Справа №2- 671/2009

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2009 року                                 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого: судді Стадника І.М.,

при секретарі Барановій О.М.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_3 (на підставі ордера),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час, заборгованості за аліментами на утримання дітей та призначення аліментів у твердій грошовій суму, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час і заборгованості за аліментами на утримання дітей та призначення аліментів у твердій грошовій сумі.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що за час спільного з відповідачем проживання в шлюбі у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження.

3 березня 2006 року Вінницьким районним судом Вінницької області прийнято рішення за її позовом до ОСОБА_2 щодо стягнення з нього позичаючи з 2 лютого 2006 року аліментів на користь дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дітей.

Оскільки з часу вступу рішення у законну силу її колишнім чоловіком ОСОБА_2 аліменти сплачувалися вкрай нерегулярно та у сумах, що є значно нижчими від його щомісячних доходів, просить стягнути з останнього на її користь аліменти за минулий час та заборгованість за аліментами, несплаченими на утримання дочки та сина (до 12.06.2007 року), з 2.02.2006 року в сумі 30000 грн.

Крім того, у зв’язку з нерегулярністю, мінливістю доходу відповідача та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи: ухиленням відповідача від сплати аліментів, приховуванням реальної заробітної плати (доходу), просить встановити аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн.

Просить також стягнути з відповідача на її та неповнолітньої дочки користь 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача, а також винести та направити до прокуратури Вінницького району окрему ухвалу щодо дій ОСОБА_2, які містять склад злочину, що передбачений ст. 164 КК України – ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 позов підтримали на умовах, викладених у позовній заяві і просили задовольнити повністю.

ОСОБА_1 будучи допитаною за правилами допиту свідків суду показала, що з часу розлучення ОСОБА_2 недбало відноситься до утримання своїх дітей та ухиляється від сплати аліментів, присуджених рішенням суду, доказами чого є документи про його реальні доходи. Рішення Вінницького районного суду від 3 березня 2006 ніхто не відміняв і він зобов’язаний його виконувати, проте не робить цього. Так, впродовж 2006-2008 років ОСОБА_2 із затримками сплачував аліменти, які не відповідають його реальним доходам і на її думку розмір аліментів мав бути набагато більшим і 30000 грн., які вона просить стягнути, є мінімальним розміром заборгованості. За її попередніми розрахунками, які вона не може представити суду, реальний розмір заборгованості на момент розгляду справи складає біля 200000 грн. Вона зверталася зі скаргами на дії державного виконавця, який займався даним виконавчим провадженням до начальника ДВС, а також подавала скаргу до суду, яка була залишена без розгляду.

В серпні 2008 року вона звернулася до державного виконавця із заявою про відмову від примусового виконання рішення суду та забрала виконавчий лист. Пізніше відмовилася від своєї заяви, оскаржувала постанову про закриття виконавчого провадження і повторно подавала виконавчий лист, проте рішення за результатами розгляду даних звернень представити суду не може.

Вона самостійно утримує дітей і не отримує жодної допомоги від чоловіка. Так, за період часу з 1 січня 2009 року по 10 вересня 2009 року (9 місяців) її витрати на утримання дочки склали: проїзд в громадському транспорті – 169 грн. на місяць, харчування – 130 грн. на місяць, навчання в художній школі-студії – 2000 грн. весь період, шкільне та художнє приладдя – 257 грн., засоби гігієни – 77 грн. на місяць, мобільний зв’язко – 30 грн. на місяць, лікування – 201 грн., також лікування в клініці «Мітера» - 881,36 грн., поїздки на конкурси та виставки – 465,47 грн., оплата навчання в школі – 270 грн. Всього за підрахунками позивачки за вказаний період нею витрачено на утримання дитини 7486,11 грн.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 суду показала, що за весь час, поки ОСОБА_2 зобов’язаний до сплати аліментів і злісно та регулярно їх не сплачує, дитина жодного разу не була на морі, живе в поганих умовах, що спричиняє їй і дитині душевні страждання.

Просить позов задовольнити повністю.

Відповідача ОСОБА_2 позов визнав частково – погоджується на сплату аліментів на утримання дитини на майбутнє, проте в частці від заробітку - ј частину від віх видів його заробітку (доходу).  Будучи допитаним за правилами допиту свідків суду показав, що після винесення судом рішення про стягнення з нього аліментів та відкриття відповідного виконавчого провадження він сплачував аліменти. Через нерегулярність доходів іноді допускав затримки з виплатою аліментів на 1-2 місяці, але потім погашав заборгованість. В жовтні 2008 року виконавче провадження за заявою стягувачки – позивачки ОСОБА_1 закрите і він погасив заборгованість в розмірі 850 грн., яка існувала на той час. На момент розгляду справи заборгованості за аліментами не має, не працює, шукає роботу, а тому не може сплачувати аліменти у розмірі, про який просить позивачка. Раніше займався підприємницькою діяльністю в галузі будівництва, а саме – торгівлею будівельними матеріалами. Має батьків пенсійного віку. За місцем реєстрації проживати не може через постійні конфлікти з боку позивачки. В одній із кімнат його половини будинку проживає дочка, на яку позивач просить стягувати аліменти.

Неповнолітній свідок ОСОБА_5 – дочка сторін, суду показала, що  витрати матері на її утримання на її думку складають біля 500 грн. на місяць. Допомога від батька носить разовий характер, зокрема купив на її прохання джинси вартістю біля 100 грн., тоді як матір купила взуття (2 пари по 170 грн.), дублянку за 340 грн., блузку, гольф по 75 грн. кожна тощо. Дійсно живе у кімнаті в батьковій половині будинку.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено наступні обставини справи та правовідносини, які випливають з них.

Згідно з рішенням Вінницького районного суду від 3 березня 2006 року (а.с. 10) задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та постановлено стягувати з відповідача на користь позивачки на утримання двох дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 2 лютого 2006 року.

Вивченням матеріалів виконавчого провадження (справа №2-369 від 15.03.2006 року) встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання даного рішення суду за заявою позивачки від 20.03.2006 року відкрите 23.03.2006 року.

В 2006 році ОСОБА_1 кілька разів зверталася до державного виконавця із заявами про оголошення розшуку ОСОБА_2, хоча в матеріалах виконавчого провадження наявні заяви від нього про те, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 Вінницького району.

За заявою позивачки 30 жовтня 2006 року було зроблено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, згідно з яким станом на 01.10.2006 року ОСОБА_2 необхідно було сплатити 1853 грн. 40 коп., згідно квитанцій боржник сплатив стягувачу 1800 грн., а заборгованість склала 53,40 грн.

В жовтні 2007 року ОСОБА_2 надано державному виконавцю довідку про доходи, згідно з якою загальна сума його чистого доходу за період з 01.06.2006 року по 31.12.2006 року становила 6468,00 грн., а за період з 01.01.2007 року по 15.10.2007 року – 5270 грн., а Вінницькою МДПІ державній виконавчій службі надано звіти суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку за І-IV квартал 2006 року і за І-IV квартал 2007 року.

Згідно з розрахунком нарахування сплати аліментів від 31.10.2007 року, проведеним державним виконавцем Бараболею Н.А., за період з 02.02.2006 року по 15.10.2007 року підлягали сплаті як аліменти кошти в сумі 3596,80 грн., з яких сплачено згідно наявних документів кошти в сумі 2750 грн., а заборгованість станом на 16.10.2007 року становила 846,80 (3596,80-2750).

Державним виконавцем при цьому роз’яснено ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»,  у відповідності до якої за наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментах вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.

В листопаді-грудні 2007 року ОСОБА_2 сплачені аліменти в розмірі 360 грн., в січні-вересні 2008 року – в сумі 1560 грн., а в лютому та квітні 2009 року – 1200 грн., що підтверджується квитанціями, які є в матеріалах справи.

12 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до начальника відділу ДВС Вінницького РУЮ із заявою про повернення без виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів 1/3 частини у зв’язку з тим, що він не сплачує як потрібно аліменти, приховуючи свої доходи.

Постановою державного виконавця від 17.10.2008 року згідно вищевказаної заяви виконавчий документ повернуто стягувачу та роз’яснено право повторно пред’явити його для виконання в строк до 17.10.2011 року.

Після отримання виконавчого листа ОСОБА_1 не пред’являла його для примусового виконання, а в квітні 2009 року звернулася до суду з даним позовом.

Згідно з листом в. о. начальника відділу ДВС Вінницького РУЮ постанова про повернення виконавчого документа відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» в 10-денний строк до суду стягувачам не оскаржувалась.

Здійснення будь-яких нових розрахунків по завершеному виконавчому провадженню чинним законодавством України не передбачено.

Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону "Про виконавче провадження", а також у статтях 194 - 197 СК України.

Так, відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.

За наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментах вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 194, ст. 195 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Таким чином, визначення розміру заборгованості за аліментами судом може мати місце лише у випадку, якщо сторони не погоджуються з розрахунком, зробленим державним виконавцем під час виконавчого провадження.

Як випливає зі змісту ст. 194 СК України на момент проведення розрахунку виконавчий лист в будь-якому випадку має бути пред’явлений до виконання.

Останній розрахунок, який зроблений державним виконавцем в межах виконавчого провадження 31.10.2007 року стягувачем у встановленому порядку не оспорювався, зроблений на підставі довідки про доходи боржника і звітів суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку за 2006-2007 роки.

В той же час, посилання позивача на значно вищі доходи боржника, які він нібито отримував в цей період, не підтверджені матеріалами справи. Так, позивач «приблизно» визначаючи розмір доходів позивача, виходить з його ймовірних витрат на обслуговування кредиту, які за непідтвердженими документально розрахунками ОСОБА_1 мали б складати 328 доларів США або 2590 грн.  на місяць, тобто застосовує непрямий, витратний метод, тоді як розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати виходячи з правил ст. 74 Закону N 606-XIV, відповідних норм сімейного законодавства, а також постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146 (з наступними змінами) "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб".

На неодноразові пропозиції суду конкретизувати, яка ж сума з 30000 грн., які позивачка просить стягнути з відповідача, становить аліменти за минулий час, а яка – заборгованість за аліментами, навести відповідні розрахунки, позивач не відреагувала, зазначивши лише, що це «мінімум», який вона просить стягнути з відповідача.

Як пояснив ОСОБА_2, грошові кошти на придбання автомобіля і обслуговування кредиту, йому надає його брат, який є громадянином Республіки Молдова і має намір переїхати в Україну на постійне проживання.

Дійсно, в матеріалах справи (а.с. 122) наявна довідка про доходи, одержані за звітний період від 18.04.2007 року №1590/17, згідно з якою доходи, одержані за звітний період ОСОБА_2 становили 24706,00, причому дана довідка надана на підставі звітів СПД - платника єдиного податку від 04.01.2007 року та від 04.04.2007 року, які також є в матеріалах справи (а.с. 114-115) і які, як вже зазначалося вище, були враховані державним виконавцем (наявні в матеріалах виконавчого провадження) під час проведення розрахунку від 31.10.2007 року (а.с. 80).

Посилання позивачки на те, що відповідач злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання дитини спростовуються її ж розрахунком (а.с. 90), матеріалами виконавчого провадження, згідно з якими ОСОБА_2 з’являвся на виклики державного виконавця, надавав для звірки квитанції про перерахування аліментів ОСОБА_1, в розшуку не перебував, а відсутність за місцем реєстрації пояснював конфліктами з колишньою дружиною.

За умов, коли за заявою позивачки виконавче провадження закінчене і розрахунок розміру заборгованості по аліментах державним виконавцем не складався, в задоволенні позову ОСОБА_1 про безпосереднє визначення розміру заборгованості судом слід відмовити.

Щодо вимоги про встановлення (зміну) розміру стягуваних аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. на місяць, суд виходить з наступного.

Після рішення Вінницького районного суду від 3 березня 2006 року змінився як майновий, так і сімейний стан сторін. Так, вирішуючи справу в березні 2006 року суд виходив з того, що відповідач по справі мав постійний заробіток не надавав допомоги на утримання дітей в добровільному порядку. Син ОСОБА_4 в даний час досяг повноліття і аліменти на його утримання більше не підлягають стягненню.

Як встановлено судом, зараз відповідач не має постійного заробітку, шукає роботу, доходи від підприємницької діяльності є мінливими, а тому по справі з метою забезпечення інтересів неповнолітньої дитини наявні підстави для встановлення аліментів у твердій грошовій сумі.

Визначаючи розмір аліментів суд відповідно до ст. 182, 184 СК України враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини – здорова, перебуває на утриманні матері; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів – здоровий, відсутність у платника аліментів інших дітей чи утриманців.

Крім того, суд враховує розмір витрат позивачки на утримання дитини (за винятком тих, які є додатковими витратами, викликаними особливими обставинами, так як окрема вимога відповідно до ст. 185 СК України позивачкою не заявлялася), а також те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. № 835-VI розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 року встановлено в розмірі 701 грн. на місяць.

Оскільки мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини і зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, суд приходить до висновку, що розумним і справедливим буде розмір аліментів у твердій грошовій сумі щодо дорівнюватиме 350 грн. на місяць.

Вимога позивачки про стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором (п. 6).

Обов’язок матері, батька утримувати дитину та його виконання врегульовані Главою 15 СК України, норми якого не передбачають права на відшкодування моральної шкоди, заподіяної невиконанням або неналежним виконанням обов’язку сплачувати аліменти.

Крім того, позивачкою не доведено сам факт і розмір заподіяної діями відповідача моральної шкоди.

Суду не представлено договір про надання правової допомоги, на підставі якого ТОВ Юридична компанія «Провозахист-2006» прийняла від ОСОБА_1 2500 грн., представник позивачки працює в іншій організації, а тому судові витрати позивачки на розгляд даної цивільної справи документально не підтверджені і не можуть бути стягнутими з другої сторони.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження в Україні», ст. 18, 180, 182, 184, 191, 194-197 СК України, керуючись ст. 10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 згідно з рішенням Вінницького районного суду від 3 березня 2006 року.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, який проживає в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження в розмірі 350 (триста п’ятдесят) гривень щомісячно, починаючи з 6 квітня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття та з індексацією цієї суми відповідно до закону.

Відкликати з 6 квітня 2009 року виконавчий лист від 3 березня 2006 року №2-369/2006.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір в розмірі 51 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 7 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, що вжиті згідно з ухвалою Вінницького районного суду від 17квітня 2009 року.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано, або закінчення строку, встановленого для подання апеляційної скарги в разі її неподання.

Головуючий: