ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №11а-1
2006рік
"12" липня 2006 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючої - судді Демченко О.В.
Суддів - Вавріва І.3.
- Гавриш Г.В.
з участю прокурора - Гузіка Й.М..
адвоката - ОСОБА_20
захисника - ОСОБА_21
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальну справу за апеляційним поданням ст.помічника прокурора м. Тернополя та апеляціями засуджених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3,засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_20 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 2 серпня 2004 року , яким
ОСОБА_1 , 17 березня 1979 року народження , уродженець та мешканець м. Тернополя ,АДРЕСА_1 , гр. України , не працює , несудимий,
засуджений за ч.З ст. 152 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі ; за ч.2 ст. 153 КК України - на 5 років позбавлення волі . На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2, 7 жовтня 1980 року народження , уродженець м. Ходорова , Львівської обл. гр. України , із середньою спеціальною освітою , не працює, неодружений , проживає по АДРЕСА_2 в м. Тернополі, несудиий ,
засуджений за ч.З ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на З роки 6 місяців позбавлення волі ; за ч.2 ст. 153 КК України - на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів
-2-
шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 3 роки 6 мсяців позбавлення волі.
ОСОБА_4 , 10 серпня 1985 року народження , уродженець та мешканець м. Тернополя , АДРЕСА_3, гр. України , неодружений , не працює, несудимий,
засуджений за ч.З ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на З роки 2 місяці позбавлення волі ; за ч.2 ст. 153 КК України - на 3 роки позбавлення волі . На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 3 роки 2 місяці позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за те , що 14 травня 2003 року вони разом з особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділено в окреме провадження , групою осіб у квартирі АДРЕСА_4 в м. Тернополі , із застосуванням фізичного насильства та погроз насильством повторно задовольнили статеву пристрасть неприродним способом з неповнолітньою потерпілою ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_4, дючи узгоджено з ОСОБА_1 та іншою особою , зґвалтували її .
В апеляційному поданні ст.помічник прокурора м. Тернополя просить вирок суду скасувати за м'якістю призначеного покарання засудженим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , оскільки вони вчинили декілька злочинів , один з яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжким , вини своєї не визнали , перешкоджали органам досудового слідства та суду у встановленні істини у справі.
В апеляціях:
- засуджені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просять вирок суду скасувати , провадження по справі закрити за недоведеністю їх вини у вчиненні злочинів , покликаючись на фальсифікацію справи , застосування щодо них незаконних методів слідства , істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства . Пояснення потерпілої ОСОБА_5 не може бути покладене в основу їх обвинувачення , тому що її показання є непослідовними . Згідно висновків експертиз вона не отримала жодних тілесних ушкоджень.
- захисник ОСОБА_20 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_3 т інтересах засудженого ОСОБА_2 просять вирок суду скасувати , а справу провадженням закрити за недоведеністю їх у вчиненів злочинів .
Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 23 березня 2005 року вирок Тернопільського
-з-
місьрайонного суду від 2 серпня 2004 року відносно всіх засуджених був залишений без змін .
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 18 жовтня 2005 року ухвала апеляційного суду скасована з направленням справи на новий апеляційний розгляд в іншому складі суддів .
Вироком колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 засуджені за сукупністю злочинів , передбачених ч.2 ст.153 , ч.З ст. 152 КК України на 7 років позбавлення волі кожний .
Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України від 27 квітня 2006 року вирок апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 скасовано , а справа направлена на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідача , міркування прокурора , який підтримав апеляційне подання , засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які вважають , що вирок підлягає до скасування із закриттям провадження у справі , пояснення засудженого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_21 , які підтримали апеляцію , а у випадку доведеності його вини у вчиненні злочинів просили при призначенні покарання застосувати ст. 69 КК України , та адвоката ОСОБА_20 про застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 , ознайомившись з доводами всіх апеляцій та перевіривши матеріали справи , колегія суддів вважає } що апеляційне подання прокурора підлягає до задоволення , апеляції засуджених та їх захисників до задоволення не підлягають .
Висновки суду, викладені у вироку , відповідають фактичним обставинам справи , винність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів , за які його засуджено, стверджена доказами , які всебічно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну юридичну оцінку , відповідно до вимог ст. 67 КПК .
Наведені в апеляціях доводи засуджених про те , що вони не вчиняли інкримінованих їм злочинів і що суд неправильно оцінив докази й безпідставно їх засудив за ч.2 ст.153 , ч.З ст. 152 КК України є необгрунтованими і спростовуються зібраним в судовому засіданні доказами .
Так , потерпіла ОСОБА_5 суду першої інстанції підтвердила свої покази , які вона давала в ході досудового слідства про те , що з 22 години 13 травня до 4 години 14 травня 2003 року в квартирі АДРЕСА_4 в м. Тернополі засуджені , застосовуючи насильство та погрожуючи застосуванням фізичного насильства , неодноразово почергово задовольнили з нею статеву пристрасть неприродним способом , після чого її зґвалтували . Оцінюючи обстановку, в якій вона знаходилась , всі погрози і події сприймала як реальні і, боячись подальшого застосування до неї сили , змушена була
-4-
підкорятися вимогам засуджених /т.1а.с. 124-149, 155-159, 160-163, 164-168, 169-172,173-176/.
Висновок суду про покладення зазначених показань потерпілої в основу обвинувального висновку є обгрунтованим . Ті незначні розбіжності, які мали місце в показаннях потерпілої не є суттєвими і не могли вплинути на правильність прийнятого судом рішення . Крім того , дані показання потерпілої узгоджуються з іншими доказами у справі.
Як свідчить протокол судового засідання , засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , не визнаючи себе винними у вчиненні зґвалтування потерпілої , разом з тим , не заперечували того факту , що вступали з нею у статеві зносини та задовольнили статеву пристрасть неприродним способом , однак пояснили , що відбувались ці події за взаємною згодою ОСОБА_5
Суд правильно критично оцінив твердження засуджених про добровільність статевих стосунків потерпілої з ними , оскільки вони направлені на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене і прийняв до уваги їх показання в ході досудового слідства .
Так , самі засуджені в ході досудового слідства визнавали себе винними за ч.2 ст. 153 КК України (т.4 а.с.277-287, 329-332, т.5а.с.41-49, 76-80, 237 ).
При цьому , ОСОБА_1 , будучи допитаним в якості обвинуваченого , не заперечував , що перед початком першого орогенітального контакту із потерпілою він у неї згоди перо це не питав . Також він допускав , що потерпіла не мала бажання вступати з ним у такий контакт вдруге .
Показання ОСОБА_2 свідчать про чинення засудженими на потерпілу психологічного тиску . ( т.5 а.с.45 ) .
Як пояснив засуджений ОСОБА_4 , будучи допитаним в якості обвинуваченого , що зі сторони ОСОБА_1 на потерпілу чинився психологічний тиск і він , скориставшись тим , що вона була налякана , задовольнив статеву пристрасть неприроднім способом , а в подальшому зґвалтував її ( т.5 а.с.237 ).
Таким чином , кожен із засуджених , по-своєму відтворюючи деталі вчиненого , наводив такі дані щодо своєї участі , якими , по суті , доповнював інших і в такий спосіб викривав співучасників та одночасно самого себе у вчиненні злочинів.
Колегія суддів вважає , що пояснення засуджених в ході досужового слідства були отримані з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства . Даних , які б свідчили про застосування до засуджених недозволених методів слідства , що могло потягнути самообмову , у справі не встановлено . їх твердження про це є надуманими і не переконливими , оскільки вони спростовуються матеріалами перевірки прокуратури Тернопільської області , з приводу якої винесені постанови про відмову в порушенні кримінальних справ від 20 лютого та ЗО квітня 2004 року .
Крім того , пояснення потерпілої ОСОБА_5 , які були покладені в основу вироку , об'єктивно стверджуються показаннями свідка ОСОБА_6 , яка була присутня протягом всього часу ґвалтування потерпілої, і яка детально та
-5-
послідовно розповідала про вчиненні засудженими злочини , зазначивши , що на квартиру до ОСОБА_7 потерпіла була заведена силою і зґвалтована із застосуванням фізичного та психологічного тиску зі сторони засуджених, при цьому , на прохання потерпілої відпустити її ніхто не реагував.
Встановлено , що потерпіла не могла самостійно вийти із вказаної квартири, оскільки , як пояснював в ході досудового слідства ОСОБА_2 , дана квартира була зачинена на ключ і коли всі вони виходили з неї , то двері їм відчинив ОСОБА_7 ( а.с.48 т.5 ).
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ствердили , що потерпіла їм розповідала про те , що її зґвалтували четверо осіб . При цьому , суттєвих розбіжностей у їх показаннях не виявлено.
Як вказано у вироці , суд взяв до уваги показання даних свідків щодо емоційного стану ОСОБА_5, які бачили її подавленою і наляканою після її зґвалтування.
При цьому , судом першої інстанції звернуто увагу на те , що протоколи допитів даних свідків відповідають вимогам кримінально-процесуального законодавства , що було детально досліджено в судовому засіданні.
Посилання засуджених на відсутність на тілі потерпілої тілесних ушкоджень , згідно висновків проведених судово-медичних експертиз , свідчить лише про правдивість показань ОСОБА_5. щодо застосування до неї психічного тиску, тобто страху перед підсудними , з приводу чого вона і не чинила їм активного опору .
За висновками судово-імунологічної експертизи у слідах та трьох об'єктах, вилучених на місці події , виявлено поодинокі сперматозоїди та антигени А,В,Н, які можуть походити за рахунок сперми їх походження від засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 не виключається ( т.З а.с.442-450 ).
Безпідставним є твердження засуджених про порушення в ході досудового слідства їх права на захист .
Так , засуджений ОСОБА_1 крім твердження про порушення його права на захист не навів жодного конкретного факту порушення цих його прав.
Право на захист ОСОБА_4 також не було порушено , оскільки він , будучи неповнолітнім , допитувався лише в присутності адвоката . Дійсно , із матеріалів справи вбачається , що в нього було відібране пояснення без участі адвоката , однак , воно отримане до порушення справи і не було покладене в основу вироку.
Що стосується доводів адвоката ОСОБА_3 , який захищав інтереси ОСОБА_2, то дійсно ОСОБА_2 був допитаний в якості підозрюваного без захисника , однак при цьому право на захист йому було роз'яснене 17 травня 2003 року , де ОСОБА_2 власноручно зазначив , що давати показання в якості підозрюваного має намір без участі адвоката , яка по даній справі із урахуванням вимог ст. 45 КПК України не є обов'язковою .
Таким чином , вважати , що відносно засуджених було порушено право на захист при тому , що в ході досудового слідства засудженим таке право
-6-
роз'яснювалось більше сорока разів , а захисники були присутні при проведенні всіх слідчих дій .
При перевірці справи колегією суддів не виявлено також інших істотних поршень норм кримінально-процесуального закону , які б могли бути підставою для скасування або зміни судового рішення .
З наведених підстав , кваліфікація дій засуджених ОСОБА_1 за ч.2 ст. 153 , ч.З ст. 152 КК України ; ОСОБА_2 - за ч.2 ст. 153 , ч.З ст. 152 КК України ; ОСОБА_4 - за ч.2 ст. 153 , ч.З ст. 152 КК України є правильною .
В той же час , призначаючи покарання підсудним , суд допустив порушення вимог ст. 65 КК України , з якої вбачається , що при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину , особу винного та обставини , що пом'якшують та обтяжують покарання . Особі, яка вчинила злочин , має бути призначено покарання , необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів .
Як видно з вироку , суд першої інстанції , визнавши ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 винними у вчиненні групою осіб повторно задоволення статевої пристрасті неприродним способом з неповнолітньою потерпілою ОСОБА_5 та зґвалтуванні її , призначаючи їм покарання із застосуванням ст. 69 КК України , допустив помилку .
Зокрема , із змісту ст.69 КК України вбачається , що призначення основного покарання нижче від найнижчої межі , встановленого в санкції статті Особливої частини КК , або перехід до іншого , більш м'якого виду основного покарання , не зазначеного в санкції статті за цей злочин , можливе за наявності декількох обставин , що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину .
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання " у кожному випадку застосування ст.69 КК України суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити , які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнав такими , що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання .
Всупереч цим вимогам , суд першої інстанції у вироку не навів жодної з таких обставин ( окрім як по ОСОБА_4 ) і своє рішення не мотивував , в зв'язку з чим такий вирок не можна визнати законним і обгрунтованим , а призначене покарання із застосуванням ст.69 КК України - таким , що відповідає ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та їх особам .
Отже , вирок суду підлягає до скасування за м'якістю призначеного засудженим покарання і по справі, відповідно до п.2 ч.І ст.378 КПК України слід постановити новий вирок . З урахуванням наведених судом у вироці підстав колегія суддів вважає за можливе призначити засудженим покарання в межах санкцій статей обвинувачення , однак ближче до мінімального .
-7-
На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 378 , 379 КПК України , колегія суддів ,-
ЗАСУДИЛА:
Апеляції захисників ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , також засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 залишити без задоволення , а апеляційне подання ст.помічника прокурора м. Тернополя задовольнити.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 2 серпня 2004 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_4 в частині призначеного їм покарання скасувати .
Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 153 КК України - 5 років позбавлення волі ; за ч.З ст. 152 КК України - 7 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 7 (сім) років позбавлення волі
ОСОБА_2 призначити покарання за ч.2 ст. 153 КК України - 3 роки позбавлення волі ; за ч.З ст. 152 КК України - 7 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 7(сім) років позбавлення волі.
ОСОБА_4 призначити покарання за ч.2 ст. 153 КК України - 3 роки позбавлення волі ; за ч.З ст. 152 КК України - 7 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 7 (сім) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 рахувати з 17 травня 2003 року .
В решті вирок залишити без зміни .
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене касаційне подання протягом одного місяця з моменту проголошення вироку , а засудженими , які утримуються під вартою - в той же строк з часу вручення їм копії вироку у Верховний Суд України через апеляційний суд Тернопільської області.
Головуюча - /підпис/ Судді - /два підписи/ з оригіналом вірно : суддя апеляційного суду Тернопільської області
О.В.Демченко