ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2009 р. № 11/216/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіШаргала В.І.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачане з’явився
відповідачаОСОБА_1. дов. №1020/209/14/22 від 15.04.2009 р.
прокурораСахно Н.В. –прокурора відділу Генпрокуратури України
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційне поданняПершого заступника прокурора Миколаївської області
на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 24.06.2008 р.
у справі№11/216/08
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Політекс"
доМиколаївської міської ради
провизнання права власності
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Політекс" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міськради та просило визнати за ним право власності на приміщення прибудовані та надбудовані до належної позивачеві на праві власності будівлі.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.06.2008 року (суддя Василяка К.Л.) позов задоволений, за ТОВ "Політекс" визнано право власності на склад літ. К3-1 загальною площею 41,3 кв. м., прибудову літ. К4-1 загальною площею 338,9 кв. м., надбудову літ. К5 –третій поверх загальною площею 23 кв. м., розташованих за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1
Судове рішення мотивоване тим, що самочинне будівництво вказаного об'єкта нерухомості не порушує права інших осіб, позивачем отримані погодження самовільного будівництва, рішенням міськради позивачу надано згоду на розробку проекту землеустрою для обслуговування належного йому нерухомого майна за вказаною адресою, тому позов є обґрунтованим.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 10, 60 Закону України "Про місцевого самоврядування", ст. ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши представника відповідача, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що ТОВ "Політекс" належить на праві власності нежитлова будівля виробничого корпусу загальною площею 733 кв. м., розташована за адресою м. Миколаїв, АДРЕСА_1
Товариством в процесі господарської діяльності самочинно, без визначених законом дозволів збудовані наступні об'єкти: склад літ. К3-1 загальною площею 41,3 кв. м., прибудова літ. К4-1 загальною площею 338,9 кв. м., надбудова літ. К5 –третій поверх загальною площею 23 кв. м..
Позивачем отримані позитивні висновки щодо розміщення самовільно збудованих об'єктів від управління архітектури, СЕС, ГУ МВС України в Миколаївській області.
Рішенням Миколаївської міськради №18/30 від 29.11.2007 року ТОВ "Політекс" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою орієнтовною площею 8854 кв. м. з метою передання в оренду строком на 15 років для обслуговування нежитлових будівель.
З урахуванням цих обставин та норм ст. 376 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення ”, з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
Проте, при постановленні рішення про задоволення позову, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції в повній мірі не досліджено обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. За правилами частини 4 названої статті Закону у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
За змістом ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок в оренду юридичним особам здійснюється на підставі рішень відповідних органів виконавчої влади після розгляду та затвердження поданого належним чином погодженого проекту землевідведення.
За правилами ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та відповідної його реєстрації.
Як встановив господарський суд, міськрадою вищезазначеним рішенням наданий лише дозвіл на розробку проекту землевідведення.
Рішення Миколаївської міської ради про затвердження проекту землевідведення та належним чином оформлений договір оренди земельної ділянки в матеріалах справи відсутній, тобто судом попередньої інстанції не досліджені обставини щодо надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.
Оскільки судом попередньої інстанції вищенаведене залишене поза увагою, судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.06.2008 р. у справі №11/216/08 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
Головуючий суддя
Шаргало В.І.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Рогач Л.І.