ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 2-4771/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Матійчук Г.О.,
при секретарі: Шишкарьовій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про захист прав споживача та повернення коштів,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1003/0305444001043001 від 17.11.2008 року в сумі 50 000,00 грн., 5 000,00 грн. моральної шкоди, 6 720,00 грн. неустойки за порушення договору, 789,04 грн. – 3% річних від простроченої суми, 3 000,00 грн. встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення , посилаючись на те, що відповідач відмовився виплатити на її вимогу гроші за зазначеним вище договором банківського вкладу, чим порушив її законні права. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що невиконання відповідачем своїх зобов»язань стало для неї повною несподіванкою, у зв»язку з чим вона зазнала сильного душевного хвилювання, почуття несправедливості погано відбилося на роботі та відносинах у сім»ї, позивач відчуває себе винною перед родиною, втрачає свій час на безрезультатні пошуки коштів. Розуміння неможливості своєчасно досягти справедливого захисту своїх законних інтересів принижує її гідність, ця обставина негативно впливає на авторитет позивача як підприємця. Неповернення вкладених до банку грошів призвело до погіршення матеріального стану та абсолютної невпевненості у завтрашньому дні, бо це всі гроші, які в неї є на цей час. Внаслідок матеріальних проблем стали виникати сварки, чого раніше в родині не було. Вважає, що наведені факти є підтвердженням порушення нормальних життєвих зв»язків через порушення стосунків з оточуючими людьми, зазначивши, що заявлена нею сума компенсації моральної шкоди у розмірі 5 000,00 гривень могла б компенсувати завдані їй моральні страждання.
Позивач в судове засідання не з»явилась, повідомлялась судом належним чином про день та час слухання справи, направила до суду телеграму з проханням розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд вважає можливим слухати справу у його відсутності.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 17.11.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1003/0305444001043001 в сумі 50 000,00 грн. строком на 91 день з 17.11.2008 року до 15.02.2009 року, з виплатою 22 % річних.
Свої зобов»зання позивач виконала, перерахувавши на рахунок відповідача зазначену в договорі суму (а.с.7)
Після закінчення терміну дії договору позивач звернулася до установи банку з вимогою повернути вклад (а.с.8), однак їй було відмовлено на тій підставі, що в банку введено тимчасову адміністрацію та тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.10 ). 27.07.2009 року позивач надіслала на адресу відповідача письмову вимогу про повернення грошових коштів, оскільки 20.07.2009 року закінчилась дія мораторію, проте відповідач не почав виконання зобов»язання за договором. Як зазначено в позовній заяві, станом на 26.08.2009 року, відповідач в порушення вимог закону й договору не виконав свої зобов»язання за договором, чим порушив споживчі права позивача, а саме п.2 ч.1 ст.4 та п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.
Згідно з п.13 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», належна якість товару, роботи та послуги – властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленої для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовах договору із споживачем.
Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. 2 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Оскільки, вимоги ч. 2, ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладено вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов’язання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.
Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладів. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст.1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами.
Також суд вважає посилання відповідача у відповідях позивачеві на введення тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів, в частині відмови у видачі вкладу таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав передбачене договором зобов»язання щодо повернення позивачу суми вкладу в обумовлений договором строк, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми вкладу в розмірі 50 000, 00 грн. підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення моральної шкоди, то вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню, виходячи з наступного: відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.
Наслідки порушення договору встановлені ст. 625 ЦК України, яка не передбачає відшкодування моральної шкоди, не передбачає наслідків порушення договору банком і укладений між сторонами договір банківського вкладу від 17.11.2008 року № 1003/0305444001043001 .
Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на її користь 6 720,00 грн. неустойки за порушення договору, 789,04 грн. – 3% річних від простроченої суми, 3 000,00 грн. встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, оскільки, відповідно до ст. ст. 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» під час дії мораторію неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань не нараховуються.
Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обов»язок відшкодувати судові витрати по справі. Вимогу про стягнення з відповідача 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи позивач не заявляла.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про захист прав споживача та повернення коштів – задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, МФО 321024, ідентифікаційний код 19357325) на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1003/0305444001043001 від 17.11.2008 року в сумі 50 000 (п»ятдесят тисяч),00 гривень.
В задоволені інших вимог – відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, МФО 321024, ідентифікаційний код 19357325) 1 700 (одну тисячу сімсот),00 гривень у відшкодування судового збору.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Г. О. Матійчук