ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2009 року                                    Справа №  12/94

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Тищик І.В.

секретар судового засідання Врона С.В.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1936 від 04.11.09;

відповідач: ОСОБА_2 , паспорт серії ЕА №НОМЕР_1 від 26.08.97;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Кіровоградської області  від  14.08.09р. у справі №12/94

за позовом  фізичної особи –підприємця   ОСОБА_3, м.Кіровоград

до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Бобринець, Бобринецький район, Кіровоградська область

про  стягнення 89 299 грн. 15 коп.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2009р. фізична особа –підприємець   ОСОБА_3 (далі підприємець ОСОБА_3) звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (далі підприємець ОСОБА_2.) про стягнення боргу 40 093, 00 грн., штрафу 40 093, 00 грн., пені 4 885, 36 грн.,  інфляційних за час прострочення 3 550, 62 грн., 3% річних 677, 17 грн. та судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.08.09р. у справі №12/94 (суддя Макаренко Т.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що відповідач не надав господарському суду доказів оплати отриманих у позивача нафтопродуктів на загальну суму 40 093, 00 грн.; заперечення відповідача щодо неотримання ним нафтопродуктів спростовуються копіями накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; пунктом 8.4. договору поставки нафтопродуктів сторони погодили сплату покупцем штрафу у розмірі 100% у разі прострочення строків оплати за товар; ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 8.3. договору поставки нафтопродуктів, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є підставою для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.08.09р. по даній справі скасувати повністю і припинити провадження у справі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на отримання ним 2 000 літрів дизельного палива за договором поставки нафтопродуктів №05/ФОП-08, за які він повністю розрахувався; на ненадання позивачем суду актів приймання-передачі товару; на відсутність в додатках до договору №1, №2, №3 та №4 печатки підприємця; на використання позивачем незаповненого бланка довіреності серії ЯЖЦ №051091 від 08.08.2008р. з підписом та печаткою підприємця ОСОБА_2

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не надано. Представник позивача в судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду просить залишити рішення господарського суду Кіровоградської області по справі №12/94 без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, оскільки наведені скаржником в апеляційній скарзі підстави не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

14 травня 2008р. між  підприємцем ОСОБА_3 (постачальник) та підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №05/ФОП-08. За умовами договору постачальник зобов’язався передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на базисі поставки, в кількості, за номенклатурою, ціною та терміном згідно договору та додатків до нього, що є невід’ємною частиною договору.

Додатком №1 від 14.05.2008р. до договору №05/ФОП-08 сторони погодили поставку 2 000 літрів дизельного палива. Зобов'язання, взяті на себе сторонами відповідно до додатку №1 до договору №05/ФОП-08 виконані, що підтверджується додатком №2 від 04.07.2008р. до договору.

08 серпня 2008р. між підприємцем ОСОБА_3 та підприємцем ОСОБА_2 укладено додаток №3 до договору поставки нафтопродуктів №05/ФОП-08. За додатком №3 позивач взяла на себе обов’язок поставити відповідачу 4 910 літрів дизельного палива на суму 34 370, 00грн., а відповідач зобов’язався оплатити вартість придбаного дизельного палива через дев’яносто днів.

08.08.2008р. відповідачу передано 4 910 літрів дизельного палива, що підтверджується довіреністю серії ЯЖЦ №051091 від 08.08.2008р. та накладною від 08.08.2008р.  №422.

З урахуванням дати передачі 4 910 літрів дизельного палива, строк оплати сплив 06 листопада 2008 року.

05 вересня 2008р. між позивачем і відповідачем укладено додаток №4 до договору поставки нафтопродуктів №05/ФОП-08, відповідно до якого підприємець ОСОБА_3 зобов’язалась передати підприємцю ОСОБА_2 110 літрів оливи М10Г2К на суму 1 023 грн. та 1 000 літрів дизельного палива на суму 6 700,00 грн., а підприємець ОСОБА_2 свою чергу зобов’язався оплатити вартість отриманого товару через 90 днів.

Позивач виконала свої обов’язки в повному обсязі, що підтверджується довіреністю серії ЯЖЦ №051097 від 05.09.2008р., накладною від 05.09.2008р. №485, відомостями видачі ГСМ, фіскальними чеками (а.с.25-29).

Відповідно до п.10.3.2.1. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і   нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155, відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.

Передбачений додатком №4 від 05.09.2008р. строк оплати вартості отриманого товару сплив 04.12.2008р. по дизельному паливу та 25.01.09р. по оливі, рахуючи з дати отримання останньої партії 10.10.08р.

Пунктом 4.1. договору №05/ФОП-08 сторони погодили, що ціна товару обумовлюється для кожної партії товару окремо і відображається у відповідному додатку до договору.

В пункті 7.1. договору №05/ФОП-08 визначено, що покупець здійснює 50% попередню оплату вартості товару відповідно до виставленого постачальником рахунку на оплату на протязі трьох банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного додатку та виставлення постачальником рахунку на погоджену кількість товару, залишок вартості товару покупець оплачує через 60 календарних днів.

27.02.2009р. відповідач сплатив 2 000 грн. за нафтопродукти. Таким чином, заборгованість відповідача за поставлені відповідно до додатку №3 від 08.08.2008р. та додатку №4 від 05.09.2008р. нафтопродукти складає 40 093, 00 грн.

Згідно ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3. договору №05/ФОП-08 передбачено, що за прострочення проведення розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що у визначений строк відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманих нафтопродуктів не виконав, чим порушив умови договору поставки нафтопродуктів №05/ФОП-08 від 14.05.2008р. та додатків до нього, господарський суд першої інстанції цілком вірно стягнув з підприємця ОСОБА_2 40 093, 00 грн. заборгованості, пеню за період з 07.11.2008р. по 01.06.2009р. в сумі 4 885, 36 грн., розраховану по сумі за додатком №3 з 07.11.2008р. по 07.05.2009р. с урахуванням сплати 27.02.2009р. 2 000 грн., а по сумі за додатком №4 –з 05.12.2008р. по 01.06.2009р. щодо дизельного палива та з 26.01.2009р. по 01.06.2009р. щодо оливи М10Г2К, 3 550, 62 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2008р. по квітень 2009р. включно та 677, 17 грн. 3% річних за період з 07.11.2008р. по 01.06.2009р.

Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що в запереченні на позов від 24.07.2009р. (а.с.56) відповідач підтверджує отримання ним 1 000 літрів дизельного палива та 110 літрів оливи, тобто, товару згідно додатку №4 до договору №05/ФОП-08 на суму 7 723 грн., доказів оплати якого в повному обсязі підприємцем ОСОБА_2 суду не надано.

Крім того, відповідач не спростовує наявність свого підпису та печатки на довіреності серії ЯЖЦ №051091 від 08.08.2008р., де чітко визначено про отримання у підприємця ОСОБА_3 за видатковою накладною №422 від 08.08.2008р. 4 910 літрів дизельного палива.

Висновки господарського суду першої інстанції в цій частині позовних вимог відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, оскільки поставка товару здійснювалась на підставі вищезгаданого договору №05/ФОП-08 та додатків №1, №2, №3 та №4 до нього, які згідно п.1.1. договору є його невід’ємною частиною, відповідачем не заперечується отримання від постачальника відповідних рахунків на оплату, факт одержання відповідачем нафтопродуктів і часткової оплати встановлено господарським судом, підтверджено матеріалами справи.

Проте, стягуючи з відповідача на користь позивача штраф за прострочку оплати в розмірі 40 093, 00 грн. господарський суд дійшов хибного висновку щодо правомірності цих вимог.

Стягнувши одночасно пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, від несплаченої суми за кожний день прострочення, і штраф за несвоєчасну оплату продукції, господарський суд не взяв до уваги норми Господарського кодексу України і Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У частині 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно з п.п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції у даній частині і знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -                                      

                                                 ПОСТАНОВИВ :              

Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Бобринець, Бобринецький район, Кіровоградська область задовольнити частково.

        Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.08.2009р. у справі №12/94 в частині стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 40 093, 00 грн. штрафу скасувати, виклавши абзац 1 та 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

          “Позовні вимоги задовольнити частково.

          Стягнути з фізичної особи –підприємця   ОСОБА_2, м.Бобринець, Бобринецький район, Кіровоградська область на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м.Кіровоград 40 093, 00 грн. заборгованості, 4 885, 36 грн. пені, 3 550, 62 грн. інфляційних втрат, 677, 17 грн. 3% річних, 492, 06 грн. державного мита та 172, 19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ”.

Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.08.2009р. у справі №12/94 абзацом 3 наступного змісту:

“В решті позову відмовити ”.

В зв’язку з цим абзаци 3, 4, 5 резолютивної частини рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.08.2009р. у справі №12/94 вважати відповідно абзацами 4, 5, 6 резолютивної частини рішення.

Стягнути з фізичної особи –підприємця   ОСОБА_3, м.Кіровоград на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Бобринець, Бобринецький район, Кіровоградська область 200, 48 грн. витрат по сплаті державного мита за апеляційною скаргою.

Виконання постанови доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                           І.А. Сизько

Суддя                                                                                  І.Л. Кузнецова

Суддя                                                                                  І.В. Тищик