ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ
Справа № 2-а – 12818/08/0470
Категорія стат. обліку – 2.7
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
О 12.20 год. 14 серпня 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барановського Р. А.
при секретарі судового засідання Черномаз О. В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1.
представника відповідача 1 – Борисенко А.О.
представника відповідача 2 – Мазуркевич А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області із позовними вимогами про: зобов’язання відповідача негайно сплатити йому суму заборгованості з виплати вихідної допомоги в сумі 14620,20 грн.; стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь позивача середню заробітну плату за весь час затримки розрахунку з ним при звільненні в сумі 4778.88 грн.; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 20000 грн.
За клопотанням позивача до справи було залучено у якості другого відповідача Дніпропетровське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
З урахуванням змінених позовних вимог, позивач просить:
- визнати бездіяльність посадових осіб Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області і Головного управління МВС України в Дніпропетровській області по сплаті вихідної допомоги при звільнені і відмові в сплаті заборгованості по ній неправомірними.
- зобов'язати Дніпропетровське міське управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області негайно сплатити йому суму заборгованості з виплати вихідної допомоги у розмірі 14670.20 грн.
- стягнути з Дніпропетровського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області середню заробітну плату за весь час затримки розрахунку із ним при звільненні в сумі 4778.88 грн.
- стягнути з Дніпропетровського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області користь позивача моральну шкоду в сумі 10000 грн.
- стягнути з Головного управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області на користь позивача моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення ст.ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 10 Постанови Кабінету міністрів України «Про порядок розрахунку вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» № 393 від 17.07.1992 р., позивачу не була сплачена вихідна допомога при звільненні, тому у відповідності до ст. 117 Кодексу законів про працю України позивачі повині сплатити позивачу за час затримки розрахунку з ним середню заробітну плату та моральну шкоду, пов’язану з невиплатою вихідної допомоги при звільненні.
Представник позивача, що з’явилася у судове засідання, позов підтримала у повному обсязі та надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.
Представники відповідачів, що прибули у судове засідання, позов не визнали на підставі того, що на час розгляду справи у суді заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги перед ОСОБА_2. відсутня, окрім того, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 не передбачені на строки виплати грошової допомоги при звільненні. Також зазначили про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду та на підставі ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України та наполягали з цієї підстави на відмові у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
З 1981 р. позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і був звільнений наказом УМВС в Дніпроперовській області № 111 о/с від 30.05.2005 року у відставку з посади помічника начальника з тилового забезпечення служби забезпечення віддділу охорони Дніпропетровського метрополітену ДМУ УМВСУ в Дніпропетровській області за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114.
Частиною 1 ст. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 р. «Про порядок розрахунку вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», в редакції чинній на момент звільнення позивача, було передбачено, що при звільненні з органів внутрішніх справ за віком, виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При звільненні одноразова грошова допомога позивачу виплачена не була а виплачувалася частинами. Остаточний розрахунок був здійснений Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області 25.06.2009 року, що підтверджується видатковим касовим ордером № 1502 від 25.06.2009 р.
Позивач дізнався про порушення своїх прав при звільненні 30.05.2005 року.
Проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України регламентується Законом україни «Про міліцію» від 20.12.1990 року та іншими спеціальними нормативними актами і, як зазначено, у постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року, передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Таким чином, положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України про відсутність строку давності звернення до суду про стягнення належної працівнику заробітної плати не поширюється на правовідносини між позивачем та відповідачем з приводу виплати грошової допомоги при звільненні.
Відповідно статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення своїх прав позивач дізнався 30.05.2005 року, а адміністративний позов ним подано 24.11.2008 р. тобто з порушенням річного строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Зважаючи на те, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, а представники відповідачів наполягають на відмові у задоволенні позовних вимог на підставі ст. 100 КАС України, адміністративний позов Кісенка С.М. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Постанова складена в повному обсязі 19.08.2009 р.
Суддя