ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2012 р.Справа № 2-а-3898/10/1527
Категорія: 10.2.4Головуючий в 1 інстанції: Середа І.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді –Яковлева Ю.В.
судді –Жука С.І.
судді –Запорожана Д.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси про визнання дій та бездіяльності щодо нарахування пенсії протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
Позивачка ОСОБА_1 12.05.2010 року звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси, посилаючись на те, що під час призначення їй пенсії не було враховано в пільговий стаж відпустка по догляду за першою дитиною в період з 22 грудня 1983 року до 22 грудня 1986 року та за другою дитиною з 3 квітня 1987 року до 3 квітня 1990 року, чим позбавили її в січні та в жовтні 2007 року конституційного права на призначення пільгової пенсії, а також не було зараховано до страхового стажу період з 1 червня 2007 року до 15 квітня 2008 року період роботи в ТОВ «Одеський ливарний завод»та підприємницьку діяльність, по яким є підтвердження записів в трудовій книжці та підтвердження по сплаті страхових внесків в системі персоніфікованого обліку, тому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача в незарахуванні страхового стажу та зобов’язати зарахувати вказані періоди, здійснити перерахунок та виплату суми перерахованої пенсії в період з 15 квітня 2008 року по 1 травня 2010 року. Крім того, позивачка посилаючись на неправильне застосування показника середньої заробітної плати штатного працівника в Україні за 2007 рік для обчислення її пенсії, а це 1197,91 грн., замість 1352,75 грн. та при визначені коефіцієнта підвищення пенсії, оскільки мало бути застосовано з 1 березня 2009 року коефіцієнт 1,267, а з 1 березня 2010 року 1,2108, тому також просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати застосувати вказані показники середньої заробітної плати та коефіцієнти, здійснити перерахунок та виплату суми перерахованої пенсії в період з 15 квітня 2008 року по 1 травня 2010 року.
В судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на відсутність порушень чинного законодавства з боку відповідача, вказавши, що призначення пенсії ОСОБА_1 було здійснено на підставі наданих нею документів, при цьому робота в ТОВ «Одеський ливарний завод» не була врахована через несплату товариством страхових платежів, а підприємницька діяльність не ввійшла в страховий стаж оскільки позивачкою не було надано документа підтверджуючого реєстрацію.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 20.06.2007 року по 31.10.2007 року роботу в ТОВ „Одеський ливарний завод", а також зайняття підприємницькою діяльністю та здійснити перерахунок пенсії з 15 квітня 2008 року та виплатити різницю між перерахованою і отриманою пенсією.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси здійснити розрахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати штатного працівника в Україні за 2007 рік -1352,75 грн, здійснивши перерахунок та виплату різниці між пєрєрахованною і отриманою пенсією за період з 15.04.2008 року по 01.05.2010 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси для розрахунку пенсії ОСОБА_1 застосувати коефіцієнти підвищення пенсії згідно ч.2 ст.42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1.03.2009 року -1,267, з 1.03.2010 року 1,211 та здійснити її перерахунок та виплатити різницю між перерахозанною і отриманою пенсією.
В іншій частині вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову постанову.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом 1-ї інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилась 14 квітня 1956 року (а.с. 60) .
Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 навчалась в Одеському технікумі газової та нафтової промисловості в період з 1971 по 1975 роки, працювала з 1 квітня 1975 року по 22 лютого 1978 року в БМУ №2, з 21 березня 1978 року по 15 червня 1978 року та з 19 червня 1978 року по 11 березня 1979 року на Криворізькому металургійному заводі, з 22 березня 1979 року по 12 вересня 1985 року в ВАТ «Лукойл»на посаді за списком №2, з 12 вересня 1985 року по 16 лютого 1988 року -ВАТ «Лукойл», з 17 лютого 1988 року по 8 серпня 1988 року -ВАТ „Лукойл" список №2, з 15 серпня 1988 року по 14 серпня 1989 року робота на виробничому об'єднанні „Продмаш", з 12 вересня 1989 року по 13 линя 1990 року Одеський автоскладальний завод, з 25 липня 1990 року по 12 травня 1991 року в/о „Продмаш", 12 травня 1991 року звільнилась по догляду за дитиною до 3-х років на підставі ст.38 КЗпП України та з 18 листопада 1991 року по 1 квітня 1997 року знову в/о „Продмаш", з 3 квітня 1997 року по 30 вересня 2001 року ВАТ „Теплокомуненерго", з 1 жовтня 2001 року по 29 жовтня 2004 року-„Одестеплокомуненерго", з 1 листопада 2004 року по 31 січня 2007 року -ВАТ „Елакс", з 29 січня 2007 року по 29 травня 2007 року знаходилася на обліку в центрі зайнятості, з 20 червня 2007 року до 29 вересня 2008 року ТОВ „Одеський ливарний завод".
Рішенням №14 від 04.02.2008 року управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, а вже з 15 квітня 2008 року позивачці було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 без врахування стажу в ТОВ „Одеський ливарний завод" та підприємницької діяльності і було враховано періоди з 9 серпня 1988 року по 14 серпня 1988 року та з 15 серпня 1989 року по 11 вересня 1989 року догляд за дитиною до трьох років (а.с.8,10).
Згідно з вимогами положення п.«б»ч.1 ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки б місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно з вимогами ч.2 ст.181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Посилання позивачки на те, що періоди з 22 грудня 1984 року до 22 грудня 1986 року та з 3 квітня 1988 року до 3 квітня 1990 року період її знаходження у відпустці по догляду за дітьми до трьох років повинні бути враховані с пільговий стаж не ґрунтуються на нормах закону, оскільки вона, як видно з записів трудової книжки, виходила з відпусток і займала посади, які не відносяться до списку №2 і не дають можливості враховувати роботу на них для пільгового стажу.
Стаття 62 вказаного закону визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 40 вищезазначеного Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.
За бажанням застрахованої особи, згідно положень ч.2 ст.27 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповіднодо цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону - ч. 3 ст.27 цього Закону.
Ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Таким чином, враховуючи, зазначені вище норми суд 1-ї інстанції визнав, що є безпідставним посилання представника відповідача на неврахування роботи в ТОВ «Одеський ливарний завод»через несплату страхових внесків, оскільки із представлених самим представником відомостей системи персоніфікованого обліку видно відмітку про сплату внесків по 31 жовтня 2007 року з датою підписання у страхувальника 11 березня 2009 року (а.с.72), бездіяльність відповідача в не зарахуванні цього періоду є неправомірною тому необхідно зобов'язати управління зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 20.06.2007 року по 31.10.2007 року - роботу в ТОВ „Одеський ливарний завод", здійснити перерахунок з 15 квітня 2008 року та виплатити різницю між перерахованою і отриманою пенсією.
Аналізуючи вказані норми суд 1-ї інстанції прийшов до висновку, що неврахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю є безпідставним оскільки відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України" Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25 листопада 2005 року N 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, у тому числі за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується даними персоніфікованого обліку за інформацією відділу персоніфікованого обліку органу Пенсійного фонду, тобто незважаючи на те, що в трудовій книжці відсутні відомості про це. Враховуючи те, що згідно довідки податкової інспекції від 12 травня 2008 року позивачка припинила підприємницьку діяльність і було внесено запис про це 24.12.2007 року, а в управлінні Пенсійного фонду є в наявності відомості персоніфікованого обліку, то суд визнав, що є всі підстави для включення підприємницької діяльності в страховий стаж для обчислення пенсії (а.с.15,16)
Частинами 4 та 5 п.1 ст.40 цього ж Закону передбачено, що для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід) , виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 41 Закону №1058-УІ передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Частиною 2 ст.42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, за винятком випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Судом 1-ї інстанції встановлено, що у ОСОБА_1 після досягнення нею 52 років, тобто з 15.04.2008р. виникло право звернення до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси з вимогами про призначення пенсії на пільгових умовах, позивачу було призначено цю пенсію.
Частиною 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(до визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України від 28.12.07 №.107-УІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 №10-рп/2008) було передбачено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону.
Отже, після рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 №10-рп/2008 стаття 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»залишилася в попередній редакції, а саме: «у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Колегія суддів приходить до висновку, що середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до ч.2 ст. 40 зазначеного Закону України і є величиною постійною не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ототожнювати визначення як «середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України»та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії»не можливо, оскільки ці поняття є різними правовими категоріями, основу яких становлять різні економічні критерії.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року № 1788-12 та Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»№ 1058 від 9 липня 2003 року. З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в статті 9 КАС України приписи вищезазначеної постанови КМ України № 530 від 28 травня 2008 року не можуть застосовуватись до спірних відносин.
З урахуванням зазначеного, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.
У зв’язку з чим оскаржувана постанова суду 1-ї інстанції підлягає зміні, оскільки суд по суті правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201 та ч. 2 ст. 205 КАС України, колегія суддів –
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси –задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси про визнання дій та бездіяльності щодо нарахування пенсії протиправними, зобов'язання вчинити певні дії –змінити.
Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 20.06.2007 року по 31.10.2007 року роботу в ТОВ „Одеський ливарний завод", а також зайняття підприємницькою діяльністю та здійснити перерахунок пенсії з 15 квітня 2008 року та виплатити різницю між перерахованою і отриманою пенсією.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси здійснити розрахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ч.2 ст.27 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати штатного працівника в Україні за 2007 рік -1352,75 грн, здійснивши перерахунок та виплату різниці між пєрєрахованною і отриманою пенсією за період з 15.04.2008 року по 1.05.2010 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий: /підпис/ ОСОБА_2
Суддя: /підпис/ ОСОБА_3
Суддя: /підпис/ ОСОБА_4