ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2009 року                                    Справа №  6/246-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

головуючого судді    Павловського П.П. (доповідача)

суддів:  Швеця В.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання Резніченко С.Ю.

представники сторін:

від позивача:  ОСОБА_1, НОМЕР_1  виданий Саксоганським  РВ Криворізьського МУ УМВС України Дн.обл.  18.06.96 р.;

від відповідача:  Іскрук О.В., довіреність №  2   від  02.01.08 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг  на рішення   господарського суду Дніпропетровської  області від  14.07.09р. у справі № 6/246-09

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

до відповідача Закритого акціонерного товариства “Електроград”, м. Кривий Ріг

про  стягнення 63 381, 66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2009р. по  справі №6/246-09 (суддя –Коваленко О.О.)   провадження по справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 10 000,00 грн. припинено за відсутністю предмету спору;  Позовні вимоги позивача задоволено частково; Присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОГРАД" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  9 660,35 грн. (дев`ять тисяч шістсот шістдесят гривень 35 коп.) - основного боргу, 4 521,89 грн. (чотири тисячі п’ятсот двадцять одна гривень 89 коп.) - інфляційних, 589,81 грн. (п’ятсот вісімдесят дев`ять гривень 81 коп.) -3% річних, 247,72 грн. (двісті сорок сім гривень 72 коп.) - держмита, 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить  рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги останньої в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно припинив провадження у справі в частині стягнення 10 000 грн. Заборгованість відповідача склала 34307,18 грн., в розрахунку якої вже була врахована оплата відповідачем 10 000 грн. Також, господарський суд безпідставно відмовив у стягненні 3 385,57 грн. пені на підставі п. 6.2 договору, пославшись на те, що в первинних документах відсутнє посилання на договір.

Відповідач надав відзив у якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що даний акт звірки не є первинним документом є безпідставним. Акт звірник є бухгалтерським документом, за яким  сторони звіряють здійснення певних господарським операцій у контексті узгодження заборгованості.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.09р. колегією суддів у складі головуючого судді Павловського П.П.-доповідача, суддів: Швеця В.В., Чус О.В. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено в судовому засіданні на 30.10.09р. о 10:30 год.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.09р. розгляд апеляційної скарги відкладався до 19.10.09р. на 10:20 год. в зв”язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 19.10.09р. оголошувалась перерва до 26.10.09р.

За згодою представників сторін  в судовому засіданні 26.10.09р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді –доповідача, та пояснення представників сторін, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції,  01.02.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий договір поставки товару № 01/02/06-51, на підставі довіреностей відповідача в період з 10.01.2008 р. по 31.03.2008р., без посилання у жодному документі на умови вищеназваного договору,  передав відповідачеві товар на загальну суму 470 989,67 грн., який відповідач оплатив частково у сумі 436 682,49 грн. у зв’язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 34 307,18 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою, у якій позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача  заборгованість у розмірі 34 307,18 грн. на підставі умов укладеного між позивачем і відповідачем довгострокового договору купівлі-продажу товару № 1/02/06/51 від 01.02.2006 р.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобов’язань по оплаті поставленого та отриманого товару, на підставі п.6.2 умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3 385,57 грн. пені  та за порушення грошових зобов’язань по своєчасні оплаті отриманого товару, на підставі ст. 625 ЦК України - інфляційних у сумі 22 319,24 грн. та 3% річних у сумі 3 369,57 грн.

Також, посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача судових витрат по справі, а саме: 633,82 грн. –держмита, 312,50 грн. - інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Матеріалами справи та поясненнями представника позивача на підставі ст.33 ГПК України документально частково  було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо  інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення платежу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт заборгованості відповідача перед позивачем  підтверджується матеріалами справи частково, а саме  у сумі 19 660,35 грн., оскільки в первинних документах у вигляді довіреностей, накладних, рахунках на оплату, банківських виписках ні позивач ні відповідач  не посилаються на вищеназваний договір, а оскільки відповідач не заперечує проти прострочки оплати отриманого ним від позивача товару на суму 19 660,35 грн., що сторони підтвердили актом звірки сторін станом на 25.05.2008р., у зв’язку з чим позовні вимоги позивача до відповідача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 19 660,35 грн.  

Враховуючи що, матеріалами справи доведено, перерахування відповідачем  позивачеві 10.06.2008р. в рахунок сплати боргу, на підставі акту звірки від 25.05.2008р. грошових коштів у сумі 10 000,00грн.,  судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що  провадження по справі в частині стягнення даної суми боргу слід припинити за відсутністю предмету спору.

Колегією прийнято до уваги,  що за змістом рішення, судом  першої інстанції помилково зазначено дату оплати відповідачем слати боргу, а саме зазначено 10.06.2009р., тоді як потрібно було зазначити 10.06.2008р.

Таким чином,  колегія суддів прийшла до висновку, що  остаточна заборгованість  відповідача перед  позивачем складає  9 660,35 грн.  

В задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі п.6.2 умов вищеназваного договору, 3 385,57 грн. пені, слід відмовити у повному обсязі.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача за порушення грошових зобов’язань по своєчасні оплаті отриманого товару,  на підставі ст. 625 ЦК України - інфляційних у сумі 22 319,24 грн. та 3% річних у сумі 3 369,57 грн., підлягають частковому задоволенню, а саме  у сумі 4 521,89 грн. та 3% річних у сумі 589,81 грн., зважаючи на те, що  в судовому засіданні відповідач не заперечував проти отримання від позивача рахунків на оплату отриманого товару і факт несвоєчасної оплати рахунків позивача визнав в акті звірки взаєморозрахунків сторін, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін станом на 25.05.2008р.

Крім того, колегія суддів враховує, що доводи апелянта ґрунтуються  виключно на посиланнях, які не підтверджені відповідно до ст. 33 ГПК України.  

Таким чином, судом першої інстанції  зроблено вірний висновок, щодо часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що правові підстави для скасування рішення господарського суду відсутні. Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і при його прийнятті судом не порушено норми матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг  на рішення   господарського суду Дніпропетровської  області від  14.07.09р. у справі № 6/246-09  залишити без задоволення.

Рішення  господарського суду Дніпропетровської області від  14.07.09р. у справі № 6/246-09 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                   П.П. Павловський

Суддя                                                                                          В.В. Швець

Суддя                                                                                          О.В. Чус