категорія статобліку – 6.13
справа № 2а-5612/09/0470
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 вересня 2009 року м.Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Павловського Д.П.
при секретарі Шевченко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в :
10 квітня 2009р. до суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в якому позивач просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на свою користь заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за січень-березень 2005 року в сумі 198грн.42коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в УПФУ в Заводському районі м.Дніпродзержинська як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Станом на 15.01.2009р. заборгованість відповідача зі сплати фіксованої ставки становить 198,42грн. До цього часу сума заборгованості відповідачем не сплачена.
Від позивача 15.09.2009р. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, у якому він позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання не з’явився, п ро час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Однак, на адресу суду повернувся конверт із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Частиною 1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» передбачено, що якщо відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою. Крім того, згідно цього ж Закону на юридичну та фізичну особу – підприємця покладено обов’язок вносити зміни до Єдиного державного реєстру підприємців установ та організацій України у разі зміни місця проживання, місцезнаходження фізичної особи – підприємця або юридичної особи відповідно. Суд вважає, що він здійснив всіх заходів для повідомлення відповідача про судовий розгляд справи.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст.128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що заборгованість відповідача зі сплати фіксованої ставки становить 198,42грн. До цього часу сума заборгованості відповідачем не сплачена.
У судовому засіданні були досліджені також письмові докази: звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, акт звірки №491, корінець вимоги №Ф-62/76 від 02.10.2008р.
У відповідності до п.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України №1058-ІV) страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно із п.6 ч.2 ст.17 Закону України №1058-ІV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Як передбачено пп.4 п.8 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України №1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до пп.5.3.4 п.5.3 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (далі - Інструкція), страхові внески платниками, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплачуються ними за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, до 20 числа поточного місяця за попередній у фіксованому розмірі.
У відповідності до пп.5.3.1 п.5.3 розділу 5 Інструкції, визначення сум страхових внесків зазначеною категорією платників (що сплачують єдиний або фіксований податок) здійснюється на підставі даних річних розрахунків про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру внесків, отриманих від фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів.
Згідно із ч.2 ст.106 Закону України №1058-ІV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі - недоїмка).
З метою уникнення надмірної сплати страхових внесків платниками єдиного та фіксованого податків, у зв’язку з одночасною дією Закону №1058-ІV, та Указу Президента України від 03.07.1998 №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суми коштів, що спрямовуються до Пенсійного фонду України у вигляді частини ставки єдиного або фіксованого податків, зараховуються в рахунок сплати страхових внесків. Таке зарахування здійснюється органами Пенсійного фонду (згідно з листом Пенсійного фонду України від 21.12.2005р. №16515/03-03) на підставі пред'явлення страхувальником копій платіжних документів про сплату єдиного або фіксованого податків. Різниця між нарахованими страховими внесками та зарахованими сумами частки єдиного (фіксованого) податку за відповідний період повинна бути сплачена страхувальником у повному обсязі та в передбачений Законом №1058-ІV термін.
З набранням чинності з 01.01.2005р. Закону України №2285-ІV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" в редакції від 23.12.2004р. (далі - Закон №2285-ІV), відповідно до п.п.2,8 ст.45 та п.п.40,41 ст.73 Закону №2285-ІV, починаючи з 01.01.2005р., відділення Державного казначейства не здійснювали перерахування (перерозподіл) сум відповідних податків.
Зазначена ситуація призвела до виникнення боргу зі сплати страхових внесків підприємцями в першому кварталі 2005 року.
З 14.04.2006р. набрав чинності Закон України від 16.03.2006р. №3583-ІV «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - 1 кварталу 2005 року» (далі – Закон України №3583-ІV).
Відповідно до ст.1 Закону України № 3583-ІV, суми страхових внесків, сплачені суб’єктами підприємницької діяльності в період 2004 року - І кварталі 2005 року в складі єдиного та фіксованого податку, але не зараховані на їх особові рахунки, відкриті в органах Пенсійного фонду, не вважати заборгованістю. Тобто, недоїмкою не вважається сума, що повинна була спрямовуватись до бюджету ПФУ у вигляді частки з єдиного податку - 42 % та з фіксованого податку -10%.
Згідно із п.6 ст.18 та п.16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати та до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 15.05.2006р. № 5970/03-20, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які у І кварталі 2005 року працювали за спрощеною системою оподаткування, зобов’язані сплатити до Пенсійного фонду фіксований розмір страхового внеску, розрахований як різниця між встановленою мінімальною ставкою страхового внеску - 83,84 грн. за повний місяць (262 грн. - мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2005р. х на 32 %) та частиною єдиного (фіксованого) податків, яка згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів підприємницької діяльності» та Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» становить 42 відсотки (10%) відповідно.
Як вбачається із ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
За таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за січень-березень 2005 року в сумі 198 (сто дев’яносто вісім)грн. 42коп.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.П. Павловський