Справа №1-7 2007 p.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2007 року м.Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючої - судді Задорожної Л.І., з участю прокурора Бондаренка А.А., захисників - ОСОБА_1, адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі Паршегубі Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с.Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, позапартійного, із неповною середньою освітою, не одруженого, на утриманні 1 н\л дитина, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1, такий, що не має судимості, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м.Гайворон Кіровоградської області, українця, громадянина України, позапартійного, із середньою освітою, не одруженого, утриманців немає, працюючого різноробочим ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого АДРЕСА_2, раніше судимого - 02.06.2006 року Гайворонський районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.286 КК України до 4 років 6 міс. позбавлення волі з позбавленням права керувати ТЗ на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку 2 роки з покладенням обов'язків на підставі плі. 1,2,3 ч.І ст.76 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вчинили незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, поєднане з застосуванням погроз насильства, що не є небезпечним для здоров'я потерпілого.
Злочин скоєно за таких обставин:
09.07.2006 року близько 6 год. ранку потерпілий ОСОБА_6 приїхав у бар "Євробар" м.Гайворона випити кави. В барі він познайомився з підсудним ОСОБА_4, який в той час із компанією там відпочивав. ОСОБА_6 на пропозицію приєднався до їхньої компанії.
Згодом ОСОБА_6 погодився на прохання ОСОБА_4 завезти додому його з дружиною своїм автомобілем AUDI-80 д\н НОМЕР_1. Там вони продовжили спілкування з розпиванням спиртних напоїв. В ході розмов ОСОБА_6 сказав, що в його машині відламаний глушник, на що ОСОБА_4 запропонував звернутися до його знайомого авторемонтника ОСОБА_7, що вони і зробили.
Відремонтувавши глушник автомобіля, ОСОБА_4; ОСОБА_7 та ОСОБА_6 поїхали в с.Хащувате Гайворонського району випити пива. Дорогою зустріли підсудного ОСОБА_5, якого взяли із собою.
В ході спілкування ОСОБА_6 повідомив, що він живе в м.Іллічівську Одеської області. Довідавшись про це, ОСОБА_4 почав казати, щоб ОСОБА_6 повіз їх у м.Одесу на море. ОСОБА_6 відмовлявся, пояснюючи, що він приїхав в с.Вікнина Гайворонського району на декілька днів до батьків та на зустріч однокласників, яка має відбутися того дня. В цей час ОСОБА_6 зателефонували; після розмови він запросив
2
ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 поїхати з ним „на уху" до ставка в с.Затишок Уманського району Черкаської області, де відбувалась зустріч випускників школи - однокласників потерпілого ОСОБА_6, на що всі погодились.
Близько 12 год. підсудний ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем AUDI-80 д\н НОМЕР_1, що на праві особистої власності належить потерпшому ОСОБА_6, відкрито, скориставшись наявністю ключів в замку запалювання, шляхом вільного доступу, в присутності власника сів за кермо автомобіля. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 сіли на заднє сидіння, а ОСОБА_6, остерігаючись за збереженість власного автомобіля, сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля. Сідаючи в автомобіль, ОСОБА_6 був налаштований повернутись в с.Вікнина, доставивши пасажирів автомобіля до с.Хащевато, звідки вони могли б добратися додому в м.Гайворон.
Знаходячись біля ставка, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 декілька разів відходили від компанії і про щось між собою розмовляли. Це в поєднанні з їхнім устремлінням потрапити на море дало ОСОБА_6 підставу для підозри в намірах підсудних заволодіти його автомобілем. Через що ОСОБА_6, також остерігаючись за власну безпеку, домовився зі своїм товаришем ОСОБА_8, що той, відігнавши додому власний автомобіль, - поїде разом з ними.
Проїжджаючи повз домоволодіння ОСОБА_8 в с.Вікнина, ОСОБА_4, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вимогу ОСОБА_6 зупинити автомобіль біля будинку ОСОБА_8 не виконав.
Після цього ОСОБА_6, усвідомлюючи характер вчинюваних підсудними дій та сприймаючи їх як злочинні, почав вимагати припинення протиправних дій та зупинення автомобіля, у відповідь на що зі сторони ОСОБА_4 було вчинено погрозу застосування насильства до потерпілого. Після чого, ОСОБА_6 остерігаючись застосування до нього такого насильства, відчинивши двері, вискочив із автомобіля під час руху, підвернувши при цьому ногу.
ОСОБА_4 і ОСОБА_5, незаконно заволодівши автомобілем, продовжили рух в м.Одесу, при цьому обоє усвідомлюючи, що вчинене суперечить волі власника автомобіля ОСОБА_6
Дорогою ОСОБА_5 пересів за кермо, а ОСОБА_4 на переднє пасажирське сидіння автомобіля. Рухаючись по Ленінградському шосе м.Одеси вимогу працівників ДПС про зупинку ОСОБА_5 не виконав, а продовжив рух, намагаючись втекти. Однак згодом їх шляхом переслідування було затримано, а автомобіль вилучено працівниками ДПС УДАІ Одеської області.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 визнав себе винним в скоєнні незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_6 за вказаних обставин та дав детальні, послідовні пояснення про обставини вчинення ним злочину.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину визнав в тому, що він керував автомобілем ОСОБА_6 без доручення на право управління ТЗ і будучи позбавлений такого права вироком суду на З роки; що по-суті являється адміністративним проступком, строк на притягнення за який минув. По суті пред'явленого звинувачення ОСОБА_5 винним себе в скоєнні незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_6 за викладених обставин не визнав. Розбіжність із своїми показами під час досудового слідства пояснив застосуванням до нього насильства слідчим.
Винність підсудних у скоєнні незаконного заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з застосуванням погроз насильства, що не є небезпечним для здоров'я потерпілого, доведена зібраними та судом перевіреними між собою узгодженими доказами по справі, показами допитаних судом потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9 та показами підсудних.
Даючи оцінку доказам по справі, суд вважає, що в судовому засіданні знайшла своє ствердження вина підсудних в незаконному заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою, поєднаному з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, а їх дії кваліфікуються за ч.2 ст.289 КК України.
Суд розцінює доводи підсудного ОСОБА_5 у частині застосування до нього фізичного насильства як спосіб захисту з метою уникнення повної відповідальності за вчинене.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу підсудних .та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Злочин, інкримінуємий підсудним, є злочином тяжким.
Підсудні за місцем проживання характеризуються нейтрально, за місцем роботи, ОСОБА_4 - останнім, -
позитивно.
3
ОСОБА_5 раніше судимий, на шлях виправлення не став, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4 групою осіб, обоє перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, скоїли злочин. Вказані обставини суд визнає такими, які обтяжують покарання підсудних.
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_4 суд визнає добровільне відшкодування потерпілому заподіяного злочином збитку та щире каяття.
Обставин, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_5 по справі не вбачається.
Покарання повинно бути у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи викладені вище обставини, суд згідно ст.75 КК України приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_4 можливе без відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
При призначенні покарання суд також враховує і думку потерпілого ОСОБА_6, який просить суворо не карати підсудних і при наявності можливості не позбавляти їх волі.
Позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заявлений по справі потерпілим, доведений і підлягає задоволенню.
Згідно ч.З ст.1187 ЦК України позовні суми підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_5
Суд, керуючись ст.ст. 323, 324,343, 349 КПК України, -
ЗАСУДИВ:
Визнати винним і призначити покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.289 КК України у вигляді - 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням і встановити іспитовий строк 3 (три) роки.
На підставі п.п.2,3,4 ч.І ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Обрану відносно ОСОБА_4 міру запобіжного заходу - утримання під вартою - змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із залу суду.
Визнати винними і призначити покарання ОСОБА_5 за ч.2 ст.289 КК України у вигляді - 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02.06.2006 року остаточне покарання ОСОБА_5 визначити у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права керувати транспортними засобами.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити утримання під вартою.
Строк відбуття покарання рахувати з 11.07.2006 року.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 1500 грн. і на відшкодування моральної шкоди 2000 грн., а всього стягнути на користь потерпілого 3500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Речові докази по справі - автомобіль, переданий на зберігання потерпілому, після вступу вироку в законну силу залишити йому як власнику.
На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Кіровоградської області через Гайворонський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя Задорожна