У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.06.06 Справа №13/349
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Коробка Н.Д. , Яценко О.М.
при секретарі: Шернік О.В.,
за участю представників:
позивача: Семоненко О.В. –довіреність № 19/4 від 01.01.2006 року;
відповідача: Хорунжий Я.В. – довіреність № б/н від 07.06.2006 року;
Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Запорізької області: Сулаков Е.І., довіреність № 241 від 19.12.2005 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.03.2006 року по справі № 13/349
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс”, м. Запоріжжя
до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя
про визнання недійсним рішення про застосування адмінарешту активів платника податків
за скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Запорізького обласного управління юстиції, м. Запоріжжя
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Серкіз В.Г.) від 31.03.2006 року по справі № 13/349 скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсною постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби запорізького обласного управління юстиції № 309/2 від 31.01.2006 року про стягнення з Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі виконавчого збору залишено без задоволення.
Ухвала суду мотивовано тим, що суд визнав постанову виконавчого органу такою, що відповідає вимогам закону. Боржник добровільно у зазначений строк суму боргу не перерахував, у зв’язку з чим, державним виконавцем стягнуто борг платіжним дорученням № 139 від 10.03.2006 року, відповідно до вимог закону. Ухвалу прийнято на підставі ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою господарського суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області по справі № 13/349 від 31.03.2006 року, визнати недійсною постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Запорізького обласного управління юстиції № 309/2 від 31.01.2006 року про стягнення з Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі виконавчого збору. Вважає, що при прийнятті постанови господарським судом не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, та не враховано важливих обставин справи, які мають значення для вирішення спору по суті. Посилається на те, що постанова прийнята з порушенням ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець, починаючи виконувати рішення не пересвідчився, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійсненні ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення. Вказує на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням чинного законодавства, яким регламентується порядок здійснення виконавчого провадження. Посилається на те, що хвала господарського суду Запорізької області по справі № 13/349 від 31.03.2006 року є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального (ст. 46 закону України «Про виконавче провадження») та процесуального права (ст.402, 22 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.04.2006 року по справі № 13/349 прийнято до розгляду вище значену апеляційну скаргу та призначено розгляд справи в судовому засіданні 07.06.2006 року.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1643 від 06.06.2006 року справу № 13/349 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кагітіна Л.П. (доповідач про справі); судді: Коробка Н.Д., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача вказує на те, що вважає апеляційну скаргу податкового органу необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню. При цьому зазначає, що ст.ст. 27, 46 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають обов’язку державного виконавця у постанові про стягнення виконавчого збору у письмовому вигляді викладати вищезазначені обставини. Вказує на те, що наведені відповідачем дії можуть біти здійснені державним виконавцем і без письмового викладення їх у постанові про стягнення виконавчого збору. Посилається на те, що оскаржувана постанова виконавчого органу повністю відповідає затвердженій формі даного документа. Вважає, що у податкового органу відсутні підстави стверджувати про невідповідність постанови про стягнення виконавчого збору нормам діючого законодавства у зв’язку з тим, що зазначені факти не були виконані державним виконавцем і без їх обов’язкової письмової фіксації.
Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Запорізької області у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу господарського суду Запорізької області по справі № 13/349 від 31.03.2006 року залишити без змін, визнати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору за № 309/2 від 31.03.2006 року як таку, що відповідає вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі не була позбавлена строку на добровільне виконання та була повідомлена про відкриття виконавчого провадження. Зазначає, що у зв’язку з невиконанням наказу господарського суду Запорізької області № 13/349 від 15.12.2005 року у встановлений для добровільного виконання строк державним виконавцем відділу на підставі ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» 31.01.2006 року винесено постанову № 309/2 про стягнення з боржника виконавчого збору, копія постанови за вих.. № 423 01.02.2006 року у відповідності з ст. 27 зазначеного закону надіслана боржнику. Посилається на те, що примусовим виконанням, тобто заходом стягнення є винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. Ця постанова є певною штрафною санкцією, які покладаються на боржника у разі невиконання в добровільному порядку рішення суду, а отже, є безпідставними посилання заявника апеляційної скарги, що державним виконавцем не вжито заходів стягнення заборгованості, та відсутні підстави для застосування ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки саме цією статтею передбачено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору виноситься тільки у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, а рішення суду в добровільному порядку не виконано, і боржник не був позбавлений можливості його виконати в добровільному порядку. Зазначає, що так як на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Запорізької області сума боргу згідно наказу № 13/349 не стягнута, тому і виконавчий збір не стягувався. На користь стягувача за наказом № 13/349 було перераховано суму заборгованості 203грн.00коп., тому і виконавчого збору було стягнуто 20грн.30коп., тобто рішення суду виконано фактично в повному обсязі, виконавчого збору стягнуто 10% від фактичної суми, що становить 20грн.30коп. Вважає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № 309/2 винесена без порушень вимог діючого законодавства.
В судовому засіданні представники позивача, відповідача та відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Запорізької області підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та у відзивах на неї.
За заявою присутніх представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
В судовому засіданні, за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення або ухвалу в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 106 зазначеного кодексу, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваної ухвали, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного:
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Запорізької області (суддя В.Г. Серкіз) від 11.08.2005 року у справі № 13/349 позов Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків від 04.07.2005 року, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85грн.00коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.11.2005 року у справі № 13/349 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2005 року № 13/349, яке набрало чинності 16.11.2005 року, місцевим господарським судом 15.12.2005 року видано наказ № 13/349 про стягнення з Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» 85грн.00коп. державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
23.01.2006 року державним виконавцем Е.І. Сулаковим, на підставі ст.ст. 3,18,24 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 13/349. Пунктом 2 цієї постанови Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі запропоновано добровільно виконати рішення суду у строк до 30.01.2006 року. Пунктом 3 постанови зазначено, що при невиконанні рішення в наданий строк виконати його в примусовому порядку, стягнувши з боржника за примусове виконання рішення виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від належної до стягнення суми або вартості майна боржника, яке підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У п.4 та п. 5 постанови вказано про направлення копії постанови сторонам виконавчого провадження та до суду, що видав виконавчий документ та про те, що постанова може бути оскаржена начальнику відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Запорізької області або до суду в 10-денний строк з моменту її одержання.
Листом № 305 від 24.01.2006 року виконавчий орган направив сторонам по справі та господарському суду Запорізької області копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2006 року.
У зв’язку з тим, що боржником у наданий строк наказ господарського суду № 13/349 не було виконано, 31.01.2006 року державним виконавцем Е.І. Сулаковим прийнято постанову № 309/2 про стягнення з боржника виконавчого збору. На підставі ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець постановив стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, що становить 20грн.30коп. Зазначено копію постанови направити боржнику та про можливість оскарження постанови до суду у 10-денний строк з часу її одержання.
Листом № 423 від 01.02.2006 року на адресу відповідача направлено копію постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 309/2 від 31.01.2006 року.
Визнання недійсною постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Запорізької області № 309/2 від 31.01.2006 року про стягнення з боржника виконавчого збору було предметом судового розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо залишення без задоволення скарги відповідача на дії виконавчого органу на підставі наступного:
Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Згідно ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.
Постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Зазначені положення містяться і в п. 4.16 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року.
Згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Так, при надходженні наказу у справі № 13/349 державним виконавцем було винесено та своєчасно, супровідним листом направлено сторонам по справі та суду постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню цього наказу.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі постанова про відкриття виконавчого провадження не оскаржувалася.
Згідно ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Боржник (відповідач по справі) із заявою про відкладення провадження виконавчих дій не звертався.
Таким чином, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі не була позбавлена добровільно виконати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та була належним чином повідомлена про прийняття цієї постанови.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Супровідний лист з копією постанови про відкриття виконавчого провадження, направлений боржнику, на адресу виконавчого органу не повертався, заяви про несвоєчасне одержання постанови від відповідача не надходило.
Отже, у зв’язку з невиконанням наказу господарського суду Запорізької області № 13/349 від 15.12.2005 року у встановлений для добровільного виконання строк, державним виконавцем відділу, на підставі ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» 31.01.2006 року правомірно винесено постанову №309/2 про стягнення з боржника виконавчого збору, копія постанови за вих. № 423 01.02.2006 року у відповідності з ст. 27 зазначеного закону надіслана боржнику.
Матеріали справи свідчать про те, що так як на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Запорізької області сума боргу згідно наказу № 13/349 не стягнута, тому і виконавчий збір не стягувався.
02.03.2006 року на рахунки боржника виставлено платіжні вимоги, на підставі яких 07.03.2006 року на депозитний рахунок виконавчого органу надійшли кошти, яких достатньо для задоволення всіх вимог стягувача за виконавчими документами, які на той час перебували на виконанні у відділі, у тому числі і за наказом № 13/349.
На користь стягувача за наказом № 13/349 було перераховано суму заборгованості 203грн.00коп., тому і виконавчого збору було стягнуто 20грн.30коп.
Отже, рішення суду було виконано фактично в повному обсязі, виконавчого збору стягнуто 10% від фактично стягненої суми, що становить 20грн.30коп.
10.03.2006 року постановою державного виконавця № 309/2 виконавче провадження з примусового виконання наказу № 13/349 від 15.12.2005 року закінчено на підставі п.8ч.1ст.37 закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, дії органу виконавчої служби з примусового виконання наказу № 13/349 від 15.12.2005 року проведені з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження», постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № 309/2 від 31.01.2006 року відповідає вимогам вказаного закону.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, та наступним:
Так, в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що оскаржувана постанова виконавчого органу є незаконною, оскільки в ній не міститься посилання на обставини, що підтверджують здійснення боржником дій, спрямованих на добровільне виконання рішення та відомості про те, що державний виконавець пересвідчився у тому, що боржником отримана копія постанови про відкриття виконавчого провадження.
Однак, ст.27,30, 46 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають обов’язку державного виконавця у постанові про стягнення виконавчого збору у письмовому вигляді викладати вищезазначені обставини.
Вищезазначені обставини можуть бути здійсненні державним виконавцем і без письмового викладення їх у постанові про стягнення виконавчого збору.
Не передбачено обов’язку викладення цих обставин в постанові виконавчого орану і положеннями Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року. Додатком № 28 цієї Інструкції затверджена типова форма постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, яка також не передбачає необхідності державного виконавця у письмовому вигляді викладати у постанові про стягнення з боржника виконавчого збору вищенаведених обставин.
Більш того, оскаржувана постанова відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, а також викладена у відповідності із затвердженою формою.
Посилання відповідача на те, що державним виконавцем не вжито заходів стягнення заборгованості та відсутні підстави для застосування ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» безпідставні, оскільки саме цією статтею передбачено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору виноситься тільки у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, а рішення суду в добровільному порядку не виконано, і боржник не був позбавлений можливості його виконати в добровільному порядку.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 31.03.2006 року у справі № 13/349 прийнята при повному з’ясуванні всіх обставин справи та правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оспорюваної ухвали.
Апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.03.2006 року у справі № 13/349 – без змін.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Коробка Н.Д. Яценко О.М.