Справа № 2-4964/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
26 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Макаренко Г.В.,
при секретарі: Шалапуді Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Промисловий Банк» про повернення депозитного вкладу,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 04 січня 2008 року між сторонами даної справи було укладено договір банківського вкладу № 1/0404349002013001, згідно умов якого відповідач прийняв від позивача грошові кошти в сумі 18 564,94 грн. строком на 390 днів з 04 січня 2008 року по 27 січня 2009 року, процентна ставка за вкладом складє 15 % річних, та зобов’язався повернути вказані кошти позивачу у строк, передбачений умовами договору. Після настання строку виконання відповідачем зобов’язань за договором позивач звернувся з вимогою про повернення банківського вкладу, проте, відповідач у поверненні грошових коштів відмовив. За таких обставин, позивач просить суд задовольнити заявлені вимоги та стягнути на його користь суму вкладу в розмірі 18 564,94 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн., матеріальну шкоду в сумі 4 000,00 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з викладених в позовній заяві підстав та просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 18564,94 грн., збитки в розмірі 6200,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України, оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
Заслухавши поснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 04 січня 2008 року ОСОБА_1 уклав договір банківського вкладу № 1/0404349002013001 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Промисловий Банк», згідно умов якого відповідач прийняв у позивача грошові кошти в сумі 18 564,94 грн. (вклад) строком на 390 днів з 04 січня 2008 року по 27 січня 2009 року та зобов’язався повернути вказані кошти позивачу у строк, передбачений умовами договору.
Згідно п. 1.2 договору, процентна ставка за вкладом складає 15 % процентів річних, яка залишається незмінною протягом строку вкладу, крім випадку дострокового розірвання цього договору з ініціативи позивача.
Як зазначено у п. 2.4.3 договору, вкладник має право отримати суму вкладу та нараховані проценти у дату повернення, визначену даним договором.
При цьому, згідно п. 1.1 договору, датою повернення вкладу є 27 січня 2009 року.
Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 березня 2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення вкладу, проте відповідач відмовив у повернені депозитного вкладу у зв’язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів банку (а.с. 5, 6).
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином зобоов’язання за договором банківського вкладу № 1/0404349002013001 від 04 січня 2008 року, а відтак, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Промисловий Банк» грошових коштів в розмірі 18 564,94 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь 3% відсотків річних за затримку виконання зобов’язання, та суми з урахуванням індексу інфляції, оскільки відповідно до ст. 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» під час дії мораторію неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань не нараховуються. Факт введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у ТОВ «Укрпромбанк» не заперечувався позивачем.
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням прав позивача, суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не є доведеними.
Відповідно до роз‘яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позивач не навів належного обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не надав докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказав з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та не надав доказів, якими це підтверджується.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 1200,00 грн. та 5000,000 грн. В обґрунтування своїх вимог в цій частині позивач посилається на те, що для відновлення свого порушеного права він мав витрати на оплату правової допомоги, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати на явку до суду. Крім того, позивач вказав, що був змушений взяти кошти в сумі 10000,00 грн. в борг зі сплатою 5% від суми боргу щомісяця, чим йому спричинено збитки в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Таким чином, оскільки втрати, які зазнав позивач, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, позов в цій частині є таким, що не ґрунтується на нормах закону. Крім того, суду не надано доказів, які б свідчили про наявність причинного зв'язку між невиплатою банком суми вкладу та втратою позивачем зазначених коштів.
Відповідно до змісту ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу та витрати сторін, пов’язані з явкою до суду відносяться до судових витрат.
Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обов‘язок відшкодувати позивачу понесені та документально підтверджені судові витрати по справі. – 479, 64 грн. витрат, що пов’язані з явкою до суду та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Разом з тим, витрати на правову допомогу в сумі 600 грн. стягненню не підлягають, оскільки позивачем в обґрунтування вказаних вимог не надано належного документального підтвердження здійснення таких витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 525, 526, 530, 614, 625, 1060 ЦК України, ст. ст.10, 57, 60, 61, 88, 224-226 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за договором банківського вкладу в розмірі 18 564 грн. 94 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 витрати на явку до суду в розмірі 479 грн. 64 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в дохід держави 185 грн. 65 коп. у відшкодування судового збору.
В задоволення решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Г.В. Макаренко