Справа № 2-а-405/11

П О С Т А Н О В А

ІмЕНЕм україни

15.08.2011 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі: головуючого –судді Дем'яновський Ю. Г. , при секретарі Савків Л.М , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про стягнення заборгованості по виплаті щомісячної державної соціальної допомоги як „дитині війни ” ,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувсь в суд з позовом до відповідача про визнання неправомірною відмови відповідача щодо підвищення йому пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, та зобов’язання нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” за період з 01.01.2011року по 01.07.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”дітям війни, до яких вона відноситься, з 01.01.2006 р. пенсії підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на те, що Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік”призупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнано неконституційними вказані положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Виклад ст.6 у новій редакції Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”визнано неконституційним згідно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. У зв’язку з цим відповідач незаконно не виплачував йому за період з 01.01.2011р. по 01.07.2011р. підвищення до пенсії не в повному розмірі.

Позивач ОСОБА_1-І. І. в судове засідання не з’явився, проте просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області не погоджується з доводами позивача викладеними в позовній заяві та з підстав зазначених у запереченні на адміністративний позов, просить в позові відмовити в повному обсязі, оскільки відсутній механізм реалізації положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Законодавством України не визначено поняття “мінімальна пенсія за віком”як розрахункової величини для підвищення пенсії, так як ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; ч.3 вказаної статті зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. У 2008 році п.41 розд.ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”ст.6 Закону викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що складало 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата виплачувалась позивачці у повному обсязі. Крім того, при вирішенні спору просить застосувати позовну давність, встановлену ст.ст.99,100 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку:

Встановлено, що між сторонами виник спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Позивач ОСОБА_1-І.І. є пенсіонером, народився 03.08.1938 року. Він відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006р., набрав статусу “дитина війни”, тому згідно ст.6 вказаного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що всупереч Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006р та чинний на даний час, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області оспорювана позивачем надбавка в 2011 р. виплачувалась у меншому, ніж передбачено Законом № 2195-УІ розмірі, тому позов в частині виплати суми за вказаний період підлягає задоволенню.

Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"”встановлено, що у 2011 році норми і положення статей статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік". Тому вимоги позивача слід задовольнити за період з 22.01.2011 р. по 19.06.2011 р.

Керуючись ст.ст. 158-163, 183-2 КАС України, відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” , суд, –

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.01.2011р. по 19.06.2011 р. на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” з урахуванням проведених виплат як дитині війни.

Постанову можна оскаржити до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення через районний суд.

Суддя: Дем'яновський Ю. Г.