права власності на спірне приміщення Академія посилалась на рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 28.10.1992 року № 282/11 «Про студентсько-побутовий павільйон МІМСГа» - а.с.7.

     Господарський суд правомірно у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України застосував з’ясовані при розгляді господарським судом справи № 4/155 ( оскарження заявником апеляційної скарги рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 28.10.1992 року № 282/11 ) обставини, які свідчать про право власності на спірне приміщення Академії – а.с.62. Це, зокрема, відсутність правовстановлюючих документів на спірне приміщення у орендного підприємства по індпошиву та ремонту одягу, відсутність передачі управлінням побутового обслуговування останньому спірного приміщення, відсутність державної реєстрації спірного приміщення на момент прийняття виконавчим комітетом рішення від 20.10.1992 року № 282/11, розташування спірного приміщення на земельній ділянці Академії, яка їй передана в постійне користування.

     Суд першої інстанції також обґрунтовано з посиланням на статтю 13 Конституції України, статтю 20 Господарського кодексу України, статті 316, 317, 319 Цивільного Кодексу України та Закон України «Про власність» задовольнив первісні позовні вимоги Академії про витребування свого майна (спірного приміщення ) з володіння Товариства, яке займає вказане приміщення без належних правових підстав.

     Доводи апеляційної скарги спростовуються наступними обставинами:

     Рішення господарського суду Запорізької області у справі № 4/155 набрало законної сили та є обов’язковим для виконання на всій           території України. Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що факти встановлені рішенням господарського суду  під час однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. В силу статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються правами та несуть обов’язки сторони у справі. Обставини, на які посилається Товариство в обґрунтування свого права власності на спірне приміщення, розглянуті та їм надана правова оцінка судом при розгляді справи № 4/155.

     Вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

     Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і  вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

     Відсутність вимоги Академії (Інституту) до Товариства про укладення будь-якого договору, який би свідчив про правомірність володіння та користування спірним приміщенням, не може свідчити про право власності Товариства на вказане приміщення. Більш того, в апеляційній скарзі Товариство не заперечувало факт знаходження інших осіб в спірному приміщенні на правах оренди.

     За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

     Судові витрати покласти на заявника.

     Керуючись ст. 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Одяг» м. Мелітополь Запорізької області  на рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2006р. у справі №  22/159  залишити без задоволення.

     Рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2006р. у справі № 22/159-без змін.

  

Головуючий суддя Яценко О.М.

 судді  Яценко О.М.  

 Кагітіна Л.П.  Шевченко Т. М.