ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" квітня 2007 р. Справа № 08/53-07
вх. № 1813/3-08
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Дроб*язко М.С. відповідача - ОСОБА_2
розглянувши справу за позовом Красноградське підприємство теплових мереж, м. Красноград
до ФОП ОСОБА_1, м. Красноград
про стягнення 523,68 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Красноградське підприємство теплових мереж, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача ФОП ОСОБА_1 про спонукання до укладання договору та відшкодування матеріальних збитків в розмірі заборгованості за фактично спожиту теплову енергію в сумі 523,68 грн. за період з 15 жовтня 2006 р. по 01.10.2007 року, стягнути з відповідача держмито в сумі 187 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.
Відповідач проти позову заперечує та просить в позові відмовити на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розгляд справи відкладався до 11.04.2007р. В судовому засіданні 11.04.2007 року оголошено перерву до 24.04.2007р. об 11.45.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Рішенням виконавчого комітету Красноградської міської ради від 16.04.2003 року відповідачу ОСОБА_1 надано дозвіл на переведення квартири АДРЕСА_1 у не житлове приміщення з подальшою реконструкцією під магазин непродовольчих товарів. П.3.1 цього рішення передбачає обов'язкове укладання договору по наданню комунальних послуг безпосередньо з відповідними службами.
Розпорядженням Красноградської районної державної адміністрації НОМЕР_1 від 09.12.2005р. затверджено акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію виставкового салону керамічної плитки по вул. Полтавській.
Рішенням виконавчого комітету Красноградської міської ради від 15.06.2005 року Красноградське підприємство теплових мереж визнано виконавцем послуг з централізованого теплопостачання по м. Краснограду (копію рішення не надано).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на заяву громадянки ОСОБА_1 від 15.10.2005 року про укладання договору на постачання теплової енергії в приміщення Салону керамічної плітки з доданням всіх необхідних документів.
Але, доказів надходження такої заяви не надав.
Суд встановив, що 15.09.2005 року на ім'я директора підприємства позивача надійшла заява від громадянки ОСОБА_1 на відкриття особистого рахунку в квартиру, що належить їй на праві власності згідно договору купівлі-продажу, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , та у зв'язку із встановленням батарей опалення 06.09.2005 року. До матеріалів справи доданий акт, що підтверджує встановлення приладів опалення в квартирі АДРЕСА_1 квартиронаймачем якої є громадянка ОСОБА_1
21.09.2006 року позивач направив відповідачу лист за НОМЕР_2, в якому повідомив про необхідність виконання технічних умов, передбачених пп..4.2-4.10 Правил користування тепловою енергією та попередив, що після узгодження документації з відповідачем буде укладено договір на поставку теплової енергії згідно п.4.10 Правил та проведено підключення Салону керамічної плітки до теплових мереж жилого дому АДРЕСА_1. Доказів отримання цього листа відповідачем ОСОБА_1 позивач не надав.
В обгрунтування своєї правової позиції по справі позивач надав суду копію листа від 18.12.2006 року НОМЕР_3 (арк..с.17), в якому посилається на перерахунок оплати за період з жовтня 2005 року по 01 січня 2006 року, мотивуючи рішення суду від 14.11.2006 року, та зазначає, що заборгованість за спожиту теплову енергію в період з жовтня по грудень 2006 року становить 238,21 грн.
Ухвалою від 14.11.2006 року по справі 44/364-06 встановлено, що як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 зареєстрована 14.08.2003р. При розгляді справи 44/364-06 також було встановлено що термін дії дозволу на розміщення та відкриття об'єкту торгівлі, виданого суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 для розміщення салону керамічної плитки по АДРЕСА_1 встановлено з 21.12.2005р. по 21.12.2006р.
Таким чином, підприємницька діяльність суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 здійснювалась за адресою: АДРЕСА_1, з 01.01.2006р.
Судом було встановлено , що з 15.10.2005р. по 01.01.2006р. ОСОБА_1 здійснювалось користування послугами позивача як фізичною особою, з 01.01.2006р. по 07.04.2006р. -для здійснення підприємницької діяльності, як приватним підприємцем.
За період з 01.01.2006р. по 07.04.2006р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 690,91грн. та була сплачена відповідачем 27.10.2006р.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з 15.10.2005р. по 01.01.2006р. суд зазначив наступне.
У відповідності до ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України cторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. З огляду на викладене, суд припинив провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 15.10.2005р. по 01.01.2006р.
Відповідно до ст.35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за період з жовтня по грудень 2005 року не підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення заборгованості за жовтень-грудень 2006 року суд зазначає наступне.
Надані позивачем акти про відпуск відповідачу теплової енергії у жовтні 2006 року - 0,302 гКал, у листопаді 2006 року - 0,845 гКал, у грудні 2006 року - 1,122 гКал не не підписані відповідачем, а тому не можуть бути доказом споживання тепла відповідачем.
Слід зазначити, що позивач в обгрунтування своїх нарахувань надає в матеріали справи розрахунок (л.с.7) який не стосується сторони по справі, так як він розрахований на ФОП ОСОБА_3 за спожиту теплову енергію в продовольчому магазині по вул.Щучки,109.
Суд зазначає, що Наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 6 грудня 1981 р. були затверджені Правила користування електричною та тепловою енергією (далі - Правила). Постановою Верхової Ради України від 12 вересня 1991р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСРФ було врегульовано питання чинності нормативно-правових актів Радянського Союзу на території України. Пунктом 2 зазначеної постанови встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови що вони не суперечать Конституції та законом України.
Ці Правила залишаються чинними в частині врегулювання взаємовідносин у сфері теплопостачання, оскільки у зв'язку із скасуванням Міністерством юстиції України згідно з його висновком від 07.11.02 N 7/20 рішення про державну реєстрацію Правил користування тепловою енергією, затверджених спільним наказом Міністерства енергетики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28 жовтня 1999 р. N 307/262 , скасовано спільний наказ Міністерства енергетики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28 жовтня 1999 р. N 307/262 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією".
Отже, посилання позивача на необхідність дотримання відповідачем п.4.2-4.10 Правил користування безпідставні.
Згідно ч.2. ст.181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Відповідно до ч.3 ст.181 ГК України, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Частиною 2 статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторонни укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Доказів направлення відповідачу з листом 1129 від 21.12.2006 року пропозиції щодо укладення договору та примірників договору з додатками позивач не надав. На копії листа, представленому позивачем, міститься відмітка „получено 21.12.2006р.”, але ким отримано невідомо, підпису, П.І.Б. що підтверджує отримання відповідачем листа від 21.12.2006 року та договору НОМЕР_4, лист позивача також не містить.
Відповідач 12.10.2006 року звернувся до позивача про відмову від укладання договору на споживання теплової енергії.
Згідно ч. 1. ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2. ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач не надав доказів пред'явлення відповідачу вимоги від 12.01.2007р. НОМЕР_5 про сплату боргу.
Згідно статті 22 збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, позивачем не доведено фактичне споживання відповідачем теплової енергії в кількості 2,269 Гкал на суму 523,68 грн., тому позовні вимоги щодо спонукання до укладення договору на споживання теплової енергії та відшкодування матеріальних збитків в розмірі заборгованості за фактично спожиту теплову енергію в сумі 523,68 грн. за період з 15 жовтня 2006 р. по 01.10.2007 року задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44, 82-84 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя
рішення підписане 24.04.2007 року