Справа № 22ц-2286/2009 р. Головуючий у першій інстанції – Семенченко О.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Коренькова З.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1. жовтня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого –судді Лакізи Г.П.,
суддів – Коренькової З.Д., Шевченка В.М.,
при секретарі –Марченко О.О.,
з участю – представника позивача ОСОБА_2., представника
ТОВ СГП „Фірма „УХЛ-Варва” Беребенець С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2009 року у справі за позовом прокурора Варвинського району в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ СГП „Фірма „УХЛ-Варва” про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки №141 від 07.10.2003 року, додаткової угоди до договору, скасування їх реєстрації,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Варвинського районного суду від 25 серпня 2009 року, яким частково задоволено позовні вимоги прокурора Варвинського району та визнано додаткову угоду №1 від 01 жовтня 2007 року до договору оренди земельної ділянки №141 від 07.10.2003 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ СГП „Фірма „Україна –холдінг-лізінг-Варва” в частині строку дії договору в період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року недійсною, а також стягнуто з відповідача на користь держави судові витрати, та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт наполягає на тому, що спірний договір оренди землі не відповідав вимогам Закону України „Про оренду землі”, оскільки в ньому істотні умови не розкриті належним чином, або відсутні взагалі. Зокрема, в договорі невірно зазначене місце розташування земельної ділянки, її розмір не відповідає вимогам Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02.02.2002 року, не зазначене цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, не визначено умови збереження якості землі, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об”єкта оренди чи його частини, тобто відсутні умови щодо відповідальності сторін. Висновок суду про те, що Закон України „Про оренду землі” в редакції, що діяла на момент укладення договору оренди, не передбачав наявності плану (схеми) земельної ділянки, є незаконним і таким, що суперечить закону, оскільки п.2 ст. 13 зазначеного Закону передбачено, що невід’ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки. На думку апелянта, Варвинська районна філія державного земельного центру ДЗК повинна була відмовити у державній реєстрації договору оренди землі з тих підстав, що він не відповідає вимогам ст. 13,1 4 Закону України „Про оренду землі”. Апелянт також не погоджується з висновком суду щодо відсутності правових підстав вважати договір оренди землі нікчемним, зазначаючи, що суд повинен був застосувати до спірних правовідносин положення ЦК України 2003 року. Апелянт вказує, що матеріалами справи доведено, що додаткова угода до договору оренди була вчинена особою, яка не мала відповідних повноважень на її укладення, тобто є укладеною з порушенням вимог ч.2 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання її недійсною. Державна реєстрація додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки була проведена всупереч чинного законодавства, а допущені відповідачами під час укладення договору оренди землі та додаткової угоди до нього є підставою для скасування такої реєстрації.
В письмових запереченнях прокуратура Варвинського району Чернігівської області просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним і обгрунтованим.
Відповідач ТОВ СГП „Фірма „УХЛ –Варва” також подало до суду свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність її доводів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 7 жовтня 2003 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством „Фірма „Україна-Холдінг-Лізінг-Варва” був укладений договір оренди земельної ділянки площею, що знаходиться в селі Дащенки Варвинського району та належить ОСОБА_1. на праві власності на підставі Державного акту, на строк 4 роки 3 місяці (а.с. 7-9).
Місцевий суд ретельно проаналізував умови укладеного сторонами договору оренди, та обґрунтовано зазначив, що вони відповідали вимогам ст. 14 Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998 р. в редакції, яка була чинною на час укладення договору (тобто із змінами, внесеними згідно із Законами № 1019-14 від 08.09.1999, № 1458-14 від 17.02.2000, № 2120-14 від 07.12.2000, № 2905-14 від 20.12.2001, № 3116-14 від 07.03.2002 та № 380-15 від 26.12.2002 р.), і що набрання з 05.11.2003 р. чинності названим Законом в новій редакції від 02.10.2003 р. №1211-15 не могло бути підставою для відмови Варвинським районним відділом Чернігівської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” в реєстрації 12.11.2003 р. договору, укладеного 07.10.2003, зважаючи на дію актів цивільного законодавства в часі, а саме про те, що закон зворотної сили не має. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що підстави для визнання договору оренди недійсним, відсутні.
Місцевий суд також дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання договору оренди нікчемним, оскільки поняття нікчемності правочину введено Цивільним кодексом України 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, і з врахуванням положень ст. 58 Конституції України щодо дії законів в часі та п.4 Прикінцевих та перехідних положень, інститут нікчемності правочину не може бути застосований щодо договорів, укладених до 01.01.2004 року.
Судом першої інстанції також встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем - ТОВ сільськогосподарським підприємством „Фірма „Україна-Холдінг-Лізінг-Варва” склались сталі цивільно-правові відносини, пов’язані з платним користуванням земельною ділянкою, і що обома сторонами добросовісно виконувались прийняті на себе договірні зобов’язання, внаслідок чого вони дійшли згоди про продовження строку дії договору оренди до 31.12.2012 р. та підвищення розміру орендної плати з 1% до 2% вартості земельного паю, і 01.10.2007 р. уклали додаткову угоду № 1, яка є невід’ємною частиною договору оренди земельної ділянки (а.с.10).
Оскільки в усіх трьох примірниках Додаткової угоди, які знаходились у ОСОБА_1, у сільгосппідприємства та у Варвинському районному відділі „Центр державного земельного кадастру”, наявні не застережені сторонами виправлення щодо строку дії договору оренди з 31.12.2012 на 31.12.2014 року, додаткову угоду належить визнати недійсною в частині строку дії договору в період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував у даному випадку положення ст. 217 Цивільного кодексу України (2003 року, який був чинним на час укладання Додаткової угоди) про те, що недійсність окремої частини угоди не має наслідком недійсність інших її частин або угоди в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Також місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що доводи позивача щодо укладання Додаткової угоди не вповноваженою на те особою, не можуть бути підставою для визнання цієї угоди недійсною, зважаючи на позицію ТОВ СГП „Фірма „Україна-Холдінг-Лізінг-Варва” про те, що угода укладалась заступником директора товариства, якому були надані відповідні повноваження, та про те, що товариство схвалює зазначений правочин, та добросовісно його виконує.
При укладанні Додаткової угоди сторонами було дотримано вимоги ст. 654 Цивільного кодексу України щодо дотримання такої самої форми угоди, як і основний договір, оскільки як основний договір, так і Додаткову угоду до нього було укладено у письмовій формі з подальшою їх реєстрацією у відповідному органі Державного земельного кадастру. Інших вимог, зокрема, щодо обов’язкового відтворення у додатковій угоді усіх умов основної, чинне законодавство не містить.
Таким чином, ухвалене 25 серпня 2009 року Варвинським районним судом рішення відповідає дійсним обставинам справи, наявним доказам та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, є правильним по суті. Судом також не допущено порушень вимог процесуального закону, які призвели б до неправильного вирішення справи або давали б підстави для безумовного скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :