У х в а л а

30 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Лященко Н.П.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року, клопотання про поновлення строку подання заяви про перегляд судових рішень у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 13 жовтня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») задовольнив частково, стягнув з ОСОБА_4 на користь банку 128 тис. 233 грн 95 коп. заборгованості за кредитним договором від 15 липня 2015 року, з яких: 1 тис. 160 доларів США 42 центи - тіло кредиту (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом Національного Банку України (далі - НБУ) на 13 жовтня 2015 року становило 47 тис. 118 грн 80 коп.), 1 тис. 213 доларів США 95 центів - заборгованість за відсотками (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ на 13 жовтня 2015 року становило 26 тис. 476 грн 25 коп.), 7 тис. 520 грн 10 коп. - заборгованість за комісією, 47 тис. 118 грн 80 коп. - пеня.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Стягнув з ОСОБА_4 на користь банку 528 грн 60 коп. судового збору.

Апеляційний суд Івано-Франківської області 10 лютого 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» задовольнив частково, стягнув з ОСОБА_4 на користь банку 640 тис. 880 грн 52 коп. заборгованості за кредитним договором від 15 липня 2015 року, з яких: 16 тис. 106 доларів США 46 центів - строкова заборгованість за тілом кредиту (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ на 13 жовтня 2015 року становило 373 тис. 518 грн 47 коп.), 4 тис. 942 долари США 60 центів - прострочена заборгованість за тілом кредиту (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ на 13 жовтня 2015 року становило 114 тис. 621 грн 86 коп.), 128 доларів США 63 центи - строкова заборгованість за відсотками (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ на 13 жовтня 2015 року становило 2 тис. 983 грн 1 коп.), 1 тис. 685 долари США 41 цент - прострочена заборгованість за відсотками (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ на 13 жовтня 2015 року становило 39 тис. 85 грн 67 коп.), 9 тис. 671 грн 51 коп. - заборгованість за комісією, 100 тис. грн - пеня.

Стягнув з ОСОБА_4 судовий збір: на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» - 3 тис. 654 грн, в дохід держави - 2 тис. 754 грн.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2016 року залишила без змін.

18 квітня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судами касаційної інстанції статей 261, 264, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу подання заяви про перегляд зазначених судових рішень, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року, 18 січня і 16 березня 2017 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано вказані норми матеріального права.

На підтвердження підстави перегляду ухвали суду касаційної інстанції, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року.

Водночас заявник просить поновити строк подання зазначеної заяви, посилаючись на поважну причину його пропуску, а саме несвоєчасне отримання ним копії оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1 і 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Установлено, що ОСОБА_4 подав заяву до Верховного Суду України 18 квітня 2017 року, а відповідне судове рішення, на яке заявник посилається на підтвердження підстави перегляду судових рішень, ухвалено 16 березня 2017 року, тобто заява подана в межах процесуального строку, передбаченого статтею 356 ЦПК України.

За таких обставин, підстав для вирішення клопотання щодо поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення немає.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 23 листопада 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог банку з огляду на те, що банк не пропустив строк звернення до суду з позовом, оскільки часткове погашення заборгованості здійснювалось шляхом списання банком коштів у період з 2010 - 2014 років з належних відповідачу рахунків.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку, з чим погодився й суд касаційної інстанції, що протягом 2010 - 2014 років відбувалося договірне списання коштів (відповідно до умов договору відповідач надав згоду на таке списання коштів у разі настання строків платежів), такі дії банку відповідачем не оскаржені та незаконними не визнані; отже, відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності починається з моменту останнього списання коштів з рахунків боржника, а тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалі від 4 листопада 2015 року суд касаційної інстанції, залишивши без змін судові рішення, погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором (яка виникла при користуванні кредитною карткою) з огляду на те, що списання банком грошових коштів (які були скеровані на погашення заборгованості) з іншого карткового рахунку відповідачки (соціальної картки) відбулося без згоди позивачки, а тому не перериває позовної давності і не свідчить про визнання відповідачкою свого боргу або іншого обов'язку, отже, банк пропустив строк звернення до суду із зазначеними позовними вимогами;

- в ухвалах від 18 січня і 16 березня 2017 року суд касаційної інстанції, залишивши без змін рішення апеляційних судів, погодився з їх висновками про відсутність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості, оскільки банк звернувся до суду поза межами строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявляли відповідачі.

Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Крім того, відсутні й підстави для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року у зв'язку з її невідповідністю викладеному у постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року висновку, оскільки судове рішення, про перегляд якого подано заяву, не суперечить зазначеному висновку.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись статтею 356, частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Охрімчук

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко