2-134/07 РІШЕННЯ

ИМЕНЕМ       УКРАЇНИ

09  лютого  2007року                               Будьоннівський  районний  суд  м.Донецька

у  складі:   головуючого  судді  Шишова  О.О.

при  секретарі Редько  С.В.

за  участю  позивача                                   ОСОБА_1

представника  позивача                             ОСОБА_2

Представника  відповідача        ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Донецку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4  про  виселенні  з  жилого  приміщення,   -

Встановив:

03 жовтня 2006року ОСОБА_1. звернувся у Будьоннівський районний суд м.Донецька з позовною заявою у якій просив суд виселити ОСОБА_4. яка була його жінкою, з квартири АДРЕСА_1 яка була приватизована на його  ім'я  та  власником  якої  є  він.

У  судовому  засіданні  ОСОБА_1.,  його  представник  ОСОБА_2  підтримали  позовні  вимоги  в  обгрунтування  яких  пояснили,   що квартира  АДРЕСА_1  належить позивачу  на  підставі  свідоцтва  про  право  власності  від  ІНФОРМАЦІЯ_1.   У  теперішній  час  в  квартирі  зареєстрована  та  мешкає його  минула  жінка ОСОБА_4.  шлюб  з  якою  був  розірваний  на підставі  рішення  Бдьонівського  районного  суду м.Донецька  від  ІНФОРМАЦІЯ_2.  Оскільки  ІНФОРМАЦІЯ_3  він  зареєстрував шлюб  з  іншою жінкою  просив  суд  виселити  ОСОБА_4.   зі спірної  квартири  на  підставі  ст.150  Ж України,   оскільки  ОСОБА_1.   є  власником  квартири  та  може  за  власним  бажанням розпоряджатися  нею,   на  підставі  ст.ст.168,   169  Ж  України,   у зв' язку  з  тим,   що  договір  найму жилого  приміщення  укладений  на невизначений  строк розірваний,  жиле  приміщення  необхідно  для проживання  йому  з  теперішньою жінкою.  Крім  того  систематично порушує  правила  співжиття,   оскільки  ОСОБА_4  постійно погрожує  йому  спричиненням  тілесних  ушкоджень  перешкоджає проживати  в  квартирі.

Представник відповідача ОСОБА_3. у судовому засіданні заперечуючи проти позовних вимог пояснив, що ОСОБА_4. була жінкою позивача, зареєстрована в спірній квартирі та має право   проживати   в   ній.   Квартира   була   набута   під   час   сумісного

2

проживання, тому ОСОБА_4. крім того є співвласником квартири. Проживати ОСОБА_1. в квартирі ніхто не перешкоджає. Просив  суд  відмовити  в  задоволенні  позовних  вимог.

Позивач не з'явилася у суд, будучи повідомлена про час та місце розгляду справи. Від неї не надійшло заяв про відкладеня розгляду справи. Суд вважає розглянути справу у відсутність нез"явившегося  позивача.

Вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи у межах заявлених  позовних  вимог,   суд  дійшов  до  наступного.

Відповідно свідоцтва про право власності від ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1. є власником квартири АДРЕСА_1  на  підставі  приватизації.

Згідно з довідкою в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1.,   ОСОБА_4   з  ІНФОРМАЦІЯ_4.

У судовому засіданні не оспорювався той факт, що ОСОБА_4. з дозволу позивача вселилася в квартиру як його жінка, проживала  в  неї  та  продовжує  проживати  у  теперішній  час.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні, члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають  із  зазначеного  договору.

До  членів  сім'ї  наймача  належать  дружина  наймача,   їх  діти  і батьки.   Членами   сім'ї   наймача  може   бути   визнано   й   інших   осіб, якщо   вони   постійно   проживають   разом   з   наймачем   і   ведуть   з   ним спільне  господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як  наймач  та  члени  його  сім'ї.

Тобто ОСОБА_4. і після розірвання шлюбу має право користування квартирою АДРЕСА_1

При таких обставинах суд не приймає до уваги доводи позивача в обгрунтування виселення, що відповідачка перестала бути його жінкою.

У судовому засіданні позивач вказував, що ОСОБА_4. порушує правила співжиття, перешкоджає проживати йому та посилався на ст. 150 ЖК України яка передбачає, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. На частини 3 та 4 статті 168 ЖК України які передбачають що договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї.. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.     Договір    найму    жилого     приміщення,     укладений     як    на

3

визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і  плати  за  комунальні  послуги.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов "язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею  61  цього  Кодексу.

Позивачем до суду не було надано доказів про порушення правил  співжиття,   що  роблять  неможливим  сумісне  життя.

Крім того, надані докази: свідоцтво про укладення шлюбу, листи, рішення про розірвання шлюбу, не вказують на обставини які є підствами для виселення. Суд вважає, що оскільки ОСОБА_4. має право користування квартирою посилання на частину З статті  168  ЖК України  з  боку  позивачча  є  безпідставним.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності суд вважає, що ОСОБА_4. має право користування жилим приміщенням на підставі ст. 64 ЖК України, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.  необхідно  відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 64, 150, 168, 169,  ЖК Украины,   ст.ст.   10,   11,   57,   60,   215,   ЦПК  України,   суд

Вирішив:

В задоволенні позовних зимог ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_4 про виселення з квартири  АДРЕСА_1  відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення  рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви  про  апеляційне  оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк двадцять днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення  цього  строку.