У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.08.09                                                                                               Справа №17/34/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі:  Акімовій Т.М.

За участю представників:

від позивача: Баранник О.Л., довіреність №01-38/582 від 11.04.08;

від відповідача: не з’явився;

від прокурора: не з’явився;

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя,

на рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2009р. у справі  № 17/34/09

за позовом: Запорізького природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя,

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та ін.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 02.06.2009р. розгляд справи відкладався. Колегія суддів неодноразово змінювалась.

Розпорядженням в.о.голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1629 від 25.08.2009р. справа № 17/34/09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач); суддів: Коробки Н.Д., Хуторного В.М., яка прийняла справу до свого провадження.

За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За його згодою у судовому засіданні 25.08.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.2009р. у справі  №17/34/09 (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено частково. Зобов’язано Приватного підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0009га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 під кіоском для ремонту взуття. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано ст.125, 212 ЗК України, а також тим, що факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем підтверджено матеріалами справи. На час розгляду справи спірна земельна ділянка не звільнена. У частині відмови у позові суд виходив з того, що оскільки земельна ділянка не виходила з правоволодіння територіальної громади в особі Запорізької міської ради, у позивача та прокурора відсутні правові підстави просити суд зобов’язати відповідача повернути земельну ділянку за належністю Запорізькій міській раді.

Не погоджуючись з таким рішенням, Приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що спірна земельна ділянка належить до прибудинкової території. Відповідач узгодив місце розташування кіоску з відповідними службами, йому було видано паспорт кіоску та присвоєно йому номер. Вказує, що він отримав дозвіл заступника голови районної держадміністрації на розміщення кіоску. Крім того, вважає, що рішення суду суперечить рішенню міської ради № 56 від 24.12.2008р., яким дозволено надавати згоду на відведення вільних земельних ділянок для розташування кіосків при наявності дозвільних документів на розміщення кіоску.

У судовому засіданні 02.06.2009р. відповідач та його представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просять рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У судове засідання 25.08.2009р. відповідач свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник Запорізької міської ради у судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечила, просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор у судові засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у матеріалах справи доказами без присутності представників відповідача та прокурора.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд знаходить її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2008р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої встановлено, що ПП ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0009га (землі житлової та громадської забудови) АДРЕСА_1, під розташування кіоску по ремонту взуття.

Також 15.09.2008р. було складено протокол про адміністративне правопорушення та видано припис № 001864/201, яким зобов’язано відповідача в місячний термін розпочати процедуру оформлення земельної ділянки. Припис одержаний відповідачем у той же день.

15.09.2008р. винесено постанову №71 про накладення адміністративного стягнення на гр. ОСОБА_2 за вказане правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 170,00грн., яка була вручена йому особисто у той же день.

У зв’язку з невиконанням ПП ОСОБА_2 вказаного припису прокурор звернувся до господарського суду з позовом про звільнення вищезазначеної земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки – це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідачем відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не надано суду та в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження виконання припису Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області щодо оформлення земельної ділянки.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність позовних вимог про звільнення відповідачем спірної земельної ділянки.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи у позові в частині демонтажу кіоску та повернення земельної ділянки її власнику, обґрунтував свій висновок тим, що позивачем та прокурором не доведено, на підставі яких норм законодавства суд має зобов’язати відповідача здійснити демонтаж кіоску, як не надано доказів того, що відповідач привів земельну ділянку у непридатний для використання стан; оскільки спірна земельна ділянка на даний час належить територіальній громаді в особі Запорізької міської ради, підстави для повернення її Запорізькій міській раді також відсутні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком господарського суду Запорізької області, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).

Спірна земельна ділянка самовільно, без згоди власника, зайнята відповідачем шляхом встановлення кіоску, що позбавляє її власника – Запорізьку міську раду – нею користуватися для власних цілей. Отже, твердження господарського суду про те, що ця земельна ділянка не виходила з правоволодіння позивача не відповідає дійсності, оскільки самовільним зайняттям, а саме встановленням кіоску, відповідач незаконно позбавив Запорізьку міську раду правоволодіння цією ділянкою. У той же час для звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки необхідно здійснити демонтаж встановленого на ній відповідачем кіоску та привести її у придатний для використання стан.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання заявника апеляційної скарги на рішення Запорізької міської ради № 56 від 24.12.2008р. «Про оформлення земельних ділянок для розташування тимчасових металевих споруд (кіосків, павільйонів, гаражів, зупинкових комплексів) та літніх майданчиків в м. Запоріжжі» не змінює факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки вказане рішення не надає право займати та використовувати земельні ділянки, а лише надає право на підготовку та оформлення землевпорядної документації для надання земельних ділянок в користування відповідно до вимог чинного земельного законодавства.

За таких обставин суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя, задовольнити частково, рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2009р. у справі  № 17/34/09 скасувати частково. Позов задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати за апеляційний перегляд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України залишити за заявником апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя, задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2009р. у справі  №17/34/09 скасувати частково. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Зобов’язати Приватного підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0009га, що розташована АДРЕСА_1, під торговельним кіоском, привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан шляхом демонтажу торговельного кіоску та повернути її за належністю Запорізькій міській раді.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита. Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України 118,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Запорізької області.