копія
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Категорія статобліку – 2.11.15 Справа № 2-а-7020/09/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
при секретарі Попович Н.М.
за участю представників:
позивача ОСОБА_1
відповідача Саламонової О.А,
Загородянська Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська
про визнання рішення незаконним та зобов’язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, в якому позивач просить визнати рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №20814/10/17-232 від 07.05.2009р. в частині відмови повернути надмірно сплачену суму податку з доходів фізичних осіб нечинним та зобов’язання ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська подати висновок до Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про повернення з бюджету надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб, у зв’язку з реалізацією права на податковий кредит на т суму 15 855,52 грн..
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14.12.2007 року між позивачем та АКБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11268748000 для придбання житла. 14.12.2007 року між позивачем та АКБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки №11268748000/11268849000/З. Відповідно до ст.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889) платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Позивач надав усі необхідні для повернення зазначеної суми податку, проте відповідач відмовив в поверненні надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1
Відповідач подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що дійсно, ст.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредити частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Відповідно до Інструкції Про податковий кредит №442 (далі - інструкція №442) п.3.1.1. частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на відповідний коефіцієнт.
Сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом повинна бути документально підтверджена платником податку наявністю договору про іпотечний кредит та платіжних документів, які свідчать про перерахування ним коштів у рахунок погашення такого кредиту протягом звітного податкового року (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів).
ОСОБА_1 надала до ДПІ річну податкову декларацію за 2008 рік, розрахунок податку з доходів фізичних осі, що підлягає поверненню платнику або сплаті до бюджету, у т.ч. у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту, квитанції АКБ «УкрСиббанк». Проте відповідач зазначає, що надані квитанції не підтверджують фактичну сплату відсотків за кредитом, а довідка, зокрема надана АКБ «УкрСиббанком» про суми відсотків, не є підтверджуючим документом за Законом №889 для застосування податкового кредиту. Також зазначають, що відповідно до п.1.9 Інструкції №442 податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом. Вартістю витрат визначають суму вартості за договором купівлі – продажу квартири в розмірі 396445,00 грн. Тому розбіжність в сумі понесених витрат та суми кредиту у кредитному договорі - 1158975,00 грн. не дає можливості визначити витрати (частину суми процентів сплачених по кредиту) понесені банком безпосередньо на придбання квартири.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 31.03.2009 року ОСОБА_1 (позивач) надала до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Декларацію про доходи за 2008 рік (вх.№658) щодо повернення надмірно сплаченої суми податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2008 рік по 31.12.2008р. у зв’язку з реалізацією права на податковий кредит при користуванні іпотечним кредитом.
14.12.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11268748000 для придбання нерухомості, за яким сума кредиту дорівнює 1158975,00 грн., термін повернення кредиту -14.12.2037 рік.
14.12.2007 року між позивачем та АКБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки №11268748000/11268849000/З, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю майно - квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу від14.12.2007 року.
Як зазначила в судовому засіданні гр.. ОСОБА_1 нею отримано кредит саме для придбання квартири по договору купівлі-продажу від 14.12.2007 року. Відповідно до договору продаж вчинено за 396445,00 грн., які продавець одержав в повному обсязі до підписання договору від 14.12.2007р. Проте ОСОБА_1 пояснила, що фактично за придбання квартири нею сплачена сума, що дорівнює сумі отриманого кредиту в розмірі 1158975,00 грн., в зв’язку чим і ринкова вартість, що зазначена в договорі іпотеки, визначена як 1287750,00 грн.
Для підтвердження фактично понесених витрат, а саме процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року, ОСОБА_1 надала до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська квитанції банку, в яких зазначено підстави платежу - погашення кредиторської заборгованості згідно кредитного договору № 0000011268748 .
До позовної заяви долучено такі копії квитанцій:
квитанція № 47 від 9.01.2008 року на суму 9090,00грн.,
квитанція № 301 від 4.04.2008 року на суму 12625,00грн.,
квитанція № 84 від 4.03.2008 року на суму 15150,00грн.,
квитанція № 200 від 2.01.2008 року на суму 12625,00грн.,
квитанція № 421 від 5.05.2008 року на суму 10121,07грн.,
квитанція № 261 від 4.06.2008 року на суму 11159,60грн.,
квитанція № 123 від 3.07.2008 року на суму 12123,75грн.,
квитанція № 211 від 1.08.2008 року на суму 12112,75грн.,
квитанція № 51 від 3.09.2008 року на суму 12125,25грн.,
квитанція № 113 від 1.10.2008 року на суму 12462,43грн.,
квитанція № 463 від 3.11.2008 року на суму 12156,48грн.,
квитанція № 123 від 4.12.2008 року на суму 17716,56грн.,
Тобто суми, зазначені в квитанціях є загальними сумами сплати частини кредиту та процентів по кредиту, які змінюються щомісяця пропорційно зі зменшенням залишку несплаченої суми кредиту. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що визначити з представлених квитанцій окремо суму процентів податкова служба не має можливості.
Щодо довідки АКБ «УкрСиббанку» від 4.03.2009 року за №133-220-6/69, яку позивач надала як до податкової служби так і до суду, де представник банку визначив суму сплачених відсотків за кредитним договором гр..ОСОБА_1 №11268748000 від 14.12.2007 року як 109795,41 грн., то Відповідач посилаючись на Закон №899 та інструкцію №442 не прийняв її до уваги, та відмовив позивачу в наданні права на податковий кредит та поверненні надмірно сплаченої суми податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889) платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредити частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Позивач надав усі необхідні для повернення зазначеної суми податку, проте відповідач відмовив в поверненні надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1
Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» пункту 1.5. Іпотечний житловий кредит - це фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п’яти повних календарних років для фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу.
Статтею 5 Закону № 889 передбачено порядок та умови надання платникам податку податкового кредиту. А саме:
П.5.1.2. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.
Пунктом 5.2. Закону №899 щодо документального підтвердження витрат, які включаються до складу податкового кредиту визначено, що до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
П. 5.2.2. Зазначені у підпункті 5.2.1 цього пункту документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.
Відповідно до п. 5.3. Закону №899 платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року, в тому числі частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 цього Закону.
Стаття 10 Закону регламентує оподаткування операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням
10.1. Платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.
10.2. Частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:
К = МП/ФП, де
К - коефіцієнт;
МП - мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратних метрів;
ФП - фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.
Якщо цей коефіцієнт є більшим одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.
Аналогічно, порядок та умови надання платникам податку податкового кредиту визначені в Інструкції про податковий кредит.
В пункті 1.9. Інструції про податковий кредит зазначено, що Податковий кредит – це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.
П.2.1. Платник податку - резидент, який має індивідуальний ідентифікаційний номер, має право на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року.
П.2.2. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації.
П. 2.5. До складу податкового кредиту включаються наведені в пункті 3 цієї Інструкції фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
П. 3. До складу податкового кредиту платник податку - резидент має право включити такі витрати, фактично понесені ним протягом звітного податкового року:
П.3.1. У разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку — резидентом як основне місце його проживання, платник податку — резидент має право включити до складу податкового кредиту частину фактично сплаченої протягом звітного податкового року суми процентів за таким іпотечним житловим кредитом.
П. 3.1.1. Частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за формулою:
К = МП / ФП,
де К - коефіцієнт;
МП - мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратним метрам;
ФП - фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.
Якщо цей коефіцієнт є більшим одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.
Сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом повинна бути документально підтверджена платником податку наявністю договору про іпотечний кредит та платіжних документів, які свідчать про перерахування ним коштів у рахунок погашення такого кредиту протягом звітного податкового року (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів).
Таким чином, аналізом системних норм можна зробити висновок, що до складу податкового кредиту має бути включено частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Іпотечний житловий кредит - це фінансовий кредит, що надається фізичній особі для фінансування витрат, пов’язаних, в данному випадку, з придбанням квартири. Придбання квартири відбулося за договором купівлі-продажу від 14.12.2007 року, де продаж вчинено за 396445,00 грн.. Для цього 14.12.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11268748000 для придбання нерухомості, за яким сума кредиту дорівнює 1158975,00 грн.. При цьому на підтвердження сплати споживчого кредиту до ДПІ надано квитанції банку, в яких зазначено підстави платежу - погашення кредиторської заборгованості згідно кредитного договору № 0000011268748. Квитанції містять загальну суму сплати кредиту і процентів за користування кредитом.
То з вищезазначеного не можна встановити, чи дійсно ОСОБА_1 придбала квартиру на всю суму отриманого споживчого кредиту, чи на суму, зазначену в договорі купівлі-продажу. Та як наслідок, яка сума процентів за користування кредитом сплачена протягом звітного періоду в цілому або на частину від суми кредиту, на яку придбано житло за договором.
Також, не можна встановити за яким фактично договором сплачувалась заборгованість – чи за договором іпотеки №11268748000 чи за кредитним договором №0000011268748, як зазначено в квитанціях банку.
Крім цього, в судовому засіданні позивач зазначила, що в своєму листі №20814/10/17-232 від 07.05.2009 щодо відмови в поверненні надмірно сплаченої суми податку з доходів фізичних осіб відповідач зазначив тільки одну підставу відмови - неможливість відрахувати з платіжних документів суму процентів за договором іпотеки, тому вона просить визнати нечинним зазначене рішення та розглянути питання виключно з тих підстав, якими керувалась Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська при винесенні рішення.
Відповідно до статті 7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.
Тому одним з завдань суду є повне з’ясування обставин та прийняття рішення відповідно до Закону.
Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська в своєму рішенні, яке оформлено листом №20814/10/17-232 від 07.05.2009 обґрунтовано відмовила в поверненні надмірно сплаченої суми податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 23.10.2009
Суддя О.В. Єфанова
З оригіналом згідно:
Суддя О.В.Єфанова