Справа № 2-а-279/11

П О С Т А Н О В А

ІмЕНЕм україни

22.06.2011 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі: головуючого –судді Береза В. І. , при секретарі Волківській Н.Б. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області про зобов’язання вчинити нарахування і виплату підвищення до пенсії дитині війни ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася 14.06.2011 р. до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року до припинення права позивача на таке підвищення.

Вимоги мотивує тим, що їй як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з першого січня 2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2006-2010 р.р. не виплачувалася. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р. положення, що призупиняли дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність. Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснювати перерахунок пенсії зі збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року до припинення права позивача на таке підвищення.

Ухвалою суду від 17 червня 2011 року позовні вимоги в частині зобов’язання нарахувати та виплатити недоотримане підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 14.12.2010 р. залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, однак згідно позовної заяви просить справу слухати у її відсутності та позовні вимоги підтримує повністю.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечила, навела пояснення, викладені у письмовому запереченні (а.с. ), просить у позові відмовити. Мотивує заперечення тим, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний у законі розмір пенсії.          

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до З.У. «Про соціальний захист дітей війни» позивач ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується і відповідним посвідченням.

Ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч. 3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом, оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, то слід застосовувати цей розмір, зокрема і при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2009 р.» Кабінетом Міністрів України надано у 2009 р. право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Отже, нарахування та виплата у 2009 р. та 2010 р. дітям війни підвищується до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

ЗУ «Про Державний бюджет на 2009 р.» та ЗУ «Про Державний бюджет на 2010 р.» дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Таким чином, відповідач повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи представника відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутності відповідного фінансування не можуть бути підставою відмови у задоволенні позовних вимог так як саме на органи Пенсійного Фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями.

Відтак, виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відмова відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є неправомірною та способом відновлення порушеного права позивача є покладання обов’язку на відповідача здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст. 6 зазначеного Закону в межах строку звернення до адмінстративного суду з урахуванням різниці підвищення виплаченого до пенсії.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача нараховувати як дитині війни щомісячної доплати до пенсії відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" надалі , вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленого цим кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином позивач має право на захист своїх уже на час звернення до суду порушених прав, а не тих прав, ймовірність порушення яких може існувати в майбутньому. Відтак вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, –

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги задоволити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 14.12.2010 р. по 14.06.2011 р. в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплаченої різниці пенсії за цей період.

У вимозі щодо подальшого нарахування допомоги – до припинення права позивача- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: Береза В. І.