Справа № 345/4549/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1030/2017

Категорія 43

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Максюти І.О.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні горищем та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 05 травня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні горищем та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2012 року між ним та відповідачем було проведено реальний розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_1, однак не було визначено порядок користування горищем.

Вказував, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 18 травня 2016 року ОСОБА_3 було зобов'язано не чинити йому перешкод у користуванні горищем житлового будинку.

Зазначав, що 17 листопада 2016 року відповідач без погодження із ним самовільно встановила на горищі стіну з плити ДВП, розділивши спільне горище на дві нерівні частини, більшу частину горища залишивши собі, а меншу йому.

Посилаючись на те, що такі дій відповідача перекрили йому доступ до частини спільного горища, де він зберігав особисті речі, димоходу, розподільчої коробки електропроводки, крім того, дані дії завдали йому моральної шкоди, просив зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні горищем в житловому будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно встановленої перегородки із плити ДВП на горищі житлового будинку, стягнути з ОСОБА_3 на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 05 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновку суду обставина справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що посилання суду на ту обставину, що статтею 358 ЦК України не передбачено необхідності прийняття судового рішення про поділ горища відповідно до виділеної частини житлового будинку є невірним, оскільки не існує і обмеження на прийняття судом такого рішення.

При проведенні експертизи по справі про реальний поділ будинковолодіння, експертом здійснювалась оцінка всіх елементів житлового будинку і по результатах оцінки та варіантів розподілу було визначено розмір грошової компенсації, однак, експертом не встановлювалася вартість горища, а відповідно вона не враховувалася при визначені розміру грошової компенсації, тому висновок суду про те, що він має право виключно на ту частину горища, яка знаходиться над його частиною будинку порушує його права як співвласника, оскільки відповідач перегородила більшу частину горища.

Крім того, судом не було взято до уваги те, що він як співвласник будинковолодіння має право на володіння та користування тією частиною спільного майна, яке відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Вказує, що суд зробив висновок, що твердження його представника про те, що горище перебуває у спільній власності сторін є помилковим і це визначено рішенням Калуського міськрайонного суду від 15 травня 2016 року, проте на спростування цього доводу не вказав в якій тоді власності перебуває горище.

Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки протягом трьох років він був позбавлений можливості користуватися горищем тому, що навіть після рішення суду про зобов'язання відповідача не чинити йому перешкод у доступі до горища, вона протягом ще декількох місяців не виконувала цього рішення суду добровільно. Крім того, моральна шкода полягає ще й у протиправних діях щодо самовільного розподілу горища шляхом встановлення перегородки.

У зв'язку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених мотивів.

ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2012 року проведено реальний розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_2 1/2 частину будинковолодіння в житловому будинку з верандою (літера А): приміщення I - веранда, площею 6,6 кв.м, вартістю 5 688 грн., приміщення II - комора, площею 4,1 кв.м, вартістю 3 533 грн., приміщення 1 - житлова кімната, площею 18,2 кв.м, вартістю 15 684 грн. Виділено ОСОБА_2 частину господарських будівель і споруд: літня кухня з підвалом (літера Б), вартістю 34 068 грн., навіс (літера Е), вартістю 686 грн., сарай (літера Є), вартістю 458 грн., навіс (літера Ж), вартістю 9 813 грн. Всього по будинковолодінню 69 930 грн.

Виділено у власність ОСОБА_3 1/2 частину будинковолодіння в житловому будинку з верандою (літера А): приміщення 2 - комора, площею 4,6 кв.м, вартістю 3 964 грн.; приміщення 3 - коридор, площею 7,1 кв.м., вартістю 6 119 грн.; приміщення 4- кухня, площею 8,6 кв.м, вартістю 7 411 грн., приміщення 5 - житлова кімната, площею 18,2 кв.м, вартістю 15 685 грн.

Виділено ОСОБА_3 частину господарських будівель і споруд: сарай (літера Б1), вартістю 9 215 грн., сарай (літера Б2), вартістю 13 620 грн., сарай (літера В), вартістю 409 грн., огорожа (№ 1), вартістю 2 510 грн., огорожа (№ 2), вартістю 1 120 грн. Всього по будинковолодінню 60 053 грн.

Виділено у спільне користування сторін вбиральню (літера Г), вартістю 2 255 грн., криницю (№ 3), вартістю 1 044 грн., кожному власнику на суму по 1 649,50 грн.

Разом ОСОБА_2 виділено будівлі і споруди на суму 71 579,50 грн., що становить 53,7 %. ОСОБА_3 виділено будівлі і споруди на суму 61 702,50 грн., що становить 46,3 %.

Зобов'язано провести наступні переобладнання житлового будинку, які необхідні для ізоляції приміщень: демонтувати дверний блок з приміщення 1-1 в приміщення 1-5; демонтувати дверний блок з приміщення 1-1 в приміщення 1-3. Демонтовані дверні блоки залишити ОСОБА_2. Проріз, який утворився в стіні після демонтажу дверей закласти дерев'яними конструкціями. Опорядження стін кожному з власників виконати самостійно.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різницю компенсації у розмірі 4 607 грн.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 30 січня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником 537/1000 частки будинковолодіння по АДРЕСА_1 а ОСОБА_3 власницею 463/1000 частки цього ж будинковолодіння.

Також судом встановлено та сторонами не заперечується, що відповідач на горищі житлового будинку, встановила перегородку із плити ДВП, відгородивши частину горища, яке знаходиться над виділеною їй частиною будинковолодіння.

Пред'являючи позов, ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач провела розподіл горища без його згоди, як співвласника приміщення загального користування, у зв'язку з чим він не має доступу до димоходу та розподільчої коробки електропроводки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності протиправності дій відповідача по встановленню перегородки на горищі.

Проте, такий висновок суду зроблено в порушення норм матеріального права.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

За змістом ст. ст. 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1).

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За загальним правилом розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що горище є приналежністю будинку, воно є неподільною річчю з будинком, відноситься для забезпечення потреб власників і тому володіння і користування ним повинно проводиться за згодою всіх співвласників будинку.

Крім того, при вирішенні питання виділу частки в натурі у спірному будинку з надвірними будівлями оцінювався весь будинок, в тому числі і дах з горищем.

Враховуючи, що відповідач провела розподіл горища шляхом встановлення перегородки на горищі будинку і такі дії нею вчинені без згоди позивача та порушують його права, як власника частини будинку, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, яким зобов'язати відповідача не чинити позивачу перешкод у користуванні горищем в житловому будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно встановленої перегородки із плити ДВП на горищі житлового будинку.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 18 травня 2016 року, яке набрало законної сили, було зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні горищем в житловому будинку АДРЕСА_1, шляхом відкриття вікна горища, яке знаходиться в боковій частині горища над належною ОСОБА_2 частиною житлового будинку.

Колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що даним рішенням суду зроблено висновок про зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкод в користуванні горищем, яке знаходиться над його частиною домоволодіння є невірним, оскільки даним рішенням суду було усунуто перешкоди позивачу у користуванні горищем в житловому будинку шляхом відкриття вікна горища, яке знаходиться в боковій частині горища над належною позивачу частиною житлового будинку, а не частиною горища.

В порядку ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності з ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підтвердження понесених судових витрат позивачем подано суду квитанцію про сплату коштів в розмірі 1 000 грн. за складання позовної заяви адвокатом та квитанцію про сплату коштів в розмірі 2 000 грн. за представництво адвокатом його інтересів у суді.

Враховуючи часткове задоволення позову, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, які складаються з сплаченого судового збору в розмірі 1 157,53 коп. та надання правової допомоги у складанні позовної заяви в розмірі 500 грн.

Оскільки матеріали справи не містить документального підтвердження розрахунку витрат в сумі 2 000 грн. за представництво інтересів в суді, в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 05 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні горищем в житловому будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно встановленої перегородки із плити ДВП на горищі житлового будинку.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500 грн. за надання правової допомоги та 1 157, 53 коп. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

І.О. Максюта