АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2463/2008 р. 

Головуючий у 1 інстанції: Матяш О.В.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2008 року м. Запоріжжя

Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бондара В.О.
Суддів: Прокопенка О.Л. Маловічко С.В.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОП «ЗМБТІ», треті особи: приватний нотаріус Корицький Євген Давидович, Перша Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання угод недійсним, зняття з реєстрації як власника квартири,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2007 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОП «ЗМБТІ», треті особи: приватний нотаріус Корицький Є.Д., Перша Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання угод недійсним, зняття з реєстрації як власника квартири,

В позові зазначала, що у 1989 році вона разом з сином ОСОБА_5 отримала двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. У березні 2003 року помер ОСОБА_5, після чого вона залишилась проживати в зазначеній квартирі сама. Відповідачка по справі ОСОБА_2, є її плиміниця, яка допомагала позивачці по господарству. В квітні 2003 року за проханням відповідачки,

ОСОБА_4 приватизувала квартиру. 06.05.2003 року між нею та ОСОБА_1 був укладений договір дарування вищезазначеної квартири, який був посвідчений нотаріально. Укладаючи зазначену угоду, позивачка вважала та мала намір укласти договір довічного утримання, а не договір дарування. Згодом відповідачка запропонувала ОСОБА_4 переїхати до неї у квартиру АДРЕСА_1.

До грудня 2006 року відповідачі виконували свої зобов'язання, але згодом намагалися виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, так 22.06.2007 року ОСОБА_2 відправила позивачку до психіатричної лікарні, але там відмовились її госпіталізувати.

Посилаючись на вищенаведене, просила суд визнати договір дарування двокімнатної квартири АДРЕСА_2, укладений 06.05.2003 року між нею та відповідачем ОСОБА_1

В судовому засіданні ОСОБА_4 стало відомо, що 14.07.2007 року відповідач ОСОБА_1 продав спірну квартиру ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою, який теж просила визнати недійсним.

Рішенням Ленінського районного суду Запорізької області від 17 квітня 2008 року позовні вимоги задоволені.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 06.05.2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корицьким Є.Д. за № 1337.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 14.07.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3., посвідчений Першою Запорізькою державною нотаріальною контрою за реєстровим номером 1 - 467.

Зобов'язано ОП «ЗМБТІ» скасувати державну реєстрацію ОСОБА_3 як власника зазначеної квартири.

Повернуто сторони у первісний стан, визнавши за ОСОБА_4 право власності на вищезазначену квартиру.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно ст.. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст.. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачка подарувала квартиру на умовах довічного її утримання.

Але з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може з підстав їх суперечності матеріалам справи та фактичним обствинам.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень осіб приймаючих участь в судовому засіданні 06.05.2003 року ОСОБА_4 подарувала належну їй квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1, про що був укладений договір посвідчений нотаріусом (а.с. 26).

ОСОБА_1 доводиться ОСОБА_4 унуком. Ніяких письмових, або усних угод про те, що ОСОБА_1 буде доглядати за своєю бабусею між сторонами не укладалось.

Після укладання договору дарування квартири ОСОБА_4 переїхала жити до своєї племінниці ОСОБА_2 в кв. АДРЕСА_1.

Приблизно з червня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2. почалися суперечності, а тому з липня 2007 року ОСОБА_4 перейшла жити до свого сина ОСОБА_6, який мешкає у АДРЕСА_3.

14 липня 2007 року ОСОБА_1 продав квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 про що свідчить договір купівлі - продажу посвідчений державним нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори (а.с.83).

Ксерокопія технічного паспорту свідчить про те, що вказана квартира зареєстрована за ОСОБА_3

Згідно уточненої позовної заяви (а.с.31-34) ОСОБА_4 просила суд визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири укладений між нею та ОСОБА_1 на підставі ст.хт. 57, 59 ЦК України (1963 року).

Відповідно ст.. 57 ЦК України (1963 року) угода, укладена внаслідок обману, насилля, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок впливу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Колегія суддів вважає, що позивачка не надала суду доказів на підставі яких можливо було б задовольнити її позов відповідно вказаної норми Закону, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2008 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

ОСОБА_4 в позові до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОП „Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", треті особи приватний нотаріус Корицький Євген Давидович, Перша Запорізька державна нотаріальна контора про визнання угод недійсними, зняття з реєстрації власника квартири - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.