ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"02" листопада 2009 р. справа № 5020-11/193
За позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(99011, АДРЕСА_1)
(АДРЕСА_2)
про стягнення заборгованості за фактичне користування нерухомим майном та зобов’язання повернути орендоване майно,
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники сторін:
позивача - Ігнатенко В.В., довіреність б/н від 01.09.2009, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради,
відповідач - не з’явився, СПД ОСОБА_1
СУТЬ СПОРУ:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за фактичне користування нерухомим майном у розмірі 14904,96 грн. та зобов’язання повернути орендоване майно.
Ухвалою суду від 04.09.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/193.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що договір оренди нерухомого майна №335-06 від 01.12.2006, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 є нікчемним, оскільки сторонами не дотримана вимога закону про нотаріальне посвідчення договору.
Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2009 подав заяву про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за фактичне користування нерухомим майном у розмірі 11613,34 грн. та зобов’язати останнього повернути орендоване майно.
Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно.
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „за закінченням терміну зберігання”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, відповідно до п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій . Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У зв’язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.
Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази , перевіривши матеріали справи, суд –
ВСТАНОВИВ:
01.12.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №335-06 (далі –Договір) (а.с. 7-8).
Відповідно до розділу 1 Договору з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно –частину вбудованих нежитлових приміщень, розташованих у одноповерховій нежитловій будівлі, прибудованій до житлового п’ятиповерхового будинку, загальною площею 86,80 кв.м., розташовані за адресою: м.Севастополь, Комишеве шосе, 16, які перебувають на балансі РЕП-6 (далі –Об’єкт оренди).
У пункті 2.1 Договору сторони визначили, що власником орендованого майна є Севастопольська міська Рада, та передача майна в оренду не є підставою для переходу до орендаря права власності.
Пунктом 4.4 Договору встановлений обов’язок Орендаря своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі, що пов’язані із користуванням Об’єктом оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.
Відповідно до пункту 3.2 Договору орендна плата складає 365,17 грн. за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.
Згідно з пунктом 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, який відповідає попередньому місяцю.
Відповідач Договір нотаріально не посвідчив, плату за користування майном за період з 21.08.2007 по 01.08.2009 не вносив.
За твердженням позивача, Договір є нікчемним, проте, оскільки відповідач отримав приміщення у користування, він повинен сплатити позивачу заборгованість за фактичне користування комунальним майном та повернути орендоване майно.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з пунктом 4.2 Договору орендар зобов’язаний при укладенні договору оренди строком на рік та більш здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього договору у строки, встановлені чинним законодавством, та здійснити оплату необхідних послуг.
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що він діє з моменту його підписання (01.12.2006) до 16.11.2011, тобто строк дії Договору складає більш ніж три роки.
На момент винесення рішення сторони вимог закону про нотаріальне посвідчення договору не виконали.
Статтею 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, суд дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна №335-06 від 01.12.2006, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 є нікчемним.
Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
На підставі зазначеного, відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачеві вартість користування Об’єктом оренди за весь час користування, тому вимоги Фонду щодо стягнення з відповідача плати за фактичне користування нежитловими приміщеннями є правомірними.
Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що за період з 21.08.2007 по 01.08.2009 плата за користування приміщенням складає 11613,34 грн. , тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист своїх прав і законних інтересів у спосіб, який визначених даними статтями ті в іншій спосіб, передбачений законодавством.
Власник майна, на підставі статті 391 Цивільного кодексу України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Позивачем заявлена вимога про зобов’язання суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради частину вбудованих нежитлових приміщень, розташованих у одноповерховій нежитловій будівлі, прибудованій до житлового п’ятиповерхового будинку, загальною площею 86,80 кв.м., розташовані за адресою: м.Севастополь, Комишеве шосе, 16, які перебувають на балансі РЕП-6.
Суд вважає вказані позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з підстав, які викладені вище.
Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, –
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов’язати Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про ідентифікаційний код та рахунки в установах банків відсутні) повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) частину вбудованих нежитлових приміщень, розташованих у одноповерховій нежитловій будівлі, прибудованій до житлового п’ятиповерхового будинку, загальною площею 86,80 кв.м., розташовані за адресою: м.Севастополь, Комишеве шосе, 16, за актом прийому-передачі.
3. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про ідентифікаційний код та рахунки в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5) заборгованість за фактичне користування майном у розмірі 11613,34 грн., шляхом перерахування: 11089,94 грн. –на рахунок 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400; 523,40 грн. –на рахунок 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про ідентифікаційний код та рахунки в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5, ідентифікаційний код 25750044) витрати по сплаті державного мита у сумі 201,13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили
Суддя В.Є.Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України і
підписано 04.11.2009
Розсилка:
1. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
2. СПД ОСОБА_1
(99011, АДРЕСА_1)
(АДРЕСА_2)
3. Справа