ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"28" жовтня 2009 р. Справа № 01/124-38
за позовом підприємця ОСОБА_1, м. Рожище
до підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк
про стягнення 12 500 грн.
Суддя І.О.Якушева
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_3 (довір. від 29.09.2009р.)
від відповідача: н/з
Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 12500 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки № 02/01 від 2.01.2008р.
Поясненням від 12.10.2009р. (а.с.31) позивач уточнив, що із 12500 грн. –суми, заявленої до стягнення з відповідача, 8500 грн. становить основний борг за товар, переданий на підставі договору поставки №02/01 від 2.01.2008р., 4000 грн. - штраф за невиконання умов додаткової угоди №1 від 14.07.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, суми позову не оспорив.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, господарський суд на підставі ст.75 ГПК України дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами. При цьому господарським судом взято до уваги те, що господарським судом належним чином було повідомлено відповідача про розгляд справи №01/124-38. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 Зазначена адреса вказана також позивачем і в позовній заяві при зверненні з позовом до господарського суду, і в договорах, підписаних між сторонами. Ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 4.09.2009р., про відкладення розгляду справи від 30.09.2008р., 14.10.2009р. надсилались відповідачу рекомендованими листами саме за загаданою адресою. Проте ухвала від 14.10.2009р. повернулась до господарського суду з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції надісланий судом за місцем державної реєстрації і повернутий органом зв’язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання»з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд справи.
Разом з цим ухвалу господарського суду від 14.10.2009р. про відкладення розгляду справи на 28.10.2009р. було вручено відповідачу позивачем. Факт отримання цієї ухвали відповідачем підтверджується його написом на примірнику ухвали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
встановив:
2.01.2008р. між сторонами у справі було укладено договір поставки № 02/01, згідно з умовами якого позивач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених в договорі, передати у власність покупця м’ясопродукти та ковбасні вироби в асортименті, а відповідач - прийняти та оплатити товар.
Пунктом 3.1. договору передбачено обов’язок відповідача сплачувати вартість кожної партії товару, вказаної в накладній, протягом 5 календарних днів з дня одержання партії товару.
На виконання умов договору поставки №02/01 від 2.01.2008р. позивач передав відповідачу товару на загальну суму 9669,76 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0001700 від 9.10.2008р., № РН-0002084 від 31.10.2008р., №РН-0001835 від 17.10.2008р., № РН-0001897 від 21.10.2008р., № РН-0002015 від 28.10.2008р., № РН-0002269 від 11.11.2008р., № РН-0002128 від 4.11.2008р., № РН-0002393 від 18.11.2008р., № РН-0002655 від 2.12.2008р., № РН-0002548 від 25.11.2008р.
Зазначені накладні підписані представниками сторін, в судовому засіданні було оглянуто їх оригінали.
Відповідачем було оплачено товар на суму 1169,76 грн.
14.07.2009р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки №02/01 від 2.01.2008р.
Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 14.07.2009р. визначено, що борг відповідача перед позивачем станом на 14.07.2009р. становить 8500 грн.
Згідно з п.2 додаткової угоди відповідач взяв зобов’язання погасити борг на наступних умовах:
- в день підписання угоди сплатити суму –2000 грн.;
- до 1.08.2009р. –4500 грн.;
- до 25.08.2009р. –2000 грн.
Пунктом 3 додаткової угоди сторони обумовили, що у випадку непогашення боргу до 25.08.2009р. борг вважається збільшеним на суму штрафних санкцій та пені, на боржника покладаються витрати та збитки, які пов’язані з несплатою даного боргу, вся сума боргу боржника перед продавцем з 27.08.2009р. вважається погодженою у розмірі 12500 грн., яку боржник зобов’язаний погасити негайно.
Додаткова угода №1 від 14.07.2009р. підписана відповідачем, скріплена його печаткою, відповідно до п.п.1 п.2 ст.11 ЦК України є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків.
Згідно з поясненнями представника позивача відповідач не виконав зобов’язань, взятих за додатковою угодою №1 від 14.07.2009р., не перерахував заборгованості за товар.
Відповідач доказів на підтвердження погашення суми заборгованості за товар, визнаний в додатковій угоді №1 від 14.07.2009р., суду не подав.
Враховуючи наведене, заборгованість відповідача за товар, переданий позивачем, складає 8500 грн.
У відповідності із п.1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 1 ст.174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, у зв’язку із невиконанням відповідачем договірного зобов’язання щодо перерахування суми заборгованості за отриманий товар, позовна вимога про стягнення з нього 8500 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.
У відповідності із п.1 ст.199, п.п.1, 2 ст.218 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
В процесі судового розгляду відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів з метою недопущення порушення договірного зобов’язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 230, ч.4 ст.231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі , або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
На підставі викладеного, відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 від 14.04.2009р. у зв’язку із непогашенням боргу в цілому до 25.08.2009р., відповідач зобов’язаний сплатити також 4000 грн. штрафних санкцій (12500-8500).
Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі.
Керуючись п.1 ст.173, п.1 ст.174, ст.193, п.1 ст.199, п.п.1, 2 ст.218, п.1 ст.230, п.4 ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 549, ч.2 ст.551, ст.599 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 –85 Господарського процесуального кодексу України,
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) на користь підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іпн НОМЕР_2) 8500 грн. заборгованості, 4000 грн. штрафу; 125 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя І.О.Якушева
Дата виготовлення повного тексту рішення: 2.11.2009р.