Справа № 2-1444/2009
РІШЕННЯ
Іменем України
03 листопада 2009 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Стадника І.М.,
при секретарі Барановій О.М.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в районний суд із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 04.09.2006 року між ним та відповідачем укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1918 га за обумовленою ціною в розмірі 50500 грн., яку він сплатив відповідачу, та договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, натомість останній передав даний будинок та земельну ділянку йому у власність.
Укладені договори купівлі-продажу не були посвідчені нотаріально в зв’язку з ухилення відповідача від такого посвідчення.
Відповідно до реєстраційного посвідчення від 04.10.2006 року, виданого на підставі рішення третейського суду від 12.09.2006 року він є власником житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1. Аналогічним рішенням третейського суду договір купівлі-продажу від 04.09.2006 року земельної ділянки визнано дійсним.
Оскільки укладення цивільно-правових угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, позивач звернувся до районного суду і просить визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1918 Га, що розташована по АДРЕСА_1, укладений між ним та відповідачем 04.09.2006 року дійсним, так як на його думку вони з відповідачем досягли згоди щодо всіх істотних умов договору та визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали на умовах, викладених у позовній заяві та просили його задовольнити повністю. Зокрема, позивач пояснив, що 04 вересня 2006 року купив у ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1918 га., призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Договір було укладено в простій письмовій формі та повністю виконаний обома сторонами, проте в подальшому відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення і він звернувся до третейського суду, рішенням якого договір було визнано дійсним та визнано за ним право власності на дану земельну ділянку.
Відповідач ОСОБА_2. в судове засідання не з’явився, проте надіслав суду письмову, заяву про визнання позову та з клопотанням розглядати справу у його відсутність.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 вересня 2006 року ОСОБА_2. (Продавець), з одного боку, та ОСОБА_1 (Покупець), з іншого боку, уклали договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець продав, а покупець купив земельну ділянку площею 0,1918 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
Дана земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі рішення 15 сесії 4 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 16.07.2004 та відповідно до державного акта на право приватної власності на землю 21.03.2005 року зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010582800003.
В договорі вказані назви сторін, вид угоди, його предмет (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення), документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку, відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки та відсутність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Також сторони домовились про договірну ціну — 50500 грн. і порядок її оплати та інші зобов'язання.
Таким чином, сторони домовились щодо всіх істотних умов, які є обов'язковими для договорів даного виду згідно зі ст. 655 ЦК України і ст. 132 ЗК України.
Сума продажу одержана продавцем від покупця в момент підписання договору, про що вказано в самому договорі.
Позивач прийняв земельну ділянку у своє володіння і користування.
В свою чергу відповідач по справі передав у власність зазначене майно позивачу.
Претензій щодо істотних умов договору та його виконання сторони одне до одного не мають.
Також в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують правовий статус земельної ділянки та відсутність будь-яких обмежень і обтяжень щодо неї.
Згідно з ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Разом з тим, після укладення договору в письмовій формі та його повного виконання, що підтверджується письмовими доказами по справі, відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення.
Згідно з ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Проте, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилися від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч. 2 ст. 220 ЦК України).
Рішення третейського суду не є перешкодою для розгляду справи загальним місцевим судом, так як воно прийняте за межами компетенції третейського суду.
Таким чином, сторони досягли домовленості по всіх істотних умовах договору купівлі-продажу, виконали свої зобов'язання щодо оплати, передачі об'єкту договору, однак нотаріального посвідчення даний договір не має. З метою захисту майнових прав позивача ОСОБА_1 визнання позову відповідачем ОСОБА_2слід прийняти, а договір купівлі-продажу - визнати дійсними.
Щодо вимоги позивача про визнання права власності на відповідну земельну ділянку, то в її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Речові права на нерухоме майно (тобто земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення), їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них проводиться виключно державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" шляхом внесення записів до Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.
Таким чином, право власності на земельну ділянку виникає лише після реєстрації, внесення відповідного запису до Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.
Тому в частині вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 220, 655 ЦК України, ст. 132 ЗК України, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», керуючись ст. 10, 11, 60, 174 ч. 4, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати дійсним договір купівлі – продажу земельної ділянки площею 0,1918 га, яка розташована в АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 0520682803020030196 цільове призначення (використання) земельної ділянки – для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, укладений 04 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 якому дана земельна ділянка належала на підставі рішення 15 сесії 4 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 16.07.2004 та Державного акта на право приватної власності на землю 21.03.2005 року серії НОМЕР_1.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано, або закінчення строку, встановленого для подання апеляційної скарги в разі її неподання.
Головуючий: