АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2720 Головуючий у 1 інстанції:
2008 р. Нікандрова C.O.
Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2008 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондара В.О.
Суддів: Прокопенка О.Л. Маловічко С.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»
на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 05 червня 2008 року по справі за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання договору найму, виселення та стягнення заборгованості по квартирній платі,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2008 року підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання договору найму, виселення та стягнення заборгованості по квартирній платі.
В позові зазначалось, що на підставі постанови адміністрації ЗАТ «ЗЗРК» та профспілкового комітету №36/2 від 27.08.2001 року на сім'ю з трьох чоловік ОСОБА_1 була надана житлова площа в кімнатах 320-21 гуртожитку, що належить позивачу на праві власності та розташований, за адресою: АДРЕСА_1. На нього ж був оформлений особовий рахунок. 01.03.2007 року між ЗАТ «ЗЗРК» та ОСОБА_1 укладений договір найму житла №20/ 477-н, На підставі рішення суду від 25.12.2007 року колишня дружина відповідача ОСОБА_3 виписана з вказаної адреси. На підставі заяви відповідача від 03.01.2008 року на вказану житлову площу прописані ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_4 Актом обстеження житлово-побутових умов встановлено, що на вказаній житловій площі фактично проживають квартиранти. ОСОБА_1 повідомлений листом про необхідність усунення порушень при користуванні житлом. Крім того, член сім'ї наймача - ОСОБА_2 має житло на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_2. За період з 01.11.2007 року по 09.02.2008 року відповідачі мають заборгованість за квартирну плату, електроенергію, водопостачання, опалення в сумі 660,97 грн.
Просили суд розірвати договір найму житла №20/477-н від 01.03.2007 року в кімнатах №20-21 в гуртожитку ЗАТ «ЗЗРК», який розташований за адресою: АДРЕСА_1, між позивачем та ОСОБА_1, виселити відповідачів та їх неповнолітніх дітей з зазначеного гуртожитку, стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість в сумі 660,97 грн.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 05 червня 2008 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Як свідчать матеріали справи позивачем не надано доказів того, що житлове приміщення в кімнатах АДРЕСА_1 використовується не за цільовим призначенням. Колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних доказів того, що відповідачі здають кімнати в піднайом.
ОСОБА_1 одержав кімнати 20-21 площею 29 м. кв. в гуртожитку АДРЕСА_1 на підставі ордера від 11.09.2001 року №51 для проживання сім'ї у складі трьох чоловік. Кімнати одержані відповідачем у зв'язку з його роботою в ЗАТ „ЗЗРК".
Гуртожиток належить ЗАТ „ЗЗРК" на праві колективної власності.
29.06.2007 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 12.12.2007 року колишня дружина наймача - ОСОБА_3 виписана з вказаної адреси.
На підставі заяви ОСОБА_1 з 12.01.2008 року в спірних кімнатах зареєстровані члени його сім'ї - дружина ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_4
Відповідач продовжує працювати в ЗАТ „ЗЗРК", стаж його роботи на цьому підприємстві складає більш ніж 10 років.
Відповідачі не мають заборгованості по сплаті комунальних послуг за житло.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 05 червня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.